Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Виникнення сонячної системи

Реферат: Виникнення сонячної системи

Теорія Канта

Упродовж багатьох століть запитання про походження Землі залишався монопо-

лией філософів, оскільки фактичний матеріал у цій галузі майже зовсім

був відсутній. Перші наукові гіпотези про походження Землі

і сонячної системи, засновані на астрономічних спостереженнях, були выдви-

нути лише у xviii столітті. З того часу не переставали з'являтися дедалі нові

і призначає нові теорії, відповідно зростанню наших космогонічних уявлень.

Першої у цій низці була знаменита теорія, сформульована в 1755 року

німецьким філософом Иммануилом Кантом. Кант вважав, що сонячна система

виникла з якоїсь первинної матерії, доти вільно розсіяною у космосі.

Частинки цієї матерії переміщалися у різних напрямах, і, зіштовхуючись

друг з одним, втрачали швидкість. Найважчі і щільні їх під дей-

ствием сили тяжіння з'єднувалися друг з одним, створюючи центральний сгус-

струм - Сонце, яке, своєю чергою, притягувало більш віддалені, дрібні

й легкі частки.

Отже виникло певна кількість обертових тіл, траєкторії

яких взаємно перетиналися. Частина тіл, спочатку двигавшихся

в протилежних напрямах, зрештою були втягнуті у єдиний

потік і утворили кільця газоподібної матерії, розташовані приблизитель-

але у площині і обертові навколо Сонця одному напрямку, не

заважаючи одна одній. У окремих кільцях утворювалися більш щільні ядра,

яких поступово притягалися легші частки, формуючи шаро-

визначні скупчення матерії; так складалися планети, які продовжували

кружляти навколо Сонця тієї ж площині, як і початкові кільця газо-

образного речовини.

Небулярная теорія Лапласа

У 1796 року французький математик і астроном Пьер-Симон Лаплас висунув

теорію, кілька відрізняється від попередньої. Лаплас думав, що Сонце

існувало спочатку як величезної розпеченій газоподібної туман-

ности (небулы) із незначною щільністю, зате колосальних розмірів.

Ця туманність, відповідно до Лапласу, спочатку повільно спілкувалась в простран-

стве. Під упливом сил гравітації туманність поступово стискалася, причому

швидкість її обертання збільшувалася. Возрастающая внаслідок відцентрова

сила надавала туманності уплощенную, та був і линзовидную форму. У эквато-

риальной площині туманності співвідношення між притяганням і центробеж-

іншої силою змінювалося на користь цієї останньої, отож у кінцевому підсумку маса

речовини, який скупчився в екваторіальній зоні туманності, відокремилася від осталь-

ного тіла, і утворила кільце. Від що продовжувала обертатися туманності по-

отже відокремлювалися дедалі нові кільця, які, конденсуючи в опреде-

ленних точках, поступово перетворювалися на планети та інші тіла сонячної

системи. У цілому від початкового туманності відмежувалося цілком десять

кілець, распавшихся на дев'ять планет і пояс астероїдів - дрібних небесних тіл.

Супутники окремих планет склалися з речовини вторинних кілець, відірвавши-

шихся від розпеченій газоподібної маси планет.

У результаті що тривав ущільнення матерії температура новообразован-

ных тіл була винятково високою. Тоді і наш Земля, по П. Лапласу,

являла собою розпечений газоподібний кулю, светившийся подібно звез-

де. Поступово, проте, цей кулю остигав, його матерія мав потрапити у рідке

стан, та був, принаймні подальшого охолодження, з його поверхні стала

утворюватися тверда кора. Ця кора була оповита важкими атмосферними

парами, у тому числі при остиганні конденсувалася вода.

Ці дві теорії взаємно доповнювали одне одного, у літературі часто

згадуються під загальним назвою як гіпотеза Канта-Лалласа. Оскільки

наука абсолютно не мала тоді прийнятнішими поясненнями, в цій теорії

був у ХІХ столітті безліч послідовників.

Сучасні теорії

Серед наступних космогонічних теорій можна знайти й теорію «катас-

троф», за якою наша Земля зобов'язана своїм освітою якомусь

втручанню ззовні, наприклад, близькій зустрічі Сонця з якоюсь блукає

зіркою, що отримала виверження частини сонячного речовини. Через війну рас-

ширения розпечена газоподібна матерія швидко холонув і ущільнювалася,

створюючи дуже багато маленьких твердих частинок, скупчення яких

були чимось на кшталт зародків планет.

Останніми роками американськими і радянськими вченими був видвинут ряд

нових гіпотез. Коли раніше вважалося, що у еволюції Землі відбувався не-

перериваний процес віддачі тепла, то нових теоріях розвиток Землі рассматри-

вается як наслідок багатьох різнорідних, часом протилежних процесів.

Поруч із зниженням температури та втратою енергії могли діяти

інші чинники, викликають виділення великих кількостей енергії і кому-

пенсирующие в такий спосіб спад тепла. Один із цих сучасних

припущень його автор американський астроном Ф. Л. Уайпль (1948) назвав

«теорією пилового хмари». Проте з суті це ніщо інше, як видоизме-

неный варіант небулярной теорії Канта-Лапласа.

Цікаво, що у новий рівень, збройні більш досконалої

технікою і більше глибокими пізнаннями про хімічний склад сонячної системи,

астрономи повернулися до думки, що Сонце і планети виникли з про-

ширной, нехолодной туманності, що з газу та пилу. Потужні телескопи

знайшли у міжзоряному просторі численні газові і пилові

«хмари», у тому числі деякі справді конденсуються на нові зірки.

У зв'язку з цим початкова теорія Канта-Лапласа переробили з при-

потягом новітніх даних; вони можуть послужити ще в пригоді у справі

пояснення процесу виникнення сонячної системи.

Кожна з цих космогонічних теорій внесла свій внесок у з'ясування

складного комплексу проблем, що з походженням Землі. Усі вони

розглядають виникнення Землі та сонячної системи закономірний

результат розвитку зірок і всесвіту загалом. Земля з'явилася одночасно

коїться з іншими планетами, які, як і її, обертаються навколо Сонця і є

найважливішими елементами сонячної системи.

Земля: атмосфера і гідросфера

Після своєї появи приблизно 4600 млн. років тому наша

Земля, цілком імовірно, не змінювала своєї форми. Її хімічний склад

також залишився початковою, проте розподіл окремих хімічних

елементів істотно змінилося. Поверхня Землі спочатку була

пустельній і носила слідів ерозії.

Первинна атмосфера Землі, що виникла з міжзоряного газу, полягала

з водню і гелію. Проте гравітація Землі не могла

утримати легкі гази і значна частина їхніх вислизала в міжпланетне

простір, а звідти під впливом сонячного вітру ці гази витіснялися

межі сонячної системи.

Сучасна «киснева» земна атмосфера має вторинне происхожде-

ние. Вона поповнювалася і він поповнюється з допомогою газів, що виділяються при жизне-

діяльності організмів лежить на поверхні Землі та вулканічної діяльності

земних надр. Биогенное походження має практично весь вільний

кисень атмосфери.

Певне, лише протягом щодо короткого часу Земля залишалася

безводній. Її гідросфера склалася приблизно настільки ж шляхом, як

і атмосфера - спочатку у вигляді водяних парів, які в міру зниження

температури конденсировались і випадали як опадів. Оскільки Земля

перебуває в досить-таки вигідному відстані від поверхні Сонця (в 1500 млн. кіло-

метрах), температура їхньому поверхні коливається у вузьких межах, головним


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16