Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Валютні взаємини спікера та валютна система

Реферат: Валютні взаємини спікера та валютна система

СОДЕРЖАНИЕ:

Запровадження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3

1. Сутність й захопити основні елементи валютної системи . . . . . . . . . . . . . . . .4

2. Види валютних систем та його відмінні риси. . . . . . . . . . . 7

3. Валютний курс і психологічні чинники, його що визначають . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

4. Валютно-финансовые умови міжнародних розрахунків й їх форми.

Валютні ризики та методи їхньої організації страхування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .14

Укладання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21

Список використаної літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Ми звикли до того, що з кожної країни є своє грошова одиниця – валюта.

Валюта – під назвою грошових одиниць різних країн, обов'язкових прийому як плата за будь-які товари, послуги й досвід роботи, покупаемые біля відповідної країни.

Тим більше що прагнення кожної країни здійснювати розрахунки у своїй території лише у національної валюти, сильно ускладнює розрахунки з експортно-імпортних операціям.

Так, під час експорту своїх квітів у США колумбійська торгова фірма закуповує їх, розплачуючись песо, а Америці продає за долари. Отже, фирме-экспортеру доводиться вирішувати два завдання: збут кольорів та переклад виручки на національну валюту, причому те щоб можна було покрити всі затрати і залишитись прибутково.

То навіщо ж створювати такі валютні рогатки по дорозі міжнародної торгівлі, коли всі країни зацікавлені у її розвитку?

Річ у тім, що наявність національної валюти полегшує уряду по-иск коштів на розрахунків із тими, хто заробляє такі гроші безпосередньо потім від держави. До них належать службовці, включаючи армію, найбідніші громадяни і фірми, постав-ляющие товари та для державних потреб. У у крайньому випадку держава має просто здійснити додаткову емісію паперових знаків.

1. Сутність реалізувати основні елементи валютної системи.

Валютна система – це форма організації валютних відносин, закріплена національним законодавством (національну систему) чи міждержавним угодою (світова й регіональна системи).

Валютні відносини є різновид грошових отноше-ний, які виникають за функціонуванні грошей до міжнародному обороті. Гроші, обслуговуючі міжнародні відносини, називаються валютою.

Розрізняють національну валюту, світову і регіональну валютні системи.

Національна валютна система сформувалася у межах національної грошової системи, яка регламентувала порядок грошових розрахунків цієї країни з державами. Поступово вона відокремилася від усієї грошової системи.

Основні елементи національної валютної системи:

- національної валюти;

- національне регулювання міжнародної валютної ліквідності;

- режим курсу національної валюти;

- національне регулювання валютних обмежень і умов конверти-руемости національної валюти;

- режим національних ринків валюти, і золота;

- національні органи, здійснюють валютне регулювання (законода-тельные органи, центральний банк, мінфін, мінекономіки, митний комітет та інших.).

Принаймні інтернаціоналізації господарських зв'язків з урахуванням националь-ных валютних систем формуються механізми міждержавного регулирова-ния міжнародних стандартів і валютних відносин – світова й регіональна валютні системи. Їх основні засади юридично закріплені міждержавними угодами.

Основні елементи світовий досвід і регіональної валютних систем:

- види грошей, виконують функції міжнародного платіжного і резервного кошти;

- міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності;

- міждержавна регламентація режимів валютного курсу;

- міждержавне регулювання валютних обмежень і умов валют-ной конвертованості;

- режим світових ринків валюти, і золота;

- міжнародні валютно-кредитні організації, здійснюють межгосу-дарственное регулювання валютних відносин (Міжнародний фонд (МВФ), Європейський валютний інститут).

Національна валютна система виходить з національної валюти. Національна валюта – грошова одиниця країни. Їй у грошовій формі (банкноти, монети) й у безготівкової (залишки банківських рахунках). Її емітентами є національні комерційні фірми та центральні банки.

У післявоєнний період головними формами світових грошей стали резервні валюти, і міжнародні грошові одиниці – СПЗ і ЕКЮ.

Спочатку єдиним виглядом світових грошей золото, причому у формі зливків. Золоті монети від використання у міжнародних розрахунках ну-жно було відлити на злитки, та був перечеканить в монети в іншій країні. Посте-пенно із метою зниження витрат звернення до міжнародних розрахунках залучатися національні золоті монети і кредитні гармати звернення.

Міжнародні грошові одиниці є національними коллективны-ми валютами, особливим різновидом світових кредитних грошей. Вони від нацио-нальных валют, по-перше, по емітенту (випускаються не національними банками, а міжнародними валютно-кредитными організаціями); а по-друге, формою (випускаються лише у безготівковій формі записів на рахунках).

Золото виконує функцію міжнародного резервного кошти.

Важливий елемент валютної системи – регулювання міжнародної валютної ліквідності на національному й міждержавному. Під міжнародної валютної ліквідністю розуміється здатність країни чи всіх країн своєчасно погашати свої міжнародні зобов'язання.

Компоненти міжнародної валютної ліквідності:

- офіційні золотовалютні резерви (запаси золота і резервних валют, що належать державі);

- рахунки СПЗ і ЕКЮ;

- резервна позиція в МВФ.

Резервна позиція в МВФ означає право країни – члена МВФ на автоматичне отримання в нього безумовних кредитів на іноземній валюті (не більше 25 % від квоти країни у МВФ).

Наступний елемент валютної системи характеризує порядок встановлення курсових співвідношень між валютами, т. е. режим валютного курсу. Розрізняють фіксований, «плаваючий» курси валют та його варіанти, які б поєднували у різних комбінаціях окремі елементи фіксованого «плаваючого» курсів. Така класифікація курсових режимів загалом відповідає прийнятому МВФ діленню валют втричі групи.

- валюти з прив'язкою (лише до валюті, «валютної корзине»[1] чи міжнародної одиниці);

- валюти з великою гнучкістю;

- валюти з обмеженою гнучкістю.

При режимі фіксованого валютного курсу центральний банк устанавли-вает курс національної валюти певному рівні з відношення до валюті якоїсь країни, до котрої я «прив'язана» валюта цієї країни, до «валютної ко-рзине» (зазвичай, у неї входять валюти основних торгово-економічних партнерів) або до міжнародної грошової одиниці. Особливість фіксованого курсу сос-тоит у цьому, що він є незмінним протягом більш-менш продолжитель-ного часу (кілька років чи навіть кількох місяців), т. е. залежить від зміни попиту й пропозиції на валюту. Зміна фіксованого курсу відбувається внаслідок його офіційного перегляду (девальвації – зниження чи ревальвації – підвищення).

При фіксованому курсі центральний банк нерідко встановлює різні курси щодо окремих операціям – режим множинності валютних курсів. Наприклад, такий режим діяв у Росії з 17 листопада 1989 року у липень 1992 р. Режим фіксованого валютного курсу зазвичай встановлюється країни з жорсткими валютними обмеженнями і неконвертованій валютою. На етапі його застосовують у основному що розвиваються.

Країнам, де валютні обмеження відсутні чи незначні, властиве режим «плаваючих», чи нерішучих, курсів. За такої режимі валютний курс щодо вільно змінюється під впливом попиту й пропозиції на валюту. Режим «плаваючого» курсу виключає проведення центральним банком тих чи інших заходів, вкладених у регулювання валютного курсу.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6 7