Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Академія наук СРСР 1925-1936 рр.

Реферат: Академія наук СРСР 1925-1936 рр.

Оглавление

Запровадження

Глава I. Нормативні документи АН СРСР: структура, компетенція, особливості організації.

§1. Компетенція, структура й питання організації АН по Уставам 1927, 1930 рр.

§2. Академія наук у руслі розвитку політичною системою.

Глава II. Наукова діяльність АН СРСР як вищого наукової установи: розвиток підзвітних установ, міжнародні наукових зв'язків.

§1. Підготовка кадрів

§2. Внутрішня діяльність АН СРСР.

§3. Розвиток мережі підлеглих АН СРСР наукових закладів.

Укладання

Список використаних джерел постачання та літератури

Додаток

Запровадження

Діяльність розглядається історія АН СРСР період, коли ця наукова орган остаточно формувався як ланка радянського державної машини.

У роки радянської історіографії склалася стійка тенденція характеризувати цей етап історії АН як мав виключно позитивні нею наслідки – з погляду завдань радянської влади. Майже виключається підхід для оцінювання її діяльність з погляду панування марксистської ідеології у науці й засилля репресивного апарату.

Так, праці А. Кольцова «Розвиток АН як вищого наукової установи СРСР: 1926-1932; Р. Комкова та інших. «АН СРСР: Короткий історичний нарис», і навіть «Академія наук СРСР: Короткий нарис відчуття історії і діяльності», будучи джерелом великого фактичного матеріалу, до того ж час неможливо знайти використані дослідженні як узагальнюючі роботи, містять адекватні реальну ситуацію висновки, оскільки вони сильно заидеологизированы.

Деякі аспекти, дозволяють оспорити пануючу у радянському суспільстві думку, представлені у роботі М. Виленкина «Формули на фанері».

За таких напрацювань історіографії (нині нових фундаментальних праць з історії АН СРСР немає) можна сформулювати актуальність теми: без у дослідників стійкого інтересу до розгляду історії АН СРСР можна звертатися до цієї проблеми, уникаючи «ідеологічних штампів» і ставлячи собі відповідні завдання.

У цьому роботі автор має на меті – простежити і обіцяв показати зміни, що відбулися з АН у 2-ї половині 20-х і 1-ї половині 30-х рр. Цією мети автор намагається досягти з урахуванням аналізу джерел з історії АН СРСР, що дозволяє вивчити конкретну діяльність АН, її внутрішню структуру, компетенцію й організацію.

Завдання автора даної роботи зводиться до того що, аби простежити процес одержавлення АН СРСР, саме – її радянізації.

Щоб показати, які глибокі зрушення у межах існуючих наукових традицій припадають на діяльності АН СРСР радянські часи, потрібно зупинитися їхньому передісторії.

У розділі I розглядаються питання, пов'язані з прийняттям радянських Уставов, системної підготовки кадрів АН, організацією діяльності АН на планових засадах, структурою АН, цілями і завданнями установи різних державних установ у системі АН СРСР.

Предметом розгляду II глави є наукова діяльність АН СРСР, і навіть питання підготовки наукових кадрів.

Наприкінці на роботу роблять висновок про одержавленні АН СРСР аналізованих хронологічних рамках.

Звертаючись до своєї історії Академії наук у СРСР, за доцільне хоча б коротко зупиниться на окремих моментах передісторії і деякими штрихами охарактеризувати початковий період його існування, який передусім визначив дальший хід подій.

Передусім слід сказати про позитивного ролі Петра I, зусилля якого забезпечили енергійний старт, узятий Російської Академією наук. Після смерті Петра це початкова поступальний рух дещо загальмувався, але його вже не міг ні зупинити, ні вдіяти.

Зміцнення військової могутності Росії і близько виникнення вітчизняної промисловості могли здійснюватися на міцних фундаментах освіти та. Останніми роками царювання Петра I ознаменувалися значним просуванням цим шляхом.

Звісно ж доречним привести тут коротку історичну довідку, що дозволить простежити за принциповими змінами у регламенті (статуті) Академії наук, у її назвах й у академічних званнях до нашого часу.

Започатковане Петром I в 1724 р. регламент Академії підготували з огляду на специфіку російського держави, у якому до кінця першої чверті XVIII в. був університетів. Тому, на відміну тих зразків, які Петро міг простежити під час своїх поїздок зарубіжних країн, його Академія представляла котрий мав собі аналогів єдиний комплекс початковій (Академічна гімназія) і Вищої (Академічний університет) шкіл й власне Академії – науково-дослідного закладу.

Елизаветинский статут (1747 р.) також регламентує роботу членів Академії: «Збори академічні би мало бути по 3 рази на тиждень. У всяке заседение по низці, почавши зі старшого академіка, повинні читати свої винаходи перед протчими, від 9 до 12. Коли одна дисертація не закінчено буде зацікавлений у одне засідання, то таку залишити до наступного, а чи не до майбутньої низці покидать».[1]

З положень цих статутів безпосередньо випливало, що місцеперебуванням членів Академії може бути Петербург.

Кілька слів про про еволюцію назви самої Академії і в академічних звань.

Спочатку вона іменувалася «Академія наук і мистецтв», причому розумітися під мистецтвом порузумівались, зазвичай, майстерні, й різні докладання, які саме з урахуванням «теоретичних» відкриттів і досліджень. Академічні майстерні та інші практичні установи Академії були виділені академію мистецтв, що стала незалежної від решти Академії, в 1757 р. У статуті 1747 р. Академія називається Імператорської Академією наук і мистецтв, після відділення Академії мистецтв вона фігурує й під назвою «Санкт-Петербурзька Академія»; у статуті 1803 р. ідеться про «Імператорської Академії наук». У 1783 р. була – незалежно від «основний Академії – освічена «Російська Академія наук» (чи Академія російської мови й словесності); її членом був О.С. Пушкін. У 1841 р. у неї прилучена до Імператорської Академії і злилася із нею у одне. На урочистому зборах 29 грудня 1917 р. вся Академія було перейменовано в «Російську Академію наук», і, нарешті, її нинішній назва було встановлено у червні 1925 р.

З першого статуту, ухваленого радянські часи, статуту 1927 р., «Академія наук СРСР складається з дійсних членів (академіків), почесних членів і членів-кореспондентів і визначного науковця персонала»;[2] нині ж у нашої Академії є звання "дійсного члена і члена-кореспондента – для вітчизняних вчених і іноземного – для зарубіжних.

Після Жовтневої революції 1917 р. становище Академії наук змінилося. АН привабили вирішення завдань економічного та розвитку країни нова влада.

На екстраординарному загальних зборах АН 24 січня 1918 р. її неодмінний секретар, академік С.Ф. Ольденбург, повідомив у тому, що він уже обговорював із представниками радянської влади перспективи роботи АН, які у зв'язку з що сталася революцією. Ці праці мислилися у межах розширення діяльності створеної 1915 р. при Академії комісії з вивченню природних продуктивних сил Росії. У листі наркому народної освіти А.В. Луначарському президент АН О.П. Карпінський писав, що Академія співробітничати з радянською владою як у справі вивчення ресурсів країни, і у відношенні аналізу техніко-економічного характеру – про те, аби сприяти вибору оптимальних шляхів, рухаючись у яких можна було б створити якнайшвидший підйом найважливіших галузей народного господарства країни.

Характер діяльності АН під час перетворення їх у радянський орган визначався складеним В.І. Леніним «Наброском плану науково-технічних робіт», адресованим Академії. Відображенням організаційних зусиль Академії може слугувати відкриття у Москві відділення комісії з вивченню природних продуктивних сил Росії і близько Наукової комісії при ВРНГ (голова – академік П.П. Лазарєв).


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6 7