Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Інвестиції в вільні економічні зони

Реферат: Інвестиції в вільні економічні зони

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Важливим, а багатьох країн, необхідним чинником розвитку ринкових відносин є залучення іноземних інвестицій. За загальним правилом, котрий склався у міжнародних економічні відносини, закордонні інвестори приносять завезеними на територію іншої іноземної держави як капітал, але досвід минулого і знання, що сприяють економічного зростання країни.

Сучасні реалії світового розвитку засвідчують поглиблення протиріч між різними регіонами, блоками і групами країн. Дедалі більше поводиться між окремими країнами, за «право володіння» капіталами іноземних інвесторів. Це призводить до підвищення ролі різних засобів і механізмів залучення інвесторів. Найбільш ефективним та перевіреним інструментом підвищення економічної конкурентоспроможності країни є створенні вільних економіч-них зон (ВЕЗ).

Останніми роками формування ВЕЗ стала однією з напрямів реформ у країнах, перехідних від цін трализованной планової економіки до ринковому хозяй ству, і зокрема, у Росії. Досить значна законодавчу базу, затверджена Російської Федерації на перших етапах становлення інституту вільних економіч-них зон багато в чому носила обмежений і непослідовний характер, хоч і включала у собі як загальне та спеціальне законодавство РФ, і міжнародно-правові акти.

Як у літературі, становище ВЕЗ, у Росії є дуже хистким, зокрема й у зі своїми упущеннями та недоліками в право вом регулювання відносин, пов'язані з їх плеканням якого і функционированием[1]. На погляд, закон РРФСР від 4 липня 1991 р. "Про іноземних інвестицій в РРФСР" лише декларував можливість СЕЗ біля Росії, але з регулював практичних запитань своєї діяльності. Вже у перші роки реалізації актив ных економічних реформ передбачалося прийняти пакет законів й під законних актів, покликаних стимулювати приплив ино дивних інвестицій у Росію. Серед запланованих був і закон про вільні економічні зони у складі Федера ции. Проте повноцінна нормативно-правову базу у цій галузі правовим регулюванням не була созда на, процес СЕЗ ні упорядкований. Та й у умовах ВЕЗ створювалися. Проте, на думку багатьох авторів, жодна їх на повну "проектну" потужність не запрацювала. Основною причиною у тому, що у федеральному рівні не задіяли надання пільг, гарантій та інших заходів підтримки СЭЗ[2].

Працюючи мною було вивчено дуже багато нормативних актів мають предметом регулювання вільні економічні зони (ФЗ «Про іноземних інвестицій Російській Федерації» від 9 липня 1999 р.; Цивільний кодекс РФ (частина третя), ухвалений Державної Думою 1 листопада 2001 р. і запроваджуваний на дію 1 березня 2002 р. Федеральним законом “Про введення на дію частині третій Цивільного кодексу РФ” від 26 листопада 2001 р.; Закон РФ “Про конкуренції, та обмеження монополістичною діяльності на товарних ринках” від 22 березня 1991 р.;. Закон “Про валютне регулювання і валютному контролі” від 9 жовтня 1992 р.; Митному кодексі РФ, введений дію 18 червня 1993 р. та інші.), періодичної літератури («Громадянин право», «Економіка право», «Законодавство і економіка» та інші), наукових робіт, виходячи з чого було зроблено висновок, що у Російської Федерації нині немає єдиного спеціального закону, що регулював б процедуру створення, функціонування та ліквідації різних зон. Саме у свою роботу, поруч із дослідженням історії створення і держави-лідери міжнародної практикою функціонування вільних економіч-них зон, я багато уваги приділяю аналізу існуючої законодавчої бази для, котра регламентує становище ВЕС і проекту федерального закону Російської Федерації "Про вільні економічні зони".

ГЛАВА I. пОНЯТИЕ І ОСНОВнЫе принципи ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН

1.1. Понятие і різноманітні види вільних економіч-них зон

Спочатку вільної економічної зоною вважалася особлива територія великої морської порту чи примикає щодо нього району, виділена зі митної країни для вільного безмитного ввезення та вивезення іноземних товарів. Статус вільних портів мали Ливорно (1547г.), Генуя (1595 р.), Венеція (1661 р.), Марсель (1669 р.). На терені Росії - Одеса (1817 р.), Владивосток (1862 р.), Батумі (1878 р.). Нині мають статус "вільний порт": у Швейцарії - Букс, Женевпорт, У - Манаус, у Румунії - Сулина та інших. Принаймні монополізацію ринку і через посилення протекціоністської політики держав "вільні порти" стали видозмінюватися в вільні економічні зони.

Відповідно до документами міжнародної конвенції щодо спрощення і гармонізації митних процедур (Кіото, 18 травня 1973 р.), під вільної зоною (чи "зоной-франко") розуміється частина країни, де товари розглядаються як об'єкти, які перебувають поза національної митної території (принцип "митної екстериторіальності") і тому піддаються звичайному митному контролю й оподаткуванню.

У середовищі сучасних теоретичних роботах, присвячених проблемам вільних зон, їх сутність трактується ширше: вони визначаються як інструмент вибіркового скорочення масштабів державного втручання у економічні процессы[3].

Відповідно до проектом Федерального закону Російської Федерації "Про вільні економічні зони" вільна економічна зона є обмежений ділянку території Російської Федерації, у якого встановлюється особливий режим підприємницької діяльності. Цей режим надається комерційним організаціям, створеними організаційно-правових формах, передбачених цивільного законодавства Російської Федерації, і філіям іноземних юридичних, зареєстрованих у цій зоні як учасники (учасники вільної економічної зони), відповідно до Федеральним законом "Про вільні економічні зони", митним й іншим законодавством Російської Федерации»[4].

Выражающее цей режим спеціальне законодавство регулює діяльність суб'єктів господарювання у ВЕЗ, охоплює наступний потреби: митне регулювання; оподаткування; ліцензування; візове оформлення; банківську діяльність; майнові і заставні відносини (зокрема - що стосуються прав власності на грішну землю); надання концесій; управління вільної зоною. Певну специфіку у ВЕЗ може мати також акти трудового і "соціального законодавства. У зв'язку з цим у Російської Федерації цілями створення вільних економіч-них зон є забезпечення сприятливих умов у них для підприємницької діяльності, зокрема і зовнішньоекономічної, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, стимулювання вітчизняних також іноземних інвестицій, збільшення зайнятості населения[5].

Такі анклави зі специфічним режимом підприємництва може бути різних видів, починаючи з найпростіших — тран зитных — і по складніших, наприклад фінансово-кредитних, зон.

Киотской конвенції від 18 травня 1973 р. встановлюється два найзагальніших виду зон – це комерційна і промислова вільні зони. Під комерційної вільної зоною розуміється зона, куди "товари, допускаються для продажу, їх переробка й використання у виробництві зазвичай заборонені". Промислова зона передбачає, що "товари, допущені до ввезення, можуть бути піддані дозволеним операцій з переробці".

Слід зазначити, що у різних країнах превалюють ті чи інші види економічних зон. У цю зони зовнішньої торгівлі, підприємницькі зони і технологічні парки. Перші їх - зони зовнішньої торгівлі, що створювалися з урахуванням закону про зонах зовнішньої торгівлі (1934 р.). У Росії її до вільним економічним зонам ставляться зони експортного виробництва та вільні митні зони виробничого й торговельного типов[6]. Вільні экспортно-промышленные зони (СЭПЗ) є поширеними у світі. Під СЭПЗ розуміється територіальний анк лав, створюваний від використання конкурентних пре майн, заснованих на виключно дешевих місцевих трудових ре сурсах, з метою залучення іноземних інвестицій у галузі, працівники зовнішніх ринках. Першим про чином такий зони була вільна зона, створена 1888 р. в Гамбурге.[7] Найбільшого поширення набула СЭПЗ отримали країнах. Якщо 1966 р. на третину їм світі" налічувалося лише три СЭПЗ (зона "Кандла" таки в Індії, зона "Мэйагуэс" на Пуерто-Ріко, зона "Гаосюн" на Тайвані), то "за 1966—1978 рр. було створено 52 нових СЭПЗ, а до 1988 р. число СЭПЗ, заснованих за 30 я разви вающихся країнах, перевищила 260.[8]


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5