Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

А. У. Колчак

Реферат: А. У. Колчак

Олександре Васильовичу Колчак народився 4 листопада 1874 року у Петербурзі, на Обухівському заводі, в якому мешкав і коли служив його тато Василь Іванович Колчак. Батько Колчака була великим фахівцем у сфері морської артилерії й більшість своєї служби провів на Обухівському заводі приймання і випробуванню берегової і корабельної артилерії флоту. У чині генерал-майора він у відставку і після цього продовжував працювати тому ж заводі посади інженера. Василь Іванович Колчак був високо освіченим людиною та очі великою фахівцем у сфері морської артилерії, а й гірського справи, одержав звання техніка по закінченні Гірничого інституту. Мати А.В. Колчака – Ольга Іллівна походила зі дворянської родини.

Начальное освіту майбутній флотоводець російського флоту отримав вдома, займаючись ж із батьком, які мали великі знання у галузі математики техніки. Заняття ж із батьком прищепили Олександру Колчаку інтерес до точних наук й лазерній техніці, і навіть любов до військово-морському справі і флоту. Від самого дитинства у нього було велику допитливість й інтерес до всього навколишнього, із чим йому доводилося стикатися, із чим зіштовхувався його допитливий розум. В нього була чудова пам'ять, і всі, що він читав, спостерігав і вивчав, добре й казки надовго запам'ятовував. Живучи разом із батьками на Обухівському заводі, він часто відвідував цех, де виготовлялися морські гармати, й жваво цікавився цими "штучками", навіть технологією їх виготовлення. Робітники охоче розмовляли з хлопців та навіть навчали його роботи токарних верстатах.

У віці близько 10 років Олександр Колчак вступив у класичну гімназію, де провчився 3 роки, і після цього, у вересні 1888 року за пропозицією батька, яке збігалося з його особистим бажанням, надійшов Морський кадетський корпус, щоб стати, як і та її батько, морським офіцером і присвятити своє життя служінню вітчизняному військово-морському флоту.

У період навчання Колчака в Морському кадетському корпусі був різко посилено режим, аби захистити кадетів від проникнення його стіни революційних ідей. У статут корпусу було включено спеціальна стаття, запрещавшая кадетам розпочинати будь-якої гурток чи суспільство. У порушення цієї статті винний підлягав негайному виключення з корпусу. Виняток із корпусу по неуспішності тим часом було рідкісним явищем, а за найменше вільнодумство з кадетами немилосердно розправлялися. Їх велося безупинне спостереження в ротних приміщеннях, у їдальні, в курильних кімнатах й інших містах, де збиралися кадети у вільний від занять час. Для цього він було посилено чергова служба. У кожній роті на 45–50 кадетів призначалося по три чергових на чолі з офіцером.

Глибокі і всебічні знання Колчака, здобуті Морському корпусі, з'явилися результатом його серйозною і цілеспрямованої самостійної роботи. Він багато часу проводить в бібліотеках, вивчаючи як рекомендовану викладачами навчальну літературу, а й велику додаткову головним чином наукову, прагнучи розширити знання у сфері військово-морських наук; з великим захопленням вивчав географічну літературу, і праці з гідрології полярних морів.

Його мрією стало насичення високі полярні широти і між досягнення Південного полюси. Ця мрія настільки оволоділа свідомістю, що і по закінченні Морського корпусу як продовжував серйозно цікавитися цією проблемою, а й зробив практичні крок до її здійсненню, взявши участь у Північної експедиції барона Еге. У. Толя, відомого російського дослідника полярних морів.

Олександр Колчак закінчив Морський кадетський корпус другий у своєму випуску. За відмінність у навчанні й зразкову соціально-слухняну поведінку він удостоївся на найвищу нагороду – премії адмірала Рикорда, якої нагороджувалися кращі випускники корпусу.

У віці 19 років він отримав перший офіцерський чин мічмана і призначений в Петербурзький 7-й флотський екіпаж, де йому довелося проводити дозвілля у основному стройової підготовкою новобранців, що мають слугувати до флоту. У екіпажі він пробув кілька місяців, після чого було призначений не лише побудований броненосний крейсер "Рюрік" (I), яким у посади молодшого штурмана в 1895 року зробив похід до Владивостока. Це було його перше далеке закордонне плавання.

Прибувши до Владивостока він незабаром перейшов служити на крейсер "Крейсер" на посаді вахтового начальника. У цьому кораблі він проплавав водами моря до 1899 року, та був нею ж зробив перехід у Кронштадт як старшого штурмана. За відмінну службу Колчак було зроблено в лейтенанти.

Знаходячись у Піреї, Колчак отримав запрошення від Російської академії наук брати участь у Північної полярною експедиції барона Еге. У. Толя, що запланована на 1900 рік, як гидролога. На той час вона вже був відомий у науковому світ по опублікованим їм серйозним науковим статтям як великий фахівець у цій галузі.

Поруч із запрошенням Академії наук і особисто барона Толя Колчак отримав пропозицію від Головного Морського штабу повернутися до Петербург у розпорядження Російської академії наук. У 1900 року з'явився до барону Толю, який запропонував йому крім посади гидролога виконувати також обов'язки другого магнитолога на дослідницькому кораблі.

Колчак погодився, маючи певні знання у галузі магнетизму, отримані в Морському корпусі щодо кораблеводіння. Але, вважаючи їх недостатніми, протягом трьох місяців і серйозно займався вивченням теорії та практики магнетизму спочатку у Головною фізичної обсерваторії у Петербурзі, потім у Павлівської магнітної обсерваторії.

Високі моральні якості, велику мужність, глибокі знання умов плавання в полярних морях і величезний наполегливість у досягненні поставленої мети допомогли молодому офіцеру штурмувати крижані перепони Арктики, щоб знайти зниклих покупців, безліч надати їм допомогу. Саме задля того і зробив настільки підприємство. Таким був Колчак і всіх інших справах, які брався.

Плавання на вельботі у Північному Льодовитому океані стало суворої й водночас прекрасної школою на формування морських і морально-психологічних якостей Колчака як офіцера флоту. Але брати в експедиції не минуло безслідно щодо його здоров'я – з'явився хронічний суставный ревматизм, який надалі неодноразово вкладав цього хороброго і мужнього офіцера в лікарняне ліжко. За організацію полярною експедиції з пошуку барона Толя Колчак нагородили орденом святого Володимира 4-го ступеня.

Після закінчення полярною експедиції і на материк Колчак в Якутську отримав повідомлення початок російсько-японської війни. Як офіцер російського флоту він вважав, що його місце на війні, і він вирішив якомога швидше відвідати театр бойових дій. Для цього він він телеграму до Академії наук і Морське міністерство з проханням відрахувати його з академії і розв'язати податися Далекий Схід до участі у війні з Японією, яка раптово натрапила на російську порт-артурскую ескадру і відчинила воєнних дій проти Росії. Дозвіл отримали, і Колчак виїхав до Іркутськ, де його батько і наречена, котрі приїхали побачитися з нею. Ось він обвінчався з Ольгою Ильиничной, що стали офіційно його дружиною, і після цього пішов у Порт-Артур, де розміщався штаб російського Тихоокеанського флоту. Усі наукові матеріали, зібрані їм під час експедиції, надіслав до Академії наук до Петербурга однією з своїх помічників, брали участь у полярною експедиції.

На початку березня 1904 року Колчак прибув Порт-Артур відразу ж з'явився до подання до новопризначеному командуючому російським Тихоокеанським флотом віце-адміралу С.О. Макарову, з яким він був знайомий по зустрічам і розмовами у Петербурзі, під час, коли Степан Осипович готували до своєї експедиції на "Ермаке" в Арктику. Макаров навіть збирався взяти з собою Колчака у цю експедицію, та деякі службові обставини завадили цьому на обопільне їх невдоволенню.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4