Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Економічні реформи КНР кінця 20 століття

Реферат: Економічні реформи КНР кінця 20 століття

Зміст:

Запровадження

Глава I. Стан країни на даний момент початку реформ

1.1 Політична ситуація

1.2 Структура економіки

Глава II. Процес реформування країни до 1992 року

Укладання

Список літератури

Додаток

Запровадження

15 березня нинішнього року закінчилася 4-та сесія ВЗНП 11-го скликання, де вирішувалися багато насущні проблеми Китаю, а як і проводилося прогнозування майбутньої економічної політики Китаю поставляють на світовий арені. КНР показує всьому світу, що може і хоче вирішувати економічні проблеми сучасності, такі як світова паливна криза. Але як наприкінці ХХ століття Китай вирішував власні проблеми, у економіки, як і йому вдалося домогтися таких висот економічний розвиток? - це одне з непрямих завдань, що стоїть переді мною під час написання даної курсової. Основною метою моєї курсової роботи є підставою аналіз економічних і полі-тичних чинників, які впливали життя простої людини. Для точного розгляду економічної ситуації країні необхідно з'ясувати політичну ситуацію і як впливала на загальний стан людей КНР, з їхньої життя. Також одній з завдань є аналіз статистики упродовж років, необхідно розглянути такі важливі показники, як збільшується кількість імпорту й експорту, ВВП країни, а як і аграрні показники: кількість вироблених продуктів, кількість закуповуваних товарів. Тільки проаналізувавши ми їх зможемо побачити ясну картину стану країни даний етап. Мною розглядатимуть саме період із 1978 року у 1992 рік, оскільки цей період найпоказовіший історія КНР, особливу увагу звертатимуть в розвитку сільського господарства та легкій промисловості, оскільки саме ця дві галузі визначають основні людській потребі. Цю тему стає дедалі актуальніша у зв'язку з поліпшенням русско-китайских відносин, тому треба зрозуміти як жили в Китаї доі під час реформ, оскільки це визначило розвиток менталітету сучасних китайців.

У своїй роботі я використовував аналітичний метод дослідження, проаналізував дуже багато англомовної й російськомовної літератури, а як і матеріали газети Женьмінь Жибао. Весь список літератури, використовуваної мною, представлено кінці моєї курсової роботи. Відразу хочеться справити й підкреслити, що тему кілька разів порушували у закордонній літературі, але, на жаль, мало робіт з означеній темі, написані ще вітчизняні фахівці.

Глава I. Стан країни на даний момент початку реформ

1.1 Політична ситуація

Розкриваючи суть будь-яких економічних реформ, завжди необхідно ухвалити до уваги політичне стан держави у певний період, цього правила слід особливо пам'ятати розповідаючи про економічні реформах у Китаї кінця століття. Цей період вважається часом великих змін у китайської політичного життя, а й у життя простих громадян КНР. Пройшовши великі потрясіння "Культурної революції" країна занепадає, обраний шлях розбудови держави, м'яко висловлюючись, не виправдовував себе. Правляча клас замість думати скоріш про добробуті над народом, вгруз у внутрішньопартійної боротьбі, тоді як народ відчував найтяжкі результати цієї боротьби: "За даними самих китайських авторів, протягом "десятирічної смути" загинуло 20 млн людина, а тій чи іншій мері постраждали від нього 100 млн жителів КНР"[1]

У 1978 року політичне протистояння між "лівими" і "прагматиками" досягло свого апогею. Признанным лідером останніх був Ден Сяопін, що з 1976 по 1978 рік було знято із усіх займаних їм посад і піддавався критиці, як організатор квітневих заворушень площею Тяньаньмень 1976 року, слід зазначити, що "2 млн. людина як виражали своє шанування Чжоу Эньлаю, а й поширював листівки й вигукували гасла, осуджували "левых""[2] Протягом усього 1978 року був звільнено і реабилитировано сотні тисяч репресованих членів Комуністичної партії, зокрема й Ден Сяопіна. Це означало зміцнення позиції "прагматиків" на політичної арені КНР. У цьому року Ден Сяопін та її соратники розгортають у пресі великомасштабну компанію під гаслом "Партія - єдиний критерій істини", під час цієї компанії, у центральної і реконструкція місцевої друку буде опубліковано близько ста статей, які чи побічно критикували основні ідеї маоїзму. Сенс ідеї, яка було передбачено у публікаціях була очевидною: умовою реформування китайського суспільства є розкріпачення свідомості людей, які мають спричинити у себе підйом Китаю, після всіх потрясінь, яких зазнала країна під час "Культурної революції".

Переломним у житті китайського суспільства вважатимуться 3-й пленум 11-го скликання 1978 року у Пекіні, поки що не робочому нараді ЦК на передодні пленуму було вирішено переглянути події останнього часу, було відкрито схвалено створення Міністерства Дракопанды[3], як основного наглядача установи по освіту іноземців в КНР, а квітневі події площею Тяньаньмень було визнано, як позитивні для китайського суспільства. Сам пленум виявив беззастережну перемогу "прагматиків" і реформаторських ідей Ден Сяопіна. На пленумі було вирішено перенести всі сили партії з міжпартійної боротьби економічний будівництво країни, а як і за кілька десятиліть у ролі мети було визначено підвищення реального матеріального рівень життя простого народу. Вже під час роботи найближчій сесії ВЗНП, проведеній червні-липні 1979 року було вирішено можливість перейти до політиці "врегулювання" народного господарства, змінити інвестиційну політику, інакше кажучи скоротити капіталовкладення у важку промисловість, рахунок чого збільшити виробництво зерна кількість товарів народного споживання. "Потужності військової промисловості, у рамках конверсійних програм орієнтувалися на випуск товарів народного споживання: велосипедів, годин, холодильників, телевізорів, пральних машин"[4] Ден Сяопін сформулював основні теоретичні й програмні положення з проведенню реформ. Головна мета було збільшення показників виробництва душу населення рівня середньорозвинених країн та поліпшення загального добробуту громадян. Основну ставку він ставив в розвитку науково - технічного потенціалу, як шляхом запозичення іноземних досягнень (купівлею патентів і запрошенням зарубіжних фахівців), і збільшенням інвестицій у розвиток науку й техніки КНР . Ден Сяопін ставив завдання з підвищення ролі інтелектуальної праці у виконанні про модернізацію й становища інтелігенції у суспільстві, а як і підвищення рівня освіченості населення.

Слід зазначити, що ні малу роль

За економічну основу було взято модель змішаної економіки, інакше кажучи існування спільно плану і ринку: громадська власність міститься коштом з виробництва, у своїй заохочується розвиток несоціалістичних галузей, включаючи приватний сектор. Також було зроблено дуже важливий крок, який привів до зменшення бюрократії різних рівнях управління - це наділення великі повноваження регіональної влади, ніж як колись, коли всю владу концентрувалася у центрі.

Структура економіки

До 1978 року структура економіки залишалася нерозвиненою, рівень виробничих потужностей був дуже низький. "Валовий національний продукт (ВНП) душу населення становив 230 доларів, тоді як у країнах з розвиненою промисловістю цей показник становив 8100 доларів, а середньорозвинених 1160 доларів, у що розвиваються 520 доларів." [5]Это означає, що сукупність всіх основних чинників складових ВНП, як-от приватні внутрішні капіталовкладення в основні виробничі фонди, державні закупівлі товарів та послуг, а як і чистий експорт являло нас геть погану ситуацію, у якій перебувала країна. Тут слід привести оцінку китайської економіки Ден Сяопіна вимовлену у вересні 1978 року: "Зараз в усьому світі ми вважаємося бідним державою, тобто належимо до частини найменш розвинутих країн третього світу".


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6