Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Основні підходи до вивчення злочинності

Реферат: Основні підходи до вивчення злочинності

§1. Соціологічне підхід до вивчення злочинності

Основна ідея соціологічного підходи до розуміння злочинності у тому, що злочинність - це хвороба соціуму, а преступле ния - симптоми (ознаки) цієї хвороби. Харак тер і цьогорічні масштаби злочинності не залежать напря мую від волі законодавця - від цього, які діяння заборонені під загрозою кримінальної репресії (криміналізація), а які дозволені. Як свиде тельствует історія, у майбутніх законодавчій практиці можливі й помилки, та чиновницьку сваволю, лобіювання, і корислива зацікавленість (конструирова ние правової середовища, де можна безнаказан але здійснювати суспільно небезпечні діяння і навіть руйнувати державність).

Злочинність залежить від характеру склавши шихся в соціумі громадських відносин. Її об'єктивної характеристикою є опас ность (у сенсі громадян України, испыты вающих страх виявитися жертвою злочинних по сягательств, - характеристика злочинності значно більше об'єктивна, ніж число зареєстрований ных злочинів).

Сутність соціологічного підходи до опреде лению злочинності характеризується наступним:

- по-перше, розглядом злочинності не як системи злочині, бо як специфічної характеристики суспільства - здібності порож дати злочину за велику кількість;

- по-друге, розробкою категорії «преступление»,не яка від задо нодательства (виняток такого ознаки, як протиправність, при сохра нении винності і акцентування увагу суспільної небезпечності).

У межах соціологічного підходу одні науковці вважають злочинність нормальним і вічним явищем (Еге. Дюркгейм), хтось гадає, що з радикальну зміну характеру громадських відносин суспільство мо жет позбутися такого пороку (Еге. Фромм).

Соціологічне підхід певною мірою стирає кордони між традиційним розумінням злочинності і його причин. Однак цьому заперечується причинність. Навпаки, цей підхід створює установку до пошуку глибинних, сутнісних детермінант. Дослідження такого феномена як самодетерминация злочинності показує умовність і відносність кордонів між явищем та її причиною: сама злочинність залежно від дослідницького кута зору розглядатися як наслідок, як і детермінанта.

У радянському кримінології соціологічний підхід до аналізу злочинно сти розвивали Л.И. Спиридонов, Д.А. Шестаков, Еге. Раска. Після виходу друком в 1966 року першого підручника по кримінології, у якому злочинність визначалася як сукупність злочинів, Л.И. Спиридонов піддав та дідька лисого підхід критиці, зазначаючи, що злочинність — це буде непросто механічна сума злочинів, а соціальне явище, що має певними притаманною йому закономірностями розвитку.* На думку вченого, «социоло гическое поняття злочину передує його юридичному определе нию».** Законодавець мусить зрозуміти соціальний і відбити їх у пра вовою нормі: «Воля має утверджувати себе замість закону: її роль тому і є, щоб відкрити і сформулювати дійсний за кін».*** Нехтування цією правилом заперечує ефективність права як ре гулятора соціального життя: «Законодавець часто-густо бачить у праві средст у вирішення завдань, які вона насправді вирішити неспроможна».****

* Див.: Спиридонов Л.И. Соціологія злочинності. М., 1978.

** Спиридонов Л.И. Соціологія кримінального права. М., 1986. З. 50

*** Саме там. З. 103.

**** Саме там. З. 106.

Дослідження Л.И. Спиридонова зіграли значної ролі в правильне розуміння сутності злочинності. Вони перешкодили упрощенчеству у трактуванні природи цього суспільно небезпечного явища, попри полити ческие установки на той час. Сутність цих установок в тому, що злочинність - не явище, властиве соціалізму, а сукупність ос тавшихся від капіталізму «рідних плям». І вимагалося чимало наукового му жества, щоб всупереч політичним віянням визначити злочинність як із параметрів суспільства, характеризуючих стан соціального хутра низма, неузгодженість між його складовими частинами.*

* Див.: Спиридонов Л.И. Соціологія злочинності. М., 1978.С. 22-23; Спиридонов Л.И. Соціологія кримінального права. М., 1986. З. 68.

Так визначив злочинність Д.А. Шестаков, розуміючи під нею властивість класового суспільства породжувати масове вчинення опас ных йому діянь.* Аналогічна характеристика злочинності дали у книзі Еге. Раска.**

* Див.: Шестаков Д.А. На криминологическом семінарі // Правознавство. 1982. № 2. С.105-106.

** Див.: Раска Еге. Боротьба злочинністю і соціальний управління. Таллінна, 1985.

Сутність соціологічного підходи до аналізу злочинності можна про ілюструвати з допомогою магнітної моделі. Якщо під стіл помістити маг нит, то що лежать на столі металеві тирсу з купки порошку перетворять ся в металеві стовпчики. Магніт буде аналогом причин злочинності, «які стоять» тирса - сукупність злочинів. Під злочинністю при та кому підході розуміється магнітне полі.

Своєрідне полі соціальної напруги породжує отклоняющее ся, зокрема злочинну, поведінка. Саме з допомогою цього поля зі циальной напруженості суспільство породжує масове вчинення опас ных йому діянь.

Розвиваючи ідеї зазначених учених, злочинність можна з'ясувати, як такий стан суспільства, у якому регулярно відбувається значну кількість злочинів - стільки, що сприймають злочини як закономірність (злочину відбувалися вчора, вони відбуваються сьогодні й відбуватимуться завтра).

Соціологічне підхід до розуміння злочинності інтуїтивно вос приймали і сприймають чимало політиків. Проте реалізація його за практиці вимагає напруженої і тривалої роботи з реформації общест ва, ефект від участі якій у змозі проявитися лише за десятиліття. Тому інтенсифікація каральної практики з урахуванням правового розуміння пре ступности нерідко опинялася привабливішим напрямом віз дії на злочинність. Цю особливість політичного мислення подме тил Л. Н. Толстой. Ось як і описує роздуми імператора Миколи I після ухвалення рішення щодо інтендантських чиновників, викритих у зловживаннях: «Микола був переконаний, що все. Він знав, що треба буде покарати тепер інтендантських чиновників, і він вирішив віддати їх у солдати, але знав теж, що це завадить тим, які займуть місце уво ленних, робити те саме саме. Властивість чиновників полягала у цьому, щоб красти, його ж обов'язок зводилася до того, щоб карати їх, і як на доїло це йому, він сумлінно виконував цей обов'язок».*

* Толстой Л. Н. Хаджи-Мурат // Собр. тв.: У 22 т. Т. 14. З. 88.

Цінність соціологічного підходу ось у чому:

1) вона передбачає напрям головною енергії у впливі на пре ступность не так на сукупність злочинів і злочинців, які явля ются лише зовнішніми симптомами хвороби, але в саму хвороба нашого суспільства та на причини цієї хвороби. І професійна завдання тих, і хто бореться з пре ступностью, не в тому, щоб «вилучити намагнічені

тирса», а й у тому, щоб надати що руйнує вплив на «магніт» і применшити породжує злочин полі соціальної напруги;

2) соціологічний підхід відкриває перспективу реалізації теорії поля була в кримінології.

Такий підхід окреслює новий об'єкт впливу - інформаційне полі соціуму. Наприклад, безкарність можна знижувати реально (підвищуючи розкриваність), і ідеально (формуючи думку про високої раскрываемое™). Попри те що, як і реальний, і ідеальний рівні вза имосвязаны, вони мають певної автономією (і натомість реального по вышения раскрываемое™ злочинів може збільшуватися число людей, упевнених у можливої безкарності під час проведення злочинів);

3) соціологічний підхід відкриває перспективу виявлення нових ознак злочинності. Натомість, що більше ознак явища з вестно, тим більше коштів можливостей його об'єктивного вивчення. Нові при знаки можуть дати початок новим напрямам досліджень (кількість жертв як показник злочинності і віктимологія).


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3