Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Пізній Ґете і проблема романтизму

Реферат: Пізній Ґете і проблема романтизму

План.

1.Введение. Стр. 3.

2. «Западно-восточный диван» Гете. 11.

3. Про романі «Роки мандрувань Вільгельма Майстера, чи Отрекающиеся ». 21.

4. «Фауст», друга частина. 28.

5. Пізня лірика Гете. 35.

6.Заключение. 40.

7.Список використаної літератури. 43.

1. Запровадження.

Французька буржуазна революція завершила епоху Просвітництва. Письменники, художники, музиканти виявилися свідками грандіозних історичних подій, революційних потрясінь, невпізнанно які змінили життя. Чимало їх ми захоплено вітали зміни, захоплювалися проголошенням ідей Свободи, Равенства і Братства.

Але час йшло, і вони помічали, новий суспільний лад далекий до того суспільства, наступ якого віщували філософи XVIII століття. Настав час розчарування.

У філософії і мистецтво початку століття зазвучали трагічні ноти сумніви щодо можливості перетворення світу за принципами Розуму. Спроби уникнути дійсності й те водночас осмислити її викликали поява нової світоглядної системи - РОМАНТИЗМУ.

Романтики нерідко ідеалізували патріархальне суспільство, у якому бачили царство добра, щирості, порядності. Поэтизируя минуле, вони сягало ще старовинні легенди, народні казки. Романтизм одержав у кожної культурі власне обличчя: у німців - в містиці; у англійців - в особистості, яка протиставляти себе розумного поведінці; у французів - в незвичайних історіях. Що об'єднало це у одне протягом - романтизм?

Основне завдання романтизму було зображення внутрішньої злагоди, душевному житті, але це можна робити і на матеріалі історій, містики тощо. Потрібно було показати парадокс цією внутрішньою життя, її ірраціональність.

Розглянемо різницю романтизму з класицизмом і сентименталізмом. Ми побачимо, що класицизм все ділить по прямий: на погане і хороший, на правильне та неправильне, на чорне й біле. Класицизм має правила, романтизм, по крайнього заходу, чітких правил немає. Романтизм по прямий щось ділить. Класицизм - це система; романтизм – теж, але ці система іншого роду. Тепер звернімося до до сентиментализму. Він показує внутрішнє життя людини, у ньому вона в гармонії із величезним світом. А романтизм протиставляє внутрішнього світу гармонію.

Мені б хотілося звернутися заслуг романтизму. Романтизм прискорив просування нової доби від класицизму і сентименталізму. Він зображує внутрішнє життя людини. Саме з романтизму починає з'являтися справжній психологізм.

Хто такий романтичний герой і який він?

Це індивідуаліст. Сверхчеловек, прожив стадії: (1) до сутички з реальністю; вона живе в ‘рожевому’ стані, їм оволодіває бажання подвигу, зміни світу. (2) після сутички з реальністю; він продовжує вважати цей світ і вульгарним, і нудним, але стає скептиком, песимістом. Чітко зрозумівши, що нічого не можна, прагнення подвигу перероджується в прагнення на небезпеки.

Хочу помітити, що у кожної культурі мали певний романтичний герой, але Байрон у своїй творі «Чайльд-Гарольд» дав типове уявлення романтичного героя. Він наділ маску свого героя (свідчить, що героєм і автором немає дистанції) і спромігся відповідати романтичному канону.

Тепер мені хотілося б поговорити ознаки романтичного твори.

По-перше, майже кожному романтичному творі немає дистанції між героєм і автором.

По-друге, автор героя не судить, але якщо про неї говоритися щось погане, сюжет так вибудований, що герой хоч як мене винен. Сюжет в романтичному творі, зазвичай, романтичний. Також романтики вибудовують особливе стосунки із природою, до душі бурі, грози, катаклізми.

Романтизм був цілої епохою історія мистецтва загалом і літератури, зокрема. Епохою неспокійної, оскільки зароджувався він роки Французькій революції, яка, власне, й викликала його до життя. Але про все усе своєю чергою, і спочатку визначення.

Романтизм – 1) у сенсі слова – художній метод, у якому домінуюче значення має тут суб'єктивна позиція письменника стосовно зображуваним явищам життя, тяжіння й не так до відтворення, як пересозданию дійсності, що веде до розвитку особливості умовних форм творчості (фантастика, ґротеск, символічність тощо.), до висування перший рлан виняткових характерів і сюжетів, посилення субъективно-оценочных елементів у мові і до довільності композиційних зв'язків. Це виникає з прагнення письменник-романтика уникнути не задовольняє його дійсності, прискорити її розвиток, чи, навпаки, повернути поваги минулому, наблизити в образах бажане чи відкинути неприйнятне. Зрозуміло, що, залежно від конкретних історичних, економічних, географічних та інші умов характер романтизму змінювався, вирували різні його види. Романтика як основний поняття романтизму є невід'ємний елемент дійсності. Суть її – мрія, тобто духовне уявлення про дійсності, стає цього разу місце дійсності.

2) Проте особливо повно романтизм проявився як літературне протягом в літературах європейських і літературі Сполучених Штатів Америки на початку ХІХ століття. Першими теоретиками цього напряму стали німецькі письменники- брати Август Вільгельм з Фрідріхом Шлегели. У 1798 –1800 роках вони надрукували у журналі «Атеней» серію фрагментів, яка стала програмою європейського романтизму. Підсумовуючи написаний цих творах, можна назвати деякі загальні всім романтиків риси: неприйняття прози життя, зневага до світу грошових інтересів і міщанського добробуту, відторгнення ідеалів буржуазного сьогодення й, як наслідок, пошук цих самих ідеалів всередині себе. Власне, відмова романтиків від реальної зображення дійсності був саме тією, що дійсність, на думку, була антиэстетична. Звідси такі характерні риси романтизму, як суб'єктивізм і така тенденція до універсалізму разом із крайнім індивідуалізмом. «Світ душі тріумфує перемогу над зовнішнім миром»[1], як Гегель. Тобто, через художнім образом письменник висловлює передусім своє ставлення до зображуваному явища життя. Створюючи образ, романтик керується й не так об'єктивної логікою розвитку явищ, скільки логікою власного сприйняття. Романтик передусім, повторимося, крайній індивідуаліст. Він дивиться поширювати на світ «крізь призму серця», за словами Жуковського. Причому серця власного.

Вихідною точкою романтизму, як було зазначено, є неприйняття реальної буденної дійсності й прагнення протиставити їй романтичний ідеал. Звідси спільність методу - створення образу за контрастом про те, що відхиляється, зізнається насправді. Приклад - Чайльд – Гарольд Байрона, Шкіряний Панчоху Купера і ще. Поет перестворює прожиття в власному ідеалу, ідеальному уявленню неї, залежному від образу його поглядів на речі, від історичних умов, ставлення до світу, до віці і своєму народу. Тут слід відзначити, що дуже багато романтики зверталися до тем народних переказів, казок, легенд, займалися їхнім збиранням і систематизацією, як кажуть, «ходили межи простих людей».

3) Третій аспект, у якому прийнято розглядати романтизм – це художественно-эстетическая система. Тут доречно сказати кілька слів ідеалів романтизму, оскільки художественно-эстетическая система їсти, ні що інше, як система мистецьких та естетичних ідеалів.

У основі романтизму лежить система ідеальних цінностей, тобто. цінностей духовних, естетичних, нематеріальних. Цю систему цінностей входить у в протиріччя з системою цінностей реального світу і тим самим викликає до життя другий постулат романтизму як художественно-эстетической системи та романтизму як напрями у мистецтві – наявність двох світів – реального і ідеального, світу, створюваного самим художником як творчої особистістю, коли він, власне, і живе. Звідси, своєю чергою, випливає таке теоретичне становище, що можна знайти у працях багатьох основоположників даного течії - зокрема, у творах Августа Вільгельма Шлегеля - оригінальність, несхожість коїться з іншими, відступ від правил, як у мистецтві, і у життя, протиставлення власного «я» навколишнього світу – принцип вільної, автономної, творчій особистості.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6 7 8 9