Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Вадим Сидур. Життєпис радянського 'Генрі Мура'

Реферат: Вадим Сидур. Життєпис радянського 'Генрі Мура'

Вадим Сидур (1924-1986) - найбільший російський художник і скульптор, "радянський Генрі Мур", як він ще роки називали західних журналістів. Художник-нонконформист, він зазнавала утисків з боку радянської влади через те, що його роботи - як за формою, і за змістом - різко контрастували з канонами соціалістичного реалізму. За тридцять років творчого життя він створив понад п'ятсот скульптурних і понад тисячу графічних робіт. Ще за його життя численні виставки, і публікації принесли Вадиму Сидуру поширення у країнах. Свого часу його роботи поповнили зборів канцлера ФРН Гельмута Шмідта, лауреатів Нобелівської премії з літератури Самюеля Беккета і Пабло Неруди, голови Ради директорів "Дойче Банк" Фрідріха Кристианса, лауреатів Нобелівської премії із фізики Яна Оорта і Джона Бардіна, композитора Бенджаміна Бріттена, письменників Мілана Кундери і Генріха Бьолля, промисловця Нортона Доджа і багатьох інших. Після смерті Вадима Сидура, що збіглася з початком горбачовської перебудови, його творчий доробок було публічно визнано національним надбанням Росії.

Вадим Сидур відчув у собі усе те, що відчували його сучасники: голодував у дитинстві, брав участь у найстрашнішої війні двадцятого століття, в дев'ятнадцять років інвалідом Великої Великої Вітчизняної війни. Закінчивши 1953 року Строгановское училищі та ставши професійним художником, постійно відчував тиск нещадної тоталітарної влади. Відрізаний усього світу "залізною завісою", позбавлений права виставляти та викладачу встановлювати свої скульптури Батьківщині, довгі роки котрий мав уявлення, що відбувається у мистецтві, Сидур самостійно створив свій власний формальний мову, пройшовши довгий шлях від перших реалістичних робіт до "Гроб-Арта" - колажів з каналізаційних труб, деталей автомобільних моторів та інші відходів "другий природи" - людської цивілізації.

Найбільшу славу принесли Вадиму Сидуру скульптури з добірки "Пам'ятки" - самі характерні до творення художника 1960-х років. Гранично лаконічні формою, вони доведені до знака, символу, формули. При зовнішньому спокої усі вони висловлюють величезний внутрішній емоційний вибух. Саме цим можна пояснити такий сильний їх вплив на глядача. Майже всі цього циклу прописані у монументальному розмірі ще за життя Вадима Сидура у містах Європи, а після смерті Леніна у Росії.

Нова форма, новий матеріал були для Сидура самоціллю. Це була внутрішня потреба мовою свого часу розповісти сучасникам про що хвилювали його проблемах, знайти форму, найбільш адекватну змісту. Сказане повною мірою належить до створеному Сидуром у роки новому напрямку мистецтво - "Гроб-арту", що він сам назвав мистецтвом епохи рівноваги страху. Шаткий баланс за межею війни між двома наддержавами, які нагромадили у величезних кількостях страшні озброєння, безпрецедентне в масштабах забруднення довкілля, глобальні експерименти над природою, такі, як "повороти рік назад" можуть закінчитися знищенням всього живого Землі. Акуратно вкладені в дерев'яні ящики-домовини подоби людських тіл - "Гроб-девушка", "Автопортрет у своїх домовинах, в кайданах і з саксофоном" та інші - мовчки попереджають у тому, що й уся Земля може легко перетворитися на котра летить крізь космічний простір Гроб-планету. Можливо, саме "Гроб-арт" мав на оці Вадим Сидур, написавши незадовго на смерть у одному з своїх віршів такі слова: "Я передбачив чорнобильський кошмар .".

Зовсім інший світ відкривається в ніжних і еротичних скульптурних роботах з циклів "Мій гарем" і "Неосалон", іронічну назву викликає асоціації з вишуканими паризькими салонами ХIХ століття, в акварелях на задану тему "Чоловік і жінка". Їх насичені фарби, часом яскраві, іноді трохи приглушені колірні плями нагадують розсип коштовного каміння, а промальовані тушшю контури людських лідерів та фантастичних рослин надають кожної їх особливу витонченість. З ними перегукуються і нечисленні живописні роботи Сидура. Найзначніші їх - композиції "Райська життя коридорі" і "Адам і Єва і Господь Бог", розписані художником дверцята стінних шаф у квартирі.

Витоки своєї творчості Вадим Сидур бачив у класичному мистецтві. Це грецька архаїка, давньоєгипетське і ассиро-вавилонское мистецтво, російська іконопис. Протягом усієї його хвилювали одні й самі т.зв. "вічні" теми - проблеми, які стоять перед людством ще від часів Біблії: Життя невпинно й смерть, народження, страждання, любов, материнство. Заперечення смерті Леніна і насильства у всіх його проявах, кошмари "Гроб-арта" і найрадісніше сприйняття життя, як свята і найбільшого дива - двома полюсами у творчості Вадима Сидура, основні складові її внутрішнього світу. Своє світогляд він висловлював всіма йому художніми засобами. Крім скульптури, живопису та графіки Вадим Сидур залишив збірку віршів "Найбільш щаслива осінь" (М., 1990), велике прозове твір "Пам'ятник сучасному стану", жанр якого він визначив як "міф" й перша частину доходів якого зі скороченнями в журналі "Прапор" ( 8-9, 1992), підпільно зняв 1974 року двогодинної німий художній кінофільм під такою самою назвою, де зараз його сам грає головну роль, є автором сценарію і режисером.

Створення Московського державного музею Вадима Сидура, почав працювати у 1987 року, було даниною поваги таланту видатного російського художника. Виставлені тут численні твори великого мистецтва створюють навколо себе потужну ауру, мають людей до творчому спілкуванню, як це було за життя митця у його підвальній майстерні. Особливо це відчувається під час численних літературних і музичних вечорів, наукових конференцій і зустрічей, регулярно які відбуваються що музеї не перший рік тривають у експозиційному залі. Ця осібна атмосфера посилюється тим, що немає сцени, глядачі і виступаючі сидять поруч, майже пліч-о-пліч, серед сидуровских скульптур і розвішаних на стінах графічних робіт.

Подекуди виникає відчуття, що потужним і монументальним - попри малий розмір - пластичним роботам Сидура стає тісно у невеликих залах музею, вони хочуть вирватися назовні, на велике простір. Згодом Осип з установленою 1991 року неподалік від нього "Пам'яткою які залишилися без поховання". Шагнувшая за стіни музею трехфигурная композиція об'єднана з нею загальним емоційне поле, всі разом вони утворюють єдине художній простір.

Ця невеличка інформація дає лише рекомендацію саме загального уявлення творчість художника, філософа, письменники та поета Вадима Сидура, однієї з останніх класиків минаючого двадцятого століття.


Схожі реферати

Статистика

Реферат: Вадим Сидур. Життєпис радянського 'Генрі Мура'
Рубрика: Культура і Мистецтво
Дата публікації: 2013-03-03 03:28:40
Прочитано: 16 раз