Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Проблема істини і його критерії

Реферат: Проблема істини і його критерії

тема: Проблема істини і його критерії

Оглавление

Запровадження. 3

1. Проблема істини у філософії та науку. 5

2. Класична концепція істини 8

3. Огляд некласичних теорій істини 13

4. Критерій істини 15

Укладання. 21

Список літератури 24

Запровадження

Проблеми істини і її критеріїв завжди хвилювали кращі уми і входили до фундаментальних проблем людського буття, отже, і філософського дискурсу, тому проблема істини у філософії будь-коли втратить своєї актуальності та значущості.

Актуальність проблеми істини зумовлена тим, що у сучасну епоху відбуваються глобальні зміни у економіці, політиці, культурі, манливі у себе трансформації ціннісними орієнтаціями.

Тоді, коли починається осмислення і переосмислення цінностей, особливо актуалізуються дослідження істини і пошуки її критерію.

Треба сказати, що було в такого мислителя, який стосувався в свої роботи тієї чи іншої аспекти істини. Поняття істини завжди перебував у центрі уваги філософських дискусій, починаючи з античних часу і закінчуючи філософією нашого часу.

Саме античності відбувається формування класичних уявлень про істину як і справу відповідність знання реальності. Починаючи із перших (грецьких, індійських, китайських) філософів, бачимо, що проблему істини конституировалась як знакова для філософської, наукової й релігійної думки.

Пошуки істини і переосмислення цінностей на світі, з погляду, пов'язані з прагненням гармонізувати відносини різновекторних сил, діючих як у сфері матеріального, і духовного виробництва.

Філософія та інші социально-гуманитарные науки на сьогодні мають різким інтелектуальним традицією і великим матеріалом по обраної нами тематиці дослідження. Маємо низку змістовних праць з дослідження теорій істини, представлених широко і різноманітно в ракурсном і тематичному діапазоні.

У кожну епоху, новий період розвитку цивілізацій, людських співтовариств та просто етносів виникало і бурхливо розвивалися різні філософські течії, що утворюють сьогодні різноманітну сукупність розуміння істини.

Мета дослідження – Розглянути проблеми істини і її критерії.

Задля реалізації мети висунуть ряд завдань:

1. розглянути проблеми істини у філософії та науку.

2. виявити особливості класичної концепції істини.

3. уявити огляд некласичних теорій істини.

4. охарактеризувати критерії істини.

1. Проблема істини у філософії та науку

Істина є одним із центральних категорій теорії пізнання. Класичне тлумачення, яка йде ще від Аристотеля, визначає істину як адекватне відображення об'єкта у свідомості суб'єкта. За формою свого існування істина суб'єктивна, бо як певне знання вона належить свідомості суб'єкта, будучи продуктом своєї діяльності. Та за своїм змісту істина об'єктивна як знання, адекватно відтворюючий об'єкт, тобто яке залежить від суб'єкта (чоловіки й человечества)[1].

Знання, адекватно який відображає об'єкт (істина) може бути отримано відразу й повністю, а лише, у процесі поступового, поетапного руху пізнання до дедалі більше повного й адекватному відображенню об'єкта. Процесуальність істини означає, що у в кожному конкретному етапі пізнання об'єкта в про неї уявленнях поруч із моментами, що йдуть від об'єкта, вірно, його що відтворюють, присутні становища, які знаходяться помилкою і який спростовуються під час подальшого пізнання. Сохраняющиеся, інваріантне, не спростовуване зміст наших знань називається абсолютної істини, точніше моменту абсолютність в істині, бо, що за істину, але таким згодом немає, тобто спростовується, називається відносної істини. Отже, можна сказати, що істина є єдність абсолютність і відносності, стійкості й мінливості.

З погляду метафізичного матеріалізму, істина несумісна з мінливістю, относительностью, може бути лише абсолютної. Якщо істині можна знайти мінливість, це не істина. З погляду діалектичного матеріалізму, істинність і мінливість сумісні і цю сумісність висловлює поняття відносної істини, що означає, що у відносному, мінливому є абсолютне, стійке, непреходящее[2].

Абсолютизація моменту абсолютність в істині називається догматизм. Абсолютизація мінливості - релятивізм. Догматизм хоч і трактує істину метафізично, але з заперечує саме поняття істини, тобто адекватне відтворення в знанні об'єкта. Релятивизм фактично "знімає" саму проблему істини. Якщо наших уявленнях нічого немає стійкого, збереження, що йде від об'єкта, то наші уявлення, переміняючи одне одного, залишаються власними силами, а реальність - як така. У разі немає сенсу узагалі можна говорити про істину як адекватному відображенні об'єкта.

Як і минулого, і у сучасних умовах три великих цінності залишаються високим мірилом діянь і найбільш життя - його служіння істині, добру і красоте[3].

Перша уособлює цінність знання, друга - найморальніші якості життя й третя - служіння цінностям мистецтва. У цьому істина, якщо хочете, є той фокус, у якому з'єднуються добро і краса.

Істина - ця мета, до котрої я устремлено пізнання, бо, як цілком слушно писав Ф. Бекон, знання - сила, але тільки тим більше неодмінній умові, що його истинно[4].

Істина є знання, але з будь-яке знання є істина. Знання світ і навіть про окремих його фрагментах з низки причин може охоплювати у собі помилки, а де й свідоме спотворення істини, хоча ядро знань і як, як зазначалося вище, адекватне відбиток неминучого у свідомості людини у вигляді уявлень, понять, суджень, теорій.

Але таке істина, справжнє знання? Протягом усього розвитку філософії пропонується низку варіантів відповіді цю важливу питання теорії пізнання. Ще Аристотель запропонував його прийняти рішення, основу якого принцип кореспонденції: істина це відповідність знання об'єкту, дійсності.

Р. Декарт запропонував своє рішення: найважливіший ознака істинного знання - ясність. Для Платона і Гегеля істина постає як згоду розуму із собою, оскільки пізнання є зі своїми погляду розкриттям духовної, розумної першооснови світу.

Д. Берклі, а пізніше Мах і Авенариус розглядали істину як наслідок збіги сприйняттів більшості.

Конвенциональная концепція істини вважає справжнє знання (або його логічні підстави) результатом конвенції, угоди.

Нарешті, окремими дослідниками як справжній розглядається знання, яке вписується у той або ту систему знань. Інакше кажучи, основою цю концепцію покладено принцип когерентності, тобто сводимости положень або до визначених логічним настановам, або до даних досвіду.

Нарешті, позиція прагматизму зводиться до того що, що істина полягає у корисності знання, його ефективності.

Розкид думок досить великий, проте найбільшим авторитетом й найбільш значним поширенням користувалася й послуговується класична концепція істини, що бере своє керівництво від Аристотеля і яка зводиться до кореспонденції, відповідності знання об'єкту.

Стосовно інших позицій, за наявності і над ними певних позитивних моментів вони містять корінні слабкості, дозволяють ні з ними у разі визнати їх придатність лише обмежених масштабах. Що ж до цих слабкостей, їх вплив - завдання, яким пропонується вирішити самим студентам.

Класична концепція істини добре цілком узгоджується з вихідним гносеологічним тезою диалектико-материалистической філософії у тому, що пізнання є відбитком неминучого у свідомості людини. Істина з цих позицій є адекватне відбиток об'єкта який пізнає суб'єктом, відтворення її такою, яким він є сам собою, поза навіть від людини, її свідомості.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4