Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Релігійно – філософського змісту образів Фауста і Мефістофеля в трагедії Гете «Фауст»

Реферат: Релігійно – філософського змісту образів Фауста і Мефістофеля в трагедії Гете «Фауст»

Поезія – дар, властивий всьому світу і цікава всім народам,

а чи не приватне спадкове володіння окремих тонких

і освічених людей.

І. – У. Гете.

29 серпня 1749 року у Франкфурті – на – Майне народився Йоганн Вольфган Гете. Саме завдяки цьому дитині судилося стати обличчям німецької літератури 18 в. На момент народження Гете вже проводяться як 100 років тому вони скінчилася Німеччини Тридцятилітня війна. Світ у себе спричинив спочатку бурхливий розвиток економіки, та був його ж різке зменшення кількості. За вимогою батька, повзрослевший Гете вивчав юриспруденцію і захистив в 1771 року дисертацію на задану тему про стосунках між церквою та державою. Але цього Гете займався геологією, оптикою, морфологією тварин і звинувачують рослин, вивчав історію мистецтва, багато малював, відвідував лекції, присвячені творчості Шекспіра, і писав вірші. Крім Шекспіра на молодого Гете надали сильний вплив такі письменники як У. Скотт, Гізо, Вильмен, Кузен – усе це письменники – романтики. Однак у німецьку літературу епоха романизма відзначено незвичним злетом у філософській думці. Звідси на Гете надали свій вплив такі мислителі як Фіхте, Шеллинг, Гегель.

У своїй життя Гете багато подорожував. Він тричі побував у Швейцарії: цей «рай землі» вчасно Гете був неодноразово оспівано. Гете їздив і з містам Німеччини, що й зіштовхнувся із дивною явищем – ляльковими ярморочными спектаклями, у яких головними дійовою особою був якийсь Фауст – доктор і чорнокнижник і дідько Мефістофель. Саме з потребами національної традицією пов'язане те що Гете принципи, сформульовані Арістотелем, втрачають значення вічної норми.

Неизгладимым враженням для Гете стала Італія. Вона стала вихідним кордоном, визначив нове – класичне направлення у творчості Гете. Але вона збагатила поета такими враженнями, у яких підготували і виходи далеко за межі системи «ваймарського класицизму». У Венеції Гете знайомиться з Театром масок. Мені здається, що став саме образ цього театру масок відтворив Гете в «Фаусті», а точніше у Вальпургієвої ночі у частині й у балі – маскараді у імператора при дворі у 2 – ой частини. З іншого боку у другій частині твори місце всього дії – це які – то классическо – античні італійські ландшафти, тоді як у багатьох сценах Гете, стилизируя, починає висловлюватися в ритмі віршів античних авторів. І це кажучи вже сюжет…

Як зазначалося раніше, поїздки в Німеччині привели Гете задуму «Фауста». Театр представляв історію доктора Фауста і Мефистофеле як веселу, іронічно – сатиричну комедію. Але це театр, і вона завжди відбиває думки, думи, та й сам стиль народу. І Гете звернувся безпосередньо до письмовим джерелам – хронікам і переказам. З хронік дізнатися вдалося дещо, тоді як легенда розповіла у тому, що коли народився хлопчик у цілком благополучних батьків, але з ранніх років у нього було зухвалий норов. Коли він підріс батьків і дядько порадили вчитися йому на богословському факультеті. Але невдовзі молодий Фауст «залишив це богоугодну заняття» і робив вивченням медицини, і навіть попутно, «тлумаченням халдейських… і грецьких знаків і письмен». У скоре він став доктором і заодно дуже непоганим. Але його інтерес до магії привело до того, що воно викликало духу, і уклав із ним договір … Це була суто релігійна оцінка ситуації; тут остаточно й безповоротно засуджувалися Фауст і Мефістофель, проте внемлющие предостерегались і поучались – наставлялись в богобоязливої життя. Мефістофель протягом усього легенди обманює Фауста, а острівної конфлікт можна було б сформулювати так: «конфлікт між добро і зло», без подальших розглядів, що є добро, що зло… Мефістофель, тут представляє бік зла, пропонував знання разом із ним могутність, як від Фауста було потрібно лише зречення християнства. Мефістофель був лише одне з демонів, але забрати не особливим.

Гете перевів цю легенду на сучасну йому грунт. У «Фаусті» виявилися органічно злиті найрізноманітніші елементи – початок драми, лірики і епосу. Саме тому багато хто дослідники називають цю твір драматичної поемою. «Фауст» включає із себе елементи, різні і в мистецькою природою. У ньому є сцени реально – побутові, наприклад, опис весняного народного гуляння в вихідного дня; ліричні побачення Фауста і зриви Маргарити; трагічні – Гретхен в темниці чи момент, коли Фауст майже припинив життя самогубством; фантастичні. Але фантастика Гете зрештою завжди пов'язані з реальністю, а реальні образи за часту мають символічний характер.

Ідея трагедії про Фаусті виникла в Гете досить рано. Спочатку в нього вийшло дві трагедії –«трагедія пізнання» і «трагедія любові». У цьому обидві вони залишилися нерозв'язними. Загальний тон цього «пра – Фауста» похмурий, що і не дивно, т. до. Гете повністю зберегти колорит середньовічної легенди, по крайнього заходу у частині. У «пра – Фаусті» сцени, написаних близько віршах перемежовуються з прозаїчними. Тут у особистості Фауста поєднувалися, титанізм, дух протесту, порив до нескінченному.

13 квітня 1806 р. Гете записав у власному щоденникові:» Закінчив першу частина «Фауста». Саме першій його частині Гете змальовує характери своїх головних героїв – Фауста і Мефістофеля; у- другій частині Гете більше уваги приділяє уваги окружающуму світу та громадському влаштуванню, і навіть співвідношенню ідеалу і реальності.

З Мефістофелем ми знайомилися вже у «Пролозі на небі». І де вже видно, що Мефістофель – чорт нічого очікувати повністю негативним персонажем, т. до. він симпотичен навіть Богу:

З духів заперечення ти всіх менш

Бував мені тяготу, шахрай і веселун.

І саме Господь дає доручення Мефистофелю:

З ліні людина занурюється у сплячку.

Іди, прилучися, розворуши його застій…

Гете відбиває Мефистофеле особливий тип людини свого часу. Мефістофель ставати втіленим запереченням. А 18 століття особливо ряснів скептиками. Розквіт раціоналізму сприяв розвитку критичного духу. Усі, що ні відповідало вимогам розуму ставилося під, а глузування разила сильніше гнівних викриттів. Для деяких заперечення стало всеосяжним життєвим принципом, і відображено в Мефистофеле. Його репліки викликає посмішки навіть тим, з чого сміятися, у принципі, не треба:

Як мова спокійно і легка!

Ми ладимо, відносини з нею не портя.

Прекрасна риса у старого

Так людяно думати наперед і межу

Але як зазначалося, Гете не малює Мефістофеля виключно втіленням зла. Він розумний і проникливий, він критикує дуже обгрунтовано і критикує все: безпутність і любов, потягу до знань і дурість:

Приємно те, що віддаляє мета:

Посмішки, зітхання, зустрічі в фонтана,

Печаль млості словом, марудь,

Яку завжди сповнені романи.

Мефістофель – майстер помічати людські слабкості й пороки, і не можна заперечувати справедливості багатьох його уїдливих зауважень:

Про, віра – важлива стаття

Для дівчат владолюбних:

З наречених благочестивих

Отже сумирні чоловіки…

Мефістофель при цьому що й песимістично налаштований скептик. Саме він каже, що таке життя людська – маята, сама людина вважає себе «божком всесвіту». Саме це слова риса мені здаються показниками те, що Гете вже цурається раціоналістичних концепцій. Мефістофель каже, що Господь наділив людини іскрою розуму, але від цього немає, оскільки він, людина, поводиться гірше тварюк. Йдеться Мефістофеля містить різке заперечення гуманістичної філософії – філософії епохи Відродження. Люди самі настільки зіпсовані, що дияволові не потрібно творити зло землі. Люди відмінно обходяться у цьому ж без нього:

Так, Господи, там безсовісний морок

І людині бідному так зле.

Це навіть я щаджу його поки.

Але тим щонайменше Мефістофель обманює Фауста. Адже насправді Фауст вона каже:» Мить, почекай!». Фауст, несучи у мріях у далеку майбутнє, вживає умовне нахил:

Народ вільний землі вільної

Побачити самим я хотів на такі дні.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2