Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Аграрна політика М.С. Хрущова

Реферат: Аграрна політика М.С. Хрущова

Зміст

1. Запровадження стр.3

2. Аграрна політика М.С. Хрущова

v Важке народження альтернативи стор. 4

v Три сверхпрограммы та його реалії стор. 8

v Марш реорганізацій стор. 14

v У полоні системи стор. 17

3. Укладання стр.21

4. Список використовуваної літератури стор.

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

У 50-ті роки, після смерті Сталіна, у партії і країні стали відбуватися важливі політичні зрушення. Історичною віхою цьому шляху став ХХ з'їзд КПРС, який викрив «культу особи», дав потужний імпульс демократичному оновленню суспільства. Саме тепер, в наші дні, ми всі повніше й глибше усвідомлюємо ту поворотну роль, що у остаточному підсумку зіграв у долях країни ХХ з'їзд.

Конструктивні, позитивні переменны охопили всі сфери суспільної життя: партію і якого держава, економіку й соціальні відносини, науку і культуру. Насамперед вирішальні кроки зроблено ліквідації важких наслідків репресивного сваволі сталінського режиму, у відновленні законності та правопорядку, конституційні права громадян. З в'язниць і таборів вийшли волю сотні тисяч безвинно постраждалих людей, багато тисяч реабілітовані посмертно. Відновлювалися статутні норми партійного життя, колективність керівництва, упорядочивалась діяльність державної машини, розширювалися права союзних республік.

Ліквідація тоталітарного режиму культу особи з його відчуженням від народних мас, курс - на демократизацію суспільства зумовили важливі корективи економічної та політики, її гуманізацію, орієнтацію на поліпшення умов життя людей. Походив пошуку шляхів удосконалення управління виробництвом, прискорення темпів науково-технічного прогресу, подолання відставання. І підйому сільського господарства, оздоровлення села.

У другій половині 50-х – 60-ті роки складалися, а точніше, могли скластися принципово які від довоєнних умови для соціально-економічного розвитку колгоспів і радгоспів. Це був спроб реально переосмислити минуле, забезпечити крутий підйом сільського господарства, але й час зухвалих, межуючих із фантастикою перспективних програм, тож обіцянок, спалахів успіху і… поступового скочування до застою.

Причин настільки сумного фіналу багато. Але одне явна. Динамічний соціально-економічному розвитку країни надто залежить від оптимального взаємодії всі сфери життєдіяльності суспільства, і політики і економіки. Як зазначено у постанові березневого (1965 р.) Пленуму цк кпрс, основними причинами відставання сільського господарства, межі 50--60-х років з'явилися порушення економічних законів розвитку соціалістичного виробництва, принципів матеріальну зацікавленість колгоспників і експертних робочих радгоспів в підйомі громадського господарства, правильного поєднання громадських і приватних інтересів. У значною мірою позначився також суб'єктивізм у керівництві, що призвело до помилок в плануванні, фінансуванні, і кредитуванні сільського господарства, у політиці цін. Чималий збитки колгоспному і совхозному виробництву завдали необгрунтовані перебудови керівних органів, породили обстановку безвідповідальності та знервованості у роботі. Без обліку місцевих умов нерідко давалися численні шаблонні вказівки по агротехніці, змісту і кормлению худоби, структурою посівних площ, і інших питань. Це стримувало ініціативу керівників і спеціалістів, всіх трудівників села, заважало нормально вести справа. Заважає, додамо, і нині, зокрема і оскільки глибоко не проаналізовані причини таких явищ. А дуже повчальні, бо розкривають анатомію наших великих невдач у ті, а й у наступні роки.

У свій час у літературі переважала чудова ступінь оцінок самої сутності аграрної політики минулих років, ходу і перспективи його реалізації. Широко використовуються такі найбільш загальні характеристики, як послідовність розробки, науковість і реалістичність, єдність цілей і шляхів її досягнення, комплексний підхід вирішення завдань тощо. Звісно, зрушення сільському господарстві сталися тоді дуже значні, зокрема якісного порядку. Про все це сказано досить. Однак ось наскільки точні і об'єктивні названі вище оціночні характеристики стосовно аграрної політики 50-60-х років із погляду перевірки її часом, практикою (лише така оцінка заслуговує на увагу й довіри)? Вважаємо, що нині особливо важливо відповісти на питання.

ТРУДНОЕ НАРОДЖЕННЯ

АЛЬТЕРНАТИВИ

Звернімося до історичної дійсності. За років, з 1953 по 1964 рік, минуло одинадцять спеціальних Пленумів Центрального Комітету партії з питань розвитку (зазвичай, подальшого) сільського господарства і поки що не двох опікується цими питаннями розглядалися поряд з іншими. Безпрецедентний факт історія! Було проведено безліч нарад різних рівнях, розв'язання широко обговорювалися громадськістю, печаткою, зборах активів, засіданнях республіканських, обласних (крайових), районних комітетів партії, зборах первинних сільських партійних організацій, колективів колгоспів і радгоспів. Цю довгу ланцюжок обговорень у літературі дуже любили становити як свідчення творчу активність мас і дієвості партійної роботи.

Можна було б очікувати відповідних зрушень на самому сільське господарство, соціально-економічного життя села. Проте вплив політики виробництва у період загалом виявився явно неефективним. Плани розвитку сільського господарства не виконувалися, а темпи зростання його валової продукції після вдалого п'ятиріччя 1953-1958 років стрімко покотилися вниз. За семирічку, в 1959-1965 роках, обсяг валової продукції сільського господарства зріс до рівня 1958 року в 1,7 разу, як намічалося, а тільки 11,5 відсотка, тобто у шість разів менші надходження до среднеарифметическом обчисленні і майже тієї ж пропорції як збільшилося її. Але це ще вся щоправда. Становище значною мірою рятували 1965 рік й почасти 1964 рік. У перші п'ять років семирічки зростання валової продукції сільського господарства різко відставав планових завдань. Якщо 1953-1958 роках кожен карбованець приросту продукції доводилося 0,56 рубля капіталовкладень, то 1959-1964 роках- вже 3,2 рубля. Ось і почався період стагнації витратною економіки. Саме відтоді країна почала постійно зростає і в наростаючих масштабах завозити збіжжя та всі інші продукти харчування з-за кордону. Стала серйозно ускладнюватися соціально-демографічна ситуація у селі.

Що ж сталося? Чому засвідчила свою неефективність надзвичайно активна аграрна політика минулих років? Відповідь це питання, ясна річ, може бути однозначним. Але є щось незбиране, загальне у цьому, що колись поселило у велику надію, та був послідовно і невблаганно призвело до розчаруванню, очевидному збіднінням ринку продовольчих товарів хороших і викликало тривогу за майбутнє. Але була спочатку надія. І пов'язана насамперед із рішеннями вересневого Пленуму цк кпрс 1953 року.

Насильницькі методи здійснення суцільний колективізації призвели до того, що створений СРСР тип соціалістичних сільськогосподарських підприємств було набагато деформований, а колективи підприємств - позбавлені елементарних демократичних норм самоврядування і життя. Між трудівниками сіла і отриманої ними від Радянського держави землею – їх надією і годувальницею – виникли потужні бастіони адміністративно-командної системи управління.

Проте якщо з початку становлення колгоспного ладу була, з погляду, і своєрідної альтернатива його розвитку. Суть її полягала у поступову відмову тягаря збочень у розвитку кооперації, хіба що повернення їх у естественноисторическое русло, але вже новий рівень господарювання, розвитку виробничих відносин. Подібних аналогів історія був. Головним змістом цієї альтернативи була відмова від таки жорстку регламентацію колгоспної життя, надання колгоспам (а як і радгоспам) право самостійно розв'язувати свої господарські, соціальні потреби, поєднуючи, пов'язуючи його з орієнтирами централізованого планування за умов розвитку демократизму всієї системи управління. Природно, це припускало відмови від « планов-разверсток» та розвитку товарно-грошових відносин в селі.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6 7