Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Адміністративна відповідальність за корупційні дії за законодавством України

Реферат: Адміністративна відповідальність за корупційні дії за законодавством України

На етапі формування та становлення України як незалежного , демократичного правової держави корупція є особливо небезпечне явище . Вона підриває авторитет демократичних інститутів держави , гальмує хід економічних реформ . З іншого боку корупція нехтує законні правничий та громадян , негативно впливають на моральному стані суспільства .

За оцінками спеціалістів , у складі всіх скоєних України злочинів осіб більш половини є латентними , тобто. з різних причин не реєстрованих у правоохоронних органах і які у офіційну статистику . Дані засобів , опитувань працівників правоохоронних органів прокуратури та населення свідчать що останні роки найбільш стала вельми поширеною найрізноманітніших сферах суспільства придбали хабарництво та інші посадові злочину , пов'язані з корупцією . Істинний рівень подібних злочинних проявів правоохоронна система нині визначити неспроможна . З деяких теоретичних розробок , з урахуванням наявних даних про рівень латентності таких деяких інших злочинів , можна припустити , що із усієї маси злочинів , що з корупцією , реєструється трохи більше один відсоток .

Офіційна статистика підтверджує , що як до половини зареєстрованих фактів скоєння посадових злочинів органами дізнання, попереднього слідства й прокурорами виносяться постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, а кожен другий порушену за зазначеним фактам кримінальну справу припиняється ході попереднього розслідування з підставах , які можна визнати повністю реабилитирующими .

Отже відносною ступенем точності можна твердити, що з кожних тисяч осіб , що скоїли злочини що містять ознаки пов'язані з корупцією лише близько 250 осіб постають перед судом . Зазначимо , що стосовно 7 їх (2,7%) виносяться виправдувальні приговоры[1].

Дані Мін'юсту України з судимості за посадові злочину ( ст.165-168 , 171-172 Ук . України) за 1991 –95 рр. , показують що стосовно 1,3% відсотка засуджених обвинувальні вироки виносилися без призначення покарання , а покарання, пов'язаний свободи призначалося лише 19,5% засуджених ( причому у 80,9% випадках застосовувалася відстрочка виконання покарання ) . До переважна більшість винних було застосовано виправні роботи без позбавлення волі ,штраф , умовне позбавлення волі чи громадський осуд , лише 11,9% осіб , засуджених скоєння посадових злочинів , позбавили право обіймати певне місце праці . Це покарання як додатковий застосовувалося судами стосовно осіб , використані ними для основного покарання призначалося реальне позбавлення волі . Отже , 9 з десяти засуджених за хабарництво , зловживання владою або службовим становищем , перевищення влади - чи службовими повноваженнями , службова фальсифікація навіть по осуду за перелічені злочину , що вони ми змогли б сотворити без використання свого службове становище , діє всупереч інтересам служби залишилися своїх посадах .

Наведені розрахунки доводять , що з кожних 100000 осіб , які вчинили посадові злочину , засуджені з призначенням покарання лише 215 людина , а покарання як реального позбавлення волі , передбаченого санкцією статей 165-168 , 171-172 Ук і найповніше які відповідають цілям загальної економічної й спеціальної превенции , понесли лише чоловік . У цьому до уваги береться що велика частина осіб , залучалися до кримінальної відповідальності , могло стати жертвою судової помилки , проте тимчасово не береться до уваги і те, що інша значніша частина засуджених , не отбывало покарання у зв'язку з амністією чи тим, що призначені покарання як позбавлення волі замінили більш м'яким внаслідок розгляду справи в самісінький касаційному чи наглядовому порядку .

Варто було згадати і термінах позбавлення волі призначуваних судами коли цей виду покарання ними застосовується . Варто зазначити чого слід казати про посиленні жорсткості покарання , а слід ставити акцент з його невідворотності і реальності .

Дані судової статистики показують , що з такий тяжкий злочин за за одержання хабара при кваліфікуючих обставин ( частини 2 і трьох статті 168 КК ) судами в 34,2% випадків призначалося покарання , не пов'язаний свободи . Там коли не було призначене позбавлення волі , терміни його розподілялися в такий спосіб : 28,6 % - у три роки , 42,5 % - від трьох до п'яти , 25,0% - від п'яти до максимально восьми , 3,2 %- від восьми доі 0,7 % - від десяти до п'ятнадцяти . З іншого боку , в 11,5 випадків застосовувалася відстрочка наказания1.

Крім глобальних соціально – економічних чинників , бурхливий ріст корупційних проявів , обумовлений насамперед із тим , що у тлі різкого збільшення кількості насильно – корисливих злочинів хабарництво й корупція у думці значно втратили суспільну небезпечність . Адже корумпований державний чиновник не робить відкрито суспільно небезпечні діяння що мали під загрозу життя чи на здоров'я людей .

Неоправданная (гуманізація) правозастосовчої практики, що з визволенням від кримінальної відповідальності держави і реального покарання великої кількості осіб , що скоїли злочини , зокрема посадові ,- це теж слідство корупції , яка проникла до органів й у суди .

У умовах закон ( Про боротьбу з корупцією ) є тією інструментом , котрі можуть нейтралізувати чи припинити корупційні прояви на стадіях , коли вони ще не придбали ознак відповідних складів скінчених злочинів , і навіть , коли наявні ознаки посадових злочинів є й через свою щодо невисокою ступеня суспільної небезпечності дозволяють не вдаватися до заходам кримінальної відповідальності держави і що з ними складним; і громіздким процесом розслідування і судового дозволу справ .

Скоєння корупційного правопорушення , котра має ознак злочину , тягне відповідальність підставі Закону ( Про боротьбу з корупцією ) , що як правило , полягає у застосуванні адміністративного штрафу .

Зрозуміло всі ці діяльність має здійснюватися репресивними методами .

Необхідно нормативно врегулювати багато форми діяльності державної машини, які зробили неможливе чи значно ускладнили корупційні прояви, поступово звузили сфери чиновницького свавілля, впровадили різноманітні форми ефективного контролю над прийняттям нормативно-правових актів, прийняття рішень та відмов до прийняття законних рішень, а як і стимулювали процес морального оздоровлення суспільства.

Останнє тісно взаємозалежне з кадрової політикою держави. Добірка й розстановка кадрів на відповідні посади має здійснюватися за принципом: Порядність, Професіоналізм, Патріотизм. Невідповідність хоча б одного з цих принципів має бути на заваді призначення особи на державної служби.

За цих умов посилення боротьби з корупцією є об'єктивної необхідністю, тому боротьби з ній , як і із будь-якими іншими общественно-опасными проявами має проводитися з урахуванням й у закону. Действовавшее до прийняття закону (Про боротьбу з корупцією) законодавство України передбачало лише кримінальну відповідальність вчинення окремих корупційних дій, зокрема за хабарництво , або проголошувало необхідність боротьби з корупцією , не визначаючи необхідні правові норми й організаційні підстави попередження , виявлення і припинення її проявів , усунення її негативних последствии1 .

Так , Розпорядженням президента України від 28 .09 .92 ( Про додаткові заходи із посиленню боротьби з злочинністю і зміцненням правопорядку у Україні ) Кабінету міністрів України , міністерствам , й іншим центральних органів державної виконавчої , Раді Міністрів Республіки Крим , місцевим державним адміністраціям наказали , зокрема, розглянути матеріали про фінансових порушеннях , зловживаннях в економічних структурах , які з'явились у процесі приватизації , зміни форм власності , ліцензуванні і квотування , відреагувати міг би належно кожен з таких фактів, усунути згадані недоліки у роботі з боротьби з корупцією тощо.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11