Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Державне регулювання доходів наеления (Україна)

Сторінка 4

Проблеми побудови бюджетною системою децентралізованих держав зводяться до того що, щоб визначити:

- які завдання найефективніше можна розв'язати центральні органи влади і, повинні фінансуватися з центрального бюджету;

- які функції вимагають децентралізованих прийняття рішень та яким чином фінансуватися відповідні витрати;

- яким має бути розподіл доходів меду різними рівнями державної фінансової системи.

Серед проблем регіональної бюджетної політики важливе місце відводиться регулювання фінансових можливостей регіонів і до місцевих бюджетів відповідного рівня. У принципі, цю проблему відсутня за наявності п'яти умов.

1.Финансовые можливості економічних суб'єктів у різних частинах приблизно зрівняні. Тобто якщо це означає, що це регіони в змозі знайти кошти, необхідних виконання своїх завдань.

2.Доходы регіонів розвиваються стабільно.

3.Деятельность громадського сектора - насамперед у наданні виробничу краще й соціальної інфраструктурі - фінансується лише крізь збори і вклади (добровільні або примусові).

4.Деятельность місцевої та регіональної органів влади корисна виключно жителям цього регіону.

5.Невозможными будуть фінансові кризи, викликані екстремальними ситуаціями.

У разі України громадські блага і житлово-комунальні послуги фінансуються з допомогою податків. З до місцевих бюджетів фінансуються і ті локальні громадські блага, якими можуть користуватися як жителі цього регіону.

Однакові шанси різних регіонах у конкуренції за розміщення підприємств і, передбачає, що державні кошти, які окремими областях фінансування локальних громадських благ і у розрахунку населення, використовуватимуться за призначенням. Фактично в Україні сьогодні протилежна ситуація (див. табл. 2).

За асиметричного розподілу доходів між різними рівнями державної пенсійної системи би мало бути вирішені групи взаємозалежних питань: 1) компетенції у галузі податкового законодавства; 2) права отримання конкретних видів податків чи його частини вчених у відповідний бюджет; 3) права управління податком (визначення оподатковуваної суми і стягнення з неї). Установленное в такий спосіб розподіл доходів має сприяти чи навіть не заважати вирішення економічних завдань, окреслених для центрального або регіонального рівнів влади.

Там, коли необ-хідно вирівнювання фінансових можливостей регіону, мали бути зацікавленими вирішені такі питання:

- що розуміти під фінансовими можливостями та фінансовими потребами регіонів;

- з допомогою яких індикаторів є підстави обмірювані;

- виходячи з яких формул доходи перерозподіляються.

Таке розподіл доходів може статися як між державною мовою і місцевими бюджетами, і між бюджетами рівня.

Що стосується субсидування не всіх без винятку, а лише окремих регіональних бюджетів необхідно визначити, щодо якого критерію (числа жителів, рівня регіональних доходів, конкретних видів діяльності, що стосуються соціально-економічного розвитку регіонів) спрямовуватимуться кошти з державного бюджету.

III. Актуальні питання реформи системи оподаткування.

Оплату праці регулюється витратами відтворення робочої сили в, а розподіл доходу між підприємством, і бюджетом завжди здійснюється з величини прибутку. Якщо податок встановлено безпосередньо до величині прибутку, то ми не виникає особливих проблем, незалежних від динаміки величини прибутків і оплати праці. Однак у випадках розподілу з урахуванням валового доходу, коли податок встановлено лише до величині, а відрахування мають здійснюватися з іншого, можливі й окремі неузгодженості.

Величина прибутку коливається залежно від відтворювального процесу на підприємствах, від цього, який фазі перебуває відтворення основних фондів, як іде процес відновлення продукції та її номенклатури. Під впливом цих факторів прибуток обіцяє зменшуватися до нуля, чи різко возростать за відносної стабільності трудовитрат, або за їх зростанні. Динаміка валового доходу є підсумковій величиною різноспрямованого руху які його складають. Проаналізуємо, як скорочується прибуток і зростають Витрати оплату праці. Візьмемо перший варіант. Він уражає підприємств, які у щодо стабільних умовах. Відрахування до бюджету здійснюються з прибутків незалежно від цього, відраховуються вони у відсотках від прибутку чи то з валового доходу.

Для підприємств, перехідних на випуск нову продукцію, характерний другого варіанта. Збільшується частка трудовитрат у складі валового доходу, відрахувань до бюджету у відсотках від прибутку скорочуються пропорційно зменшенню величини останньої. У той самий час відрахувань до бюджету у відсотках від валового доходу незмінні і тому практично забирають вся величина прибутку підприємства.

Для підприємств, що опановують випуск якісно нову продукцію, характерний третій варіант. Зростають матеріальні витрати, збільшуються і трудовитрати проти першим варіантом, прибуток різко скорочується. Якщо відрахувань до бюджету здійснюються у відсотках від величини прибутку, вони такого відповідно скорочуються. Якщо відрахування встановлюються у відсотках валовому прибутку, то відрахування забирають всю величину прибутків і частково здійснюються рахунок коштів на оплату праці. Оскільки передбачається, що обсяг коштів у оплату праці відповідає суспільно необхідним недоліків відтворення робочої сили в, то третьому варіанті оплата праці нижче витрат відтворення. Цю ситуацію можна виправити, використовуючи резервний фонд і системи кредитів, але ці не виходу зі становища. У ринковій економіці це одразу негативно стимулюватиме стан підприємства. Потрібно підтримку ціни необхідному для стабільної оплати праці рівні, що вони доведено практика. Тільки за наявності ринку праці, споживання, коштів виробництва, і навіть їх збалансованості можна досягнути необхідного рівня відтворення робочої сипы.

Розглянувши не перший і третій варіанти співвідношення прибутку, коштів у оплату праці до величині валового доходу з суто фіскальної погляду, то суттєву різницю між ними. Але за умови необхідного дотримання відтворювальних пропорцій найкращим є перший варіант розподілу прибутків. З погляду на виробничий цикл, щодо іншого моменту ускладнює використання механізму розподілу валового доходу. Він пов'язані з тривалістю виробничого циклу. Немає технічні проблеми щодо щомісячної величини валового прибутку і відповідно особистих доходів працівників, якщо цикл вбирається у місяця. Іншим разом розрахунки з валовому прибутку реально можна провести аж наприкінці півріччя, роки або банку кілька років (наприклад, у важкій машинобудуванні, суднобудуванні, турбостроении та інших галузях). На момент завершення робіт розрахунки з працівниками матимуть характеру авансових і буде наближатися до розподілу прибутку.

Система розподілу, побудована з урахуванням валового доходу, веде до зникнення категорії "собівартість продукції". У разі зникнення категорії "собівартість" витрати виробництва товаровиробника і громадських витрати виробництва товару лежить на поверхні явищ позначаться в одній-єдиній формі - цінується.

До чого можуть призвести відсутність власної форми висловлювання індивідуальних витрат виробництва товару? На цій посаді виступатиме величина дійсних матеріальних витрат й розмір особистих доходів, досягнутих у минулому виробничий цикл. Усе це призведе до відриву процесів формування доходів від відтворювальних характеристик: необхідного і додаткового праці. У умовах адекватне функціонування всієї системи взаємозалежних механізмів початку ринку здається проблематичним.


Схожі реферати

Статистика

1 2 3 [4] 5 6 7 8 9 10