Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Архітектура Стародавнього Риму

Реферат: Архітектура Стародавнього Риму

Дитяча художня школа

РЕФЕРАТ

«АРХІТЕКТУРА ДРЕВНЕГО РИМА»

Ученицы 5 курсу

Викладач

1999 р.

Зміст.

Запровадження

3

Республіканський період

6

Імперський період

16

Укладання

34

Список літератури

35

Запровадження.

Архітектура, чи зодчество,— мистецтво споруджувати будинки та його комплекси, призначені для повсякденних запитів приватної, громадського життя і діяльності людей. Будь-яке будинок укладає у собі життєво необхідну просторове ядро — інтер'єр. Його характер, виражений у зовнішній формі, визначений призначенням, умовами життя, потреби у зручність, у просторі і свободам руху. Пов'язана свого розвитку з постійно змінюваними матеріальними потребами людини, з недостатнім розвитком науку й техніки, архітектура є одним із форм матеріальної культури.

Разом про те архітектура — одне із видів мистецтва. У художніх образах архітектури позначаються лад життя, і культурний рівень духовному розвитку суспільства, та її естетичні ідеали. Архітектурний задум, його доцільність розкриваються у створенні просторів інтер'єру, в угрупованню архітектурних мас, в пропорційних відносинах частин 17-ї та цілого, в ритмічному ладі. Співвідношення інтер'єру і обсягу будинку характеризує своєрідність художнього мови архітектури.

Важливе значення має художнє оздоблення зовнішнього виду будинків. Хоч як один інший вигляд мистецтва, архітектура постійно впливає своїми художніми і монументальними формами на свідомість маси людей. Вона відкриває своєрідність оточуючої природи. Міста, подібно людям, мають неповторне обличчя, характер, життя, історію. Вони розповідають ось про сучасного життя, історію минулих поколінь.

Розмаїття суспільних потреб людини породжує розмаїтість типів архітектури: житловий, суспільно-громадської, промислової. Містобудування враховує характер місцевості, економіки, умови транспорту, розміщення населення. У періоди художнього підйому архітектура гармонійно розвивається у співдружності коїться з іншими видами мистецтва. Скульптура, живопис, декоративні мистецтва втілюють у конкретних образах ідеї, закладені у спорудженні. І архітектура і образотворче мистецтво збагачують одне одного у цьому синтезі.

Під Давнім Римом мається на увазі як місто Рим античної епохи але й завойовані їм країни й народи, котрі входили у складі колосальної Римської держави — від Британських островів до Єгипту. Римське мистецтво — найвище досягнення і підсумок розвитку древнього мистецтва. Його створювали як римляни (чи італіки), а й древні єгиптяни, греки, шини, жителі Піренейського півострова, Галлии, Стародавньої Німеччині, й інші народи, скорені Римом, іноді котрі стояли вищому щаблі культурного розвитку. Римське мистецтво склалося з урахуванням складного взаємопроникнення самобутнього мистецтва місцевих италийских племен і народів, насамперед могутніх етрусків, власників древньої високорозвиненою самобутньої художестной культури. Вони познайомили римлян з мистецтвом містобудування (різні варіанти склепінь, тосканский ордер, інженерні споруди, храми і житлові будинки та ін.), настінного монументальної живописом, скульптурним і мальовничим портретом, який вирізняється гострим сприйняттям натури й правничого характеру.

У художньому майстерності, безумовно, панувала давньогрецька школа, зате на форми мистецтва у кожної провінції Римської держави впливали місцеві традиції. Особливо великий внесок у створення римської культури внесли грецькі колоністи бегемотів у Південній Італії та Сицилії, їх багаті міста були центрами науковому житті та мистецької культури античності.

Широта містобудування, развивавшегося у Італії, а й провінціях, відрізняє римську архітектуру. Сприйнявши від етрусків і греків раціонально організовану, сувору планування, римляни вдосконалили її й втілили у містах більшого масштабу. Ці планування відповідали умов життя: торгівлі величезного розмаху, духу вояччини і суворої дисципліни, тяжіння до видовищності і парадності. У римських містах певною мірою враховувалися потреби вільного населення, санітарні потреби, тут зводилися парадні вулиці з колоннадам, арками, монументами.

Древній Рим дав людству справжню культурне середовище: чудово сплановані, зручні життю міста з лиця мощёными шляхами, мостами, будинками бібліотек, архівів, нимфеев (святилищ, священних німфам), палаців, вілл і хороших будинків із добротної красивою меблями — усе те, що вирізняло цивілізованого суспільства.

Римляни вперше почали будувати «типові» міста, прообразом яких з'явилися римські військові табору. Прокладывались дві перпендикулярні вулиці — кардо і декуманум, на перехресті яких будували центр міста. Міська планування підпорядковувалася суворо продуманої схемою.

Практичний склад римської культури позначався в усьому — в тверезості мислення, нормативному баченні поняття слушному світопорядку, в скрупульозності римського права, враховувало все життєвих ситуацій, в тяжінні до точним історичних фактів, в високому розквіті літературної прози, в примітивною конкретності релігії.

У римському мистецтві періоду розквіту провідної ролі грала архітектура, пам'ятники якої може і тепер, навіть у руїнах підкоряють своєю вдаваною могутністю. Римляни стали початком нову епоху світового зодчества, у якому основне місце належало спорудам громадським, воплотившим ідеї могутності держави й розрахованим на величезні кількості людей.

В усьому стародавньому світі римська архітектура їй немає рівної за висотою інженерного мистецтва, різноманіттю типів споруд, багатством композиційних форм, масштабу будівництва. Римляни запровадили інженерні споруди (акведуки, мости, дороги, гавані, фортеці) як архітектурні об'єкти у міської, сільський ансамбль і пейзаж.

Краса й потужність римської архітектури розкриваються в розумної доцільності, з логіки структури споруди, в художньо точно знайдених пропорціях і масштабах, лаконізмі архітектурних коштів, а чи не в пишної декоративності. Величезним завоюванням

римлян було задоволення практичних побутових і громадських організацій потреб як панівного класу, а й мас міського населення.

Історія Риму ділиться на два етапу. Перший — епоха республіки, — нинішній наприкінці VI в. до зв. е., коли з Риму було вигнано етруські царі, і який просували незалежності до середини I в. до зв. е. Другий етап — імператорський — почався правлінням Октавіана Августа, перейшов до єдиновладдю, і тривав до IV в. зв. е.

Республіканський період.

Початок давньоримського мистецтва належить на період республіки (кінець VI — середина I в. до зв. е.). Воно досягло розквіту під час освіти світової рабовласницькою держави, різнорідною за етнічною та соціального складу, складної по господарської та громадської організації.

Потреби римського суспільства породили багато типів споруд: амфітеатри, терми, тріумфальні арки, акведуки та інших. На римському ґрунті отримали "нове архітектурне рішення палаци, особняки, вілли, театри, храми, мости, надгробні пам'ятники. Раціоналізм, лежить у основі римської архітектури, проявлявся в просторовому розмаху, конструктивної логіці й цілісності гігантських архітектурних комплексів, суворої симетрії і чіткості.

З проникненням римського панування на в Грецію й елліністичні держави у Рим проникли витонченість і розкіш елліністичних міст. Притік багатств з завойованих країн протягом III—I ст. до зв. е. змінили звичаї римлян, породжуючи панівних класів марнотратство. Ввозили у безлічі знамениті грецькі статуї зв картини грецьких майстрів. Римські храми, палаци перетворилися на свого роду музеї мистецтва.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6 7