Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Художній світ романі Курта Воннегута "Сирени Титану"

Реферат: Художній світ романі Курта Воннегута "Сирени Титану"

Оглавление

Вступ .

Частина I. Аналіз світу твори як засіб дослідження самосвідомості автора

Частина II. Художній світ роману Курта Воннегута "Сирени Титану"

Час і .

Пошук

Психологія Курта Воннегута .

Укладання

Список використаної літератури .

Вступ

Ця робота є спробу аналізу світу твори, що є проекцією відносин внутрішньої злагоди письменники та реальності. Проблема викликає найжвавіший інтерес літературознавців, оскільки зміна стилів і літературних традицій відкрила нові змогу висловлювання власного світовідчуття Художній світ поєднує у собі фізичні параметри реального світу та Духовну сферу внутрішньої злагоди людини.

Щоб осягнути ці відносини необхідне початку пояснити терміни, які ми будемо використовувати надалі.

Реальність - це світ, незбагненний і непізнаваний, який людина через специфіки своєї свідомості сприймає як буденність. Саме реальність є той фантастичний світ, яку платить людина намагається зрозуміти й пояснити. Але всі критерію оцінки цього дивного світу відносні не можуть відбити істинний абсолют його існування. Те, що людина вважає знанням реальність - просто опис звичних поглядів на світі.

Внутрішній світ людини – світ незнання. За багато тисячоліття людина навчився описувати свої емоції й відчуття від зустрічі з світом реальності. Оскільки відмітними людськими якостями є уяву і можливість розмірковувати, то можна вважати цілком неможливим створити абсолютно чітку картину світу. Наше знання світу – є ступінь нашого незнання. Людина винайшов різні способи висловлювання бачення світу – мову, знакові системи, від клинопису до комп'ютерних мов. Мистецтво – одна з приватних проявів цього висловлювання. А література і словесне твір служить свого роду “протоколом” взаємовідносин особи і реального світу.

Отже, можна припустити, що з поєднання двох світів може тільки лише один світ, із притаманними тільки Мариновському критеріями. Аби довести ми розглянемо у цій роботі деякі аспекти, властивих мистецькому світу, саме простір та палестинці час, моральні і психологічні категорії роману.

Приклад роману Курта Воннегута “Сирени Титану” у роботі розглядається проблема самосвідомості автори і її втілення у літературному творі. Самобытность письменника відзначалася багатьма критиками, які виділяли такі особливості, як використання іронії, поглумки та прийомів чорного гумору у творчості письменника. З іншого боку що здається простота і невимогливість стилю викликала нарікання в тих дослідників, яким, можливо, не подобалася цинічна трактування Воннегутом багатьох ідей. Проте, загальною тенденцією для у критиків є чи повне юридичне й беззастережне визнання Воннегута, як самобутнього автора, чи абсолютне неприйняття його як літератора взагалі. Оскільки тема роботи достатня вузька, і спрямована, то роботі, переважно, використовувалися джерела, безпосередньо вивчаючи стиль і форму творчості Воннегута, і роману “Сирени Титану”, зокрема.

Дипломна робота складається з трьох часток. Перша – теоретична, де на кількох основі робіт Д.С.Лихачева і М.М.Бахтина, описується аналіз світу твори як засіб, визначаються категорії, які потрібно розглянути, і навіть формулюється залежність внутрішньої злагоди твори самосвідомості автора.

Другий розділ є безпосередньо аналіз твори, своєю чергою, складається з трьох часток. У першій визначаються “фізичні” рамки твори – тобто досліджується простір та палестинці час. Друга описує стосунки між автором та її створенням. Третя розкриває психологічні особливості письменника, які позначилися на творі.

Діяльність було використано критична література із джерел. На жаль, специфіка роману досить вузька, і на тему даної роботи існує надто мало робіт, доступних в бібліотеках. Тому, поруч із паперовими джерелами використовувалися електронні версії робіт різних критиків, і навіть інтерв'ю, і рецензії, доступними у мережі Інтернет.

Частина I. Аналіз світу твори як засіб дослідження самосвідомості автора

Художнє твір є цілісну, закінчену систему, яка має властивими лише їй одній характеристиками часу й простору. Внутрішній світ мистецького твору поєднанням "відображення" дійсності й світовідчування художника. При аналізі мистецького твору важливо правильно поставити завдання: непросто оцінити наскільки вірно зображено дійсність, але вивчити художній світ твори як єдине ціле, як певну завершену і самостійну систему. Не можна обмежуватися тільки розшуком реальних прототипів тієї чи іншої героя, події, місцевості. Покликання літераторів в тому, аби з максимальною часткою правдивості зобразити реальні події - при цьому існує історія як наука. Їх мета - створити світ, у якому поєдналися й дійсність, і світовідчуття письменники та насамперед виразилося його самосвідомість. Д.С.Лихачев у статті, присвяченій внутрішнього світу мистецького твору писав: "Вивчаючи відбиток неминучого у художньому творі, ми повинні обмежуватися питаннями: "вірно чи не так" - і захоплюватися лише вірністю, точністю, правильностью”[1].

А, щоб художнє твір залишалося цілісним, необхідно вивчати його внутрішній світ приватних, індивідуальних проявах.

Безсумнівно, дійсність знаходить "відбиток" у літературі, але це перетворення, якому її піддають в словесному творі, має на меті висловити ідеї, й завдання, які хвилюють письменника. "Світ мистецького твору - результат і правильного відображення і активної перетворення действительности”[2]. А, щоб правильно інтерпретувати самосвідомість автора необхідно розглядати обидва цих аспекти як цілісну систему, як світ, наділений усіма ознаками, які ми бачимо світ реального.

У статті Д.С.Лихачев виділяє ті характеристики, які треба враховувати під час аналізу світу твори. По-перше, кожне твір має життєвий простір. Його кордону залежить від уяви письменники та від конструкційних потреб самого твори. Саме внутрішній світ твори диктує розмір задіяного простору. Крім фізичних кордонів, простір мистецького твору має “географічними” параметрами: то, можливо реальним, або уявлюваним.

Другий важливою характеристикою Д.С.Лихачев вважає час, котре, як і має свої межі. Сюжет може тривати як завгодно довго залежно знов-таки від виробничої необхідності цього твору. Час також має фізичні характеристики: “може бути швидко чи повільно, переривчасто чи безупинно, інтенсивно наповнюватися подіями чи текти ліниво і важливість залишатися “порожнім”, рідко “населеним” событиями”[3]. Час є цікавий і складний аспект під час аналізу внутрішньої злагоди і важливі не погляди автора тимчасово, а особливості і закономірності тимчасового простору.

Час, як і лише побічно пов'язані з реальним часом письменника, який художньо "трансформує" дійсне час. На думку Ліхачова "саме він дає можливість творчості, створює необхідну художнику "маневреність", дозволяє народжувати власний світ, відмінний у світі іншого твори, іншого письменника, іншого літературного напрями, стилю, і т.д."[4].

Зв'язок часу й простору - одне з найдискутованіших проблем літературознавства. Пространственно-временные стосунки досліджені М.Бахтиним, запровадивши в літературознавство термін "хронотоп" (пространство-время)[5]. Цей математичний термін, заснований на теорії відносності Ейнштейна, має для літературознавства "метафоричне" значення - "нерозривність простору й часу (час як четверте вимір пространства)"[6]. Бахтін так описав процес злиття часу й простору: "Час тут згущається, ущільнюється, ставати художньо зрілим; простір ж інтенсифікується, втягується в рух часу, сюжету, історії. Прикмети часу розкриваються у просторі, і осмислюється і вимірюється временем"[7]. Це злиття і характеризує хронотоп.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6 7 8 9