Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Державне стимулювання інвестиційного процесу: досвід навіть Південно-Східної Азії вже

Реферат: Державне стимулювання інвестиційного процесу: досвід навіть Південно-Східної Азії вже

План:

Вступ

1. Державний кредит контроль цін

а) Роль державних кредитно-фінансових інститутів.

б) Регулювання відсоткові ставки.

2. Податкова система як стимул інвестиційногопроцесу

а) Знижки з податків з прибутку.

б) Інші податкові пільги

в) Інвестиційний до податкового кредиту дедалі рідше застосовується у розвинених країн.

Укладання

Список літератури

Вступ

Основне завдання макроекономічної політики у сфе ре модернізації промислової структури країни — зі будинок умов динамічного інвестиційного процес са. Країни, які з порівняно стислі терміни після Другої Першої світової модернізували свою промислову структуру (Японія, Південну Корею, Тайвань, деякі західноєвропейські держави), відрізнялися дуже високий питому вагу інвестицій у валовому нацио нальном продукті. Стимулювання інвестицій у цілях модернізації промислової структури проводилася і США як на початку 1960-х років, і у 80-ті роки.

Країни Південно-Східної Азії вже активно використовували такі інструменти впливу держави щодо динаміку інвестиційного процесу: державні інвестиції, причому у інфраструктуру; нало говые стимулятори інвестицій; стримування ціни устаткування у вигляді пільгові митні пош лин з його імпорт; вплив на відсоткові ставки та підтримка їх у рівні, нижчому ринкового.

1. Державний кредит контроль цін

а) Роль державних кредитно-фінансових інститутів.

б) Регулювання відсоткові ставки.

Важливу роль фінансуванні інвестиційних програм фірм грав банківський кредит, причому госу дарство активно впливало і вартість креди так і на спрямування його потоків.

Цікавий досвід США, оскільки поєднання инфля ции зі зниженням рівня виробництва, із якими зіштовхнулися на початку 80-х, певною мірою на кшталт ситуації у Росії у першій половині 90-х за всього різноманіття в масштабах проблем.

Як очевидно з таблиці, роль банківських кредитів на фінансуванні компаній істотно превос ходила роль ринків капіталу.

За всіх страновых різному фінансуванні діяльності корпорацій домінуючу роль грали внутрішні джерела (нерозподілена прибуток і амортизаційні відрахування) і банківські кредити. У той самий час роль акціонерного капіталу досить слабкої (крім, мабуть, Тайваню). Як отме сподіваються фахівці від Світового банку, «лише з мері дозрівання економіки докладав зусиль по зі будинку та підвищення ефективності ринків акцій і облігацій. Хоча значення цих ринків зростала, не були ключовим чинником в мобілізації инвестици онных ресурсів у цих країнах у період найбільш динамічного розвитку».

Важливу роль фінансуванні инвестиционых про грам у багатьох динамічно розвивалися країнах иг рали державні фінансові інститути. На приклад, в кредитно-фінансовій сфері Південна Корея пре­

мали державні інститути, тоді як частий ные банківсько-кредитні інститути з'явилися лише першій половині 80-х і до початку 90-х нахо дились в рудиментарному стані.

Державні кредитно-фінансові інститути зіграли значної ролі в модернізації промыш ленній структури у Японії, особливо у початковій ста дии. за рахунок позик державних фінансових ін ститутов в 1955 р. фінансувалося 32% закупівель нове го промислового обладнання японських фірмах, в 1965 р. - 16%, в 1980 р. - 17,6% й у 1990 р. - 8,1%.

Найбільш сильний вплив в розвитку японської промисловості надавали три державних фі нансовых інституту - Банк розвитку, Экспортно-им портный банк і Корпорація з фінансуванням бізнесу. На початку 80-х частка наданих ними позик японським фірмам становила: у виробництві металовиробів - 15,7%, чорної металургії - 12,4, виробництві будівельних матеріалів - 12,9, загальному машинобудуванні - 8,4, кольорової металургії - 7,7, хи мической промисловості - 6,3, электротехническом машинобудуванні - 5,7%.

Важливі функції виконували позики, надані державним Банком розвитку. У значної сте пені з допомогою цих позик фінансувалися електро енергетика, газо- і водопостачання (понад половина позик, отриманих компаніями цих галузей господарства). До того вони виконували роль катализато ра позик приватних фінансових установ у галузі й сфери діяльності, що носять пріоритетний, з погляду держави, характер.

Позики Банку розвитку покривали зазвичай 30-50% вартості інвестиційного проекту й надавалися насрокот5до 15 років, причому розумітися під менший відсоток, ніж кредити приватних банків. Фирмам, які отримують такі позики, непотрібно відкривати у банку депозит в 10% від своїх суми, як вимагали приватні банки.

Важливий напрямок стимулювання державою інвестиційного процесу у країнах Південно-Східної Азії вже - регулювання рівня відсоткові ставки.

Як стверджує американський економіст А. Амсден, «протягом більшу частину 25-річного періоду юж нокорейского економічного розвитку довгостроковий кредит розподілявся урядом обраним фир мам по негативним реальним відсоткових ставок із стимулювання розвитку певних галузей».

Фахівці від Світового банку відзначають, що у ука занных країнах податкова, тарифна і валютна поли тику як знімала частина інвестиційного ризику з фірм-інвесторів й у поміркованих масштабах придушував відсоткові ставки, а й контролювала імпорт капи тала2, і навіть підтримувала щодо низькі ціни на всі інвестиційні товари.

Як вважає генеральний А. Амсден, «досвід Південна Корея показує, що економічного розвитку залежить від способнос ти держави створювати цінові диспропорції, сти мулирующие економічну активність у бік інвестування». У 1986 р. бегемотів у Південній Кореї держава контролювало ціни на всі 110 товарів, включаючи газ,сталь, ліки, автомобілі, папір, телевізори. «У зв'язку з цим, — зазначає А. Амсден, - лише фірми, произво дящие диференційовану продукцію, мали віз можность вдаватися до цінової конкуренції».

На Тайвані держава регулювала ціни на всі їм портозамещающую продукцію, стимулюючи виробляючи щие її місцевих фірм знижувати витрати. Тож якщо в 1960 р. місцеву импортозамещающую продукцію раз вирішувалося продавати за цінами на 25% вище среднемиро-вых, то 1964 р. - лише з 15%, 1968-го р. - на 10% й у 1973 р. - п'ять%.

Уявити масштаби впливу держави щодо цінові пропорції дає приклад Малайзії, у якій 1987 р. вартість умовно чистої продукції, рассчи-

таннои за цінами, перевищувала і її за цінами: у чорній металургії - на 289%, виробництві пластмас - на 163, деревообрабатываю щей промисловості - на 82, транспортному машино будову - на 65, целюлозно-паперової промышлен ности — на 29, загальному машинобудуванні — на 19, електро технічному машинобудуванні - на 12%.

Прибегали до різноманітних форм державного фінансового контролю за цінами та США. У 60-ті роки адміністрація Дж. Кеннеді тиснула на металургійні фірми з метою стримування зростання цін продукцію. У першій половині 1970-х років до широкої за охопленням (хоч і короткочасному) контролю за цінами при бігала адміністрація Р. Ніксона. Тривалий час існував державний контроль за цінами на видобутий країни природного газу, а протягом не скількох років - і иа нафту.

У другій половині 1970-х років у протягом трьох років здійснювало контроль за цінами (і водночас заработ іншої платою) уряд Канади.

Разом про те створювані державним регули рованием можливості використання цінових диспро порцій із стимулювання інвестиційного про цесса та зростання країни значно су жаются принаймні її залучення у світогосподарські зв'язку.

2. Податкова система як стимул інвестиційногопроцесу

а) Знижки з податків з прибутку.

б) Інші податкові пільги


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3