Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Кримінальне це право України

Реферат: Кримінальне це право України

Державний вищий навчальний заклад

“Запорізький національний технічний університет”

Міністерства освіти й науки України

Факультет гуманітарно-правовий

Кафедра журналістики

РЕФЕРАТ

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО

УКРАЇНИ

Виконала

Студентка ГП-000

Ім’я Прізвище По-батькові

Перевірила

Викладач права

Баєва Лілія Вікторівна

Запоріжжя

2010

Зміст

Вступ 3

Поняття кримінального права, його предмет, методи та заподіяння 4

Система кримінального права України . 7

Принципи кримінального права 8

Список використаних джерел 15

Вступ

Останніми роками в Україні спостерігається певне зростан ня злочинності, особливо організованої, насильницької та до рисливої, яку зумовлено переломним періодом розвитку Ук раїни й деякими негативними чинниками, що ставити перед Державою серйозні заподіяння боротьби із цим соціальним яви щем. Необхідно добиватися припинення її зростання, а потім іі істотного скорочення. З цією метою вживають політичні, економічні, організаційні, законодавчі та інші заходь. Юрі дичною базою боротьби зі злочинністю є кримінальне задо нодавство. Щоб це законодавство було б досить ефективним, потрібно його правильно застосовувати, слід ґрунтовно й гли боко вивчати у тому, щоб добро знаті й втілювати в прак тичній діяльності.

Розпочинаючи таке вивчення, необхідно матір на увазі, що поняття «кримінальне право» вживається в двох значеннях:

1) як галузь законодавства (одна із галузей) - кримінальне законодавство. Звідси кримінальним правом іменують закони, - тобто нормативні акти, що містять положення цієї галузі права;

2) як наука кримінального права, тобто теорія криміналь ного права, наукова дисципліна, доктрина.

1. Поняття кримінального права, його предмет, методи та заподіяння.

Кримінальне право як самостійна, окрема галузь права має низку ознак, як загальних для всіх галузей права, то й спеці фічних лише для неї. Виходячи із цого, кримінальне право:

1) являє собою систему (сукупність) юридичних норм (пра вив поведінки), встановлених у суспільстві.

2) норми (правила поведінки) кримінального права вста новлюються лише вищими органами законодавчої влади і дістають закріплення у відповідних законах.

3) кримінальне право відрізняється також своїм предметом й методом правового регулювання.

Норми кримінального пра ва встановлюють, котрі суспільно небезпечні діяння є злочина ми й котрі покарання підлягають застосуванню до осіб, що вчи нили ці злочини . Злочин й покарання — це тих суспільні явища, що визначаються нормами кримінального права. Саме відносини, що виникають \ у зв'язку зі вчиненням злочину й застосуванням за нього пев них покарань, й є предметом кримінального права.

Саме поняття “кримінальне право” прийнято розглядати у двох його значеннях:

1) позитивне (об‘єктивне) кримінальне право як галузь законодавства, виявом якої є Кримінальний кодекс України;

2) кримінальне право як галузь юридичної науки про вітчизняний чинний кримінальний закон й судову практику його застосування, його історію й теорію, про кримінальний закон інших держав.

Позитивне право України має такі характерні ознаки:

1) його норми встановлюються лише вищими органами законодавчої влади – ВР України;

2) воно та знаходить свій вияв у законах;

3) метод реалізації кримінального закону є специфічним, притаманним лише цьому закону – це покарання особини за порушення нею кримінально-правової заборони.

Позитивне кримінальне право України - це сукупність норм (правил поведінки), що визначають, котрі суспільно небезпечні діяння є злочинами й котрі покарання слід застосовувати до осіб, що їхні вчинили. Кримінальне право України поділяється на дві частини – Загальну й Особливу. Загальна частина КК України містить визначальні норми загального значення; їхнього дія поширюється на усі приписи Особливої частини КК. Ці норми визначають: заподіяння КК; підстави кримінальної відповідальності; чинність КК щодо діянь, вчинених на територї України та за її межами; чинність кримінального закону у часі; поняття злочину; форми звинувачуй; обставини, що виключають суспільну небезпечність чи протиправність діяння; стадії скоєння злочину; співучасть у злочині; види покарань; погашення та зняття судимості тощо. Суть й призначення норм Загальної частини КК виявляються лише в органічній єдності із положеннями його Особливої частини. Особлива частина КК містить конкретні норми, котрі забороняють вчиняти ті чи інше діяння. Порушенням такої заборони передбачає відповідне покарання. При цьому майже усі диспозиції статей Особливої частини КК визначають діяння із боці однієї особини – виконавця злочину. Умови кримінальної відповідальності за навмисне скоєння одного й саме його злочину спільними діями кількох осіб описані в Загальній частині КК (ст.19 співучасть). Загальна та Особлива частина нерозривно пов‘язані між собою. Вони складають єдину галузь права – кримінальне право. Застосування норм Особливої частини можливо лише на основі положень, що містяться у нормах Загальної частини КК. Наприклад, вирішення запитання про кримінальну відповідальність за готування до злочину чи замах на його скоєння дається у ст.17. У ній міститься загальне положення, відповідно до якого покарання за такі дії призначається за законом, що передбачає відповідальність за скоєння закінченого злочину. Це означає, що у випадку замаху особини на крадіжку приватного майна дії такої особини кваліфікуються за ст.17 й ч.1 ст.140. У випадку скоєння злочину співучасниками (організатором, підмовником, посібником) склад злочину співучасників якщо визначатися за ст.19 Загальної частини й за ч.1 ст.140 Особливої частини. Кримінальне право вивчає не лише норми кримінального закону, а і застосування цих норм правоохоронними органами та судом. У результаті дії кримінально-правової норми виникають кримінально-правові відносини між Державою й особою, котра вчинила злочин, котрі і є суб‘єктами цих відносин. Матеріальний зміст кримінально-правових відносин складає сукупність прав й обов‘язків суб‘єктів цих відносин. Предметом кримінального права є відносини, котрі виникають у результаті скоєння злочину й застосування відповідного покарання за його скоєння.

Специфічні, притаманні лише кримінальному праву відносини між особою, Яка вчинила злочин проти особистих благ людини, приватних чи публічних прав тощо, й Державою, Яка охороняє такі блага і інші суспільні ціності, регламентується також специфічним, притаманним лише кримінальному праву методом – застосуванням із боці держави до особини злочинця санкції кримінально-правової норми, тобто покарання. Метод правового регулювання – це сукупність певних засобів, за допомогою які регламентуються та охороняються стосунки між людьми, між громадянами та організаціями, між громадянами й Державою. Метод регламентування кримінально-правових відносин примусовий й застосовується лише до особини, Яка вчинила злочин, як правило, шляхом покарання. Кримінально-правовий метод застосовується лише у тому разі, коли:

1) вчинене діяння є суспільно небезпечним й, відповідно до закону, містить склад конкретного злочину;

2) особа, Яка вчинила це діяння, був у стані осудності, досягла одну годину його скоєння встановленого законом віку й підлягає покаранню.

У окремих випадках (ч.3 ст.10, ст.46-1, ст. 51) суд може відстрочити виконання призначеного ним кримінального покарання чи не застосовувати таке покарання взагалі. Не можна застосовувати кримінально-правовий метод до особини, котра под годину скоєння суспільно-небезпечного діяння був в стані неосудності. До такої особини суд може застосовувати заходь медичного характеру, як не є покаранням (ч.1 ст.12). Це стосується й особини, Яка под годину скоєння суспільно-небезпечного діяння, передбаченого КК, не досягла встановленого законом віку кримінальної відповідальності. До такої особини суд може застосовувати заходь виховного характеру, як не є кримінальним покаранням (ч.3 ст.10).


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3