Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

АВТОМОБИЛЬНАЯ ПРОМИСЛОВІСТЬ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Сторінка 4

і легкових авто у, гідромеханічних коробок передач для ав-

- 15 -

тобусов та інших машин, інших вузлів і агрегатів. При актив-

ном сприянні АТ "АСМ-холдинг" почалася реанімація будівництва

першу чергу автозаводу із виробництва малолітражних автомоби-

лей особливо малого класу м. Елабуга (вже підготовлений проект сог-

лашения деяких країн СНД про пайову участь у проекті і посліду-

ющем задоволенні їх потреб у автомобілях ЕлАЗ).

Серйозною можливістю пожвавлення виробничо-комерційної

діяльності виробників автомототехники може бути, в-пя-

тых, коопераційні в зв'язку зі родинними зарубіжними фірмами чи

їх кооперантами, здійснювані комерційні засадах. У цьому

мова повинна бути насамперед про підвищення свого експортного

потенціалу, тобто. головне завдання машинобудування Росії. Причому

не тільки виключається, а навпаки, навіть потрібно взаимодейс-

твие й у вигляді спільних підприємств. Хоча, як засвідчило досвід,

розрахунок на іноземні інвестиції, які "хлинуть" до нас, обеспе-

чивая достаток якісних товарів, виявився явно неспроможним

(замість очікуваного, протиприродного Заходу, але історії-

чески властивого нас суто російського альтруїзму ми натолкну-

лисій на прагматизм, настороженість, котрий іноді ворожість).

Доцільний і лізинг, проте не слід забувати, що він - удо-

вольствие недешеве. Особливо, якщо йдеться щодо дооснащении від-

ділових операцій, йдеться про створенні комплектних потужностей, що потребує,

як відомо, особливо високої організаційної чіткості.

Мабуть, отримають звичайне розвиток дрібні вітчизняні про-

изводственные підрозділи, що відділилися від основного предпри-

ятия в самостійні (виробництво дрібних серій, деяких комп-

лектующих, товарів народного споживання тощо.). Причому обяза-

тельным умовою їх самостійності довговічного успіху може

бути лише етичних норм (простіше, робота на

порядних засадах).

Природно, організація випуску нової техніки вимагає нової

оснащення, матеріалів, підготовлених кадрів багато іншого.

Усе начебто розуміють це, але також найчастіше спрацьовує стереотип

- 16 -

(выработавшийся не було за 70, як сьогодні стверджувати, а й за останні

10 - 15 років): нове виріб обов'язково асоціюється з новими ж

заводськими корпусами; високий рівень автоматизації, обеспечивае-

мій з допомогою устаткування, купованого імпорту; "валютними"

матеріалами (за наявності своїх: пригадаємо самі бампери з поликар-

боната) тощо. Проте за такий підхід потреба у іноземній валюті та в

рублях стає астрономічної. Задовольнити їх у нинішніх вус-

ловиях, природно, неможливо. Устаткування старіє ніколи й

скрізь, наприклад, США старіння парку устаткування призупинили

(не зупинили, а призупинили!) аж наприкінці 70-х років. І

там не поспішали із застосуванням новітнього устаткування, комплексних

технологічних ліній, особливо дорогих гнучких. Ми усе

це закуповували в 1980 - 90-х роках хіба що у порядку. А

переваги, скажімо, тієї ж ГПЛ залишилися лише звітах і реляци-

ях. Тисячі виготовлених і набутих за валюту обробних

центрів, цілі комплексні виробництва, власне, заводи, не

заробили. І дивно чути, що ми, маючи всього цього

багатством, не маємо перспективи в реіндустріалізації галузі без

масштабної фінансову допомогу Заходу.

З цієї думками не можна погодитися. Автозаводи Росії

мають цілком дієздатним парком устаткування, зокрема

цілком сучасного і ще застарілого, ефективно діючої

системою його обслуговування і ремонту, потужними службами підготовки й

забезпечення виробництва, нарешті, значним парком демонтиро-

ванного спеціального і агрегатного устаткування й власними

верстатобудівними цехами. З іншого боку, майже всі предприя-

тия має досвід участі технологічної модернізації. Тобто в нього є

все, щоб покладатися здебільшого найнадійніше - власні

сили. Тому спроби "залпових" замовлень устаткування інші з

допомогою коштів - це що інше, й усе той самий безот-

ветственность, породжувана безкарністю. Хоча тут б і-

до згадати про зарубіжний досвід, який зараз так модно ссы-

латься: запаморочливі ціни, і ризик часто змушують найбільші

- 17 -

фірми поступатися престижними міркуваннями отримувати "старі"

перевірені моделі устаткування.

Необхідно згадати у сенсі і понятті "внутрішні

виробничі резерви", у тому, що використання резервів, свя-

занных з допомогою устаткування, є найважливіше напрям

докладання зусиль підприємств у нинішніх умовах.

Цікава, по-шосте, практика складання зарубіжними

фірмами, зокрема великими, програм розвитку роком, три,

п'ять, рідше - до десятиріччя. Причому планування вони втягують

весь персонал (без конкретизації технічних характеристик перс-

пективных об'єктів, зрозуміло). Розглядається це як активна

форма виховання співпричетності до справ фірми. Такі прог-

раммы мають забезпечуватися і не скидатися на на-

ши сумної пам'яті КПНТП, МНТК, програми "Москва-90", "Ленинг-

рад-95", міфічні технополіси й інші прояви симуляції ак-

тивности, закономірно яка завершилася провалом всього.

У офіційній доповіді Ради з конкурентоспроможності США ут-

верждается, що російське керівництво приватних фірм, чудово орієнтуючись в

фінансових питаннях, досить некомпетентно в технологічних.

Тому Рада офіційно рекомендує всім приватним фірмам створювати

служби технічної експертизи. Наші керівники, навпаки, компе-

тентны у питаннях технологічних. Проте відсутність конкуренції, ны-

нешняя свобода рішення, певною мірою система приватизації

породили де хто має почуття зайвої самовпевненості саме у фі-

нансовых справах, чревате ускладненнями. Освоїти неосвоенное у цій

області - ще один певний напрямок докладання зусиль.

У світі значної ролі грають також консультаційні

фірми. Адже необхідні заводам конкретні разработки-рекомендации

може дати добро тільки професіонали із досвідом і знаннями. Тому

в 1950-ті роки у США перевищив на таких фірмах лише промислового направле-

ния працювали близько чотирьох тис. інженерів і науковців. Причому

65 % витрат за їхній вміст фінансувалося федеральним прави-

тельством. Ми ж цій формі послуг практично немає. Її

- 18 -

організація - сьоме з вище перерахованих напрямів.

Розглянуті вище заходи, зрозуміло, не вичерпують всіх віз-

можных. Але вони, безумовно, зараховуються до тих, які дозволять

підняти обсяги виробництва, завантажити персонал, створити опреде-

ленні передумови на подальше зростання. Проте необхідних темпів

автомобілізації країни де вони забезпечать. І тому потрібні инноваци-

онные, притому масштабніші заходи. Вони неминучі, якщо ми хочемо зайняти

своє достойне місце у низці розвинутих країн. Аналізуючи цей етап розвитку піт-

ребуется освоїти техніку нових поколінь в капиталоемком масовому

і серійне виробництво, характерне для автомобілебудування. При-

чому тоді, як його позбавлене чи має обмеженими иннова-

ционными можливостями. І тут без масштабної зовнішньої допомоги

це завдання справді вирішити буде складно. Але головне - без ак-

тивной державної політики. Щоб пребываищим біля керма власе-

ти переконатись у цьому, досить хатя ознайомитися з доповіддю

КМТ (Комплексні багатопрофільні технології) [4] про стан науч-

но-технического потенціалу США. Там наголошується на необхідності


Схожі реферати

Статистика

1 2 3 [4] 5