Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Бартоломе Эставан Мурильо. Архангел Рафаїл з майбутнім проти нього єпископом Домонте

Реферат: Бартоломе Эставан Мурильо. Архангел Рафаїл з майбутнім проти нього єпископом Домонте

Як багато картин Мурильо зберігається у державному Ермітажі у Санкт-Петербурзі. Ряд справжніх картин зберігається у державному Музеї образотворчих мистецтв ім. Пушкіна. Усі твори іспанського художника, які у музеях же Росії та ближнього Зарубежья, було опубліковано у каталогах і повсюдно широковідомі.

Проте залишається одна картина Мурильо, яка, завдяки особливостям «музейної» життя, залишається досі під маловідомою як ми, і за Рубежом. Йдеться полотні «Архангел Рафаїл з майбутнім проти нього єпископом Домонте» (полотно, олію 2,11х1,50), котрий у ДМОМ у Москві. По висоті свого якості може бути віднесено до кращих робіт Мурильо.

Картина має складну історію. Вперше а літературі вона згадана у книзі Антоніо Понса «Подорож Испании».[1]

Трохи згодом цю картину згадує Хуан Августин Сеан Бермудес у своїй своїй праці «Історичний словник видатних професорів образотворчого мистецтва хто в Іспанії», перераховуючи твори, написані Мурильо.[2]

Найближчим часом навали наполеонівських військ у Іспанію (1808-1812) картина увозится інтервентами до Франції, де потрапляє у володіння пасинка Наполеона, Євгенія Богарне, який отримав титул герцога Лейхтенбергского після своєї одруження на баварської принцесі, і зберігається у його зборах у Мюнхені. У каталозі цього зібрання є відтворення в цієї картини лінійної гравюрою під назвою «Ангел-хранитель».[3] Отже, втрачається справжнє назва картини. Після 1839 року Лейхтенбергская галерея, зокрема картина Мурильо, перевозиться в Санкт-Петербург в Маріїнський палац серед майна, наследованного сином Євгенія Богарне Максиміліаном Лейхтенбергским, одруженим з дочкою Миколи I Марії Миколаївні.

У 1884 року картина Мурильо у складі Лейхтенбергской галереї передається спадкоємцями герцога Максиміліана Лейхтенбергского Академії мистецтв, де організується стала виставка зібрання. У каталозі виставці йде під назвою «Ангел, який був до абату умовити їх прийняти єпископський сан».[4]

Протягом року доти картина увійшла у каталог книжки Ч.- Б. Курциуса «Веласкес і Мурильо» з коротким найменуванням «Св.Рафаил».

У 1904 року у «Художніх скарби Росії» картина згадується у статті О.Неустроєва, де значиться під назвою «Архангел Рафаїл і епископ».[5]

На початку 1917 року картина Мурильо разом із деякими іншими картинами Лейхтенбергской галереї було передано до Москви Румянцевский музей. 1923-го вона із зборами картинної галереї Румянцевского музею перейшла в знову реорганізований Музей образотворчих мистецтв імені О.С. Пушкіна.

Під час переміщення вже з сховища до іншого картина втрачає як свою назву, а й ім'я митця і входить у музей як робота італійського майстра ХІХ століття. Остання атрибуція неправильна, оскільки за стилістичним даним було зрозуміло, що цю роботу не італійського майстра, а іспанського. Вивчення викладів історію цього роду твори дозволило з'ясувати час його точне назва й ім'я який написав його художника.[6]

Ця картина Мурильо виділяється життєвістю образів, стрункістю композиційної побудови і бездоганною красою колориту. Більшість полотна заповнена постаттю архангела Рафаїла з відкритими крилами; вона домінує над пейзажем з за обрій пагорбами, слабо покритими чагарником. Архангел зображений що йде, тримають у ліву руку властивий Рафаїлу атрибут – посох мандрівника. Його одяг спадає легко розмаяними декоративними складками. Обличчя ангела миловидно – моделлю йому, певне служила вродлива девушка-севильянка, неодноразово відтворена Мурильо у його картинах й у образі ангела. Особливо близький цей спосіб до ангелу із третьої картини «Ангел-хоронитель, провідний за руку дитини» в соборі Севильи.[7] Злегка схиливши голову, Рафаїл спрямував погляд на стоїть проти нього Єпископа Домонте, одягнутого у білий одяг ордена мерседариев з нагрудним хрестом на золотий ланцюжку. Зображення єпископа Домонте портретно. На його немолодому, мертвенно-бледном особі з заострившимися рисами виділяються темні палаючі очі, відбивають силу пережитих їм почуттів. Його схудлі руки складено в молитовний жест.

У цьому картині особливо яскраво позначився талант Мурильо як колориста. Картина, виконана вільними широкими мазками, приваблює гармонійністю фарб. Постать Рафаеля витримана в золотисто-розовато-лиловатой гамі, спокійна теплота якої підкреслена насиченим тоном оксамитового пояса. У пейзажі панують серебристо-сероватые тону, відтінені вгорі загравою занепаду. Тонкость переходів світлотіні і легкість валеров пейзажу справляє враження атмосферної димки, яка, огортаючи предмети, пом'якшує лінії їх обрисів. Білий колір одягу єпископа з теплими півтонами гармоніює із загальним колірною строєм картини.

Легко визначна дата виконання Мурильо в цієї картини завдяки зображеному у ній Франсіско Домонте, який одержав сан другого єпископа Севільї в 1680 року і помер влітку наприкінці наступного года.[8] Із цього можна укласти, що саме можна було закрито Домонте в 1680 року у зі спорудженням їх у єпископський сан і було призначена їм для прикраси однієї з вівтарів того монастиря, братом якого він довго перебував.

У каталозі виставки іспанського мистецтва - у Лондоні 1938 року опубліковано ескіз із зображенням архангела Рафаїла, приналежний пензля Мурильо (збори Бёлер в Люцерні, до цього часу колекції Едуарда Дэвиса).[9]

Цей свеже та вільно виконаний ескіз, безумовно, використали живописцем для зображення архангела Рафаїла у картині Музею образотворчих мистецтв. На малюнку хоча б тип ангела, що й аналізованої картині, тільки це ескіз ближчі один до натурі – він життєвіше, простіше. На малюнку у правій руці ангела, вільної на рассм. картині, вміщена риба – звичайний атрибут архангела Рафаїла, що він зображувався у супроводі Товия. Не виключена можливість, що це ескіз було зроблено художником для раніше задуманої, а можливо, й виконаної ним картини на сюжет «Архангел і Товий», часто трапляється у живописців XVII століття. Такому припущенню дає підстави те що монастирі августинців в Кадиксе є картина «Архангел Рафаїл, провідний Товия» роботи учня Мурильо Менесиса Осоріо, що вважається зробленою імітуючи картині Мурильо.[10] Отримавши замовлення від єпископа Домонте, певне скориставшись ескізом, написаним для раніше задуманої картини, змінивши їх у деталях у виконанні даної картини: зображення риби стає зайвим, у лівій нижньому розі картини, де мали зображення Товия, розміщує Франциско Домонте. Відповідно цьому змінюється і композиція протилежного кута: цього разу місце групи дерев, поміщених у лівому кутку малюнка, Мурильо поміщає тут митру і жезл єпископа.

Ця картина, виконана Мурильо наприкінці своєї діяльності, є яскравим зразком створеного живописцем стилю, у якому лірична ніжність образів узгоджується з їхньої високої життєвістю.

[1] A. Ponz.Viaje en Espana, IX, Madrid, 1774, стор. 107

[2] Cean Bermudes.J.A. Diccionardo historico de los mailustres professors de las Bells Artes en Espana. Madrid, 1800, Tomo 2, стр.59

[3] J. Passavant. Gem


Схожі реферати

Статистика

[1] 2