Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Державне регулювання доходів наеления (Україна)

Сторінка 3

Особливою проблемою залишається перехід до суто економічним формам взаимо-отношений виробників із державою, подолання економічно необосно-ванного втручання державних відомств у діяльність підприємств. Однією із визначальних важелів регулюючих економічні відносини товаровиробників із державою, стає податкову систему, яка повинна сприяти ділову активність і підприємництву, виходу країни з кризи. Податки є однією з основних форм додаткового продукту і доходів у сучасному цивілізованому суспільстві. Вони лише зберігають капітали суспільства, а й формують джерела їхнього досить швидкого накопичення із метою вдосконалення виробництва.

Ситуація, яка з початку 1992 р., свідчить у тому, що довгоочікуваний Закон України "Про оподаткування доходів підприємств і закупівельних організацій" неспроможний стабілізувати економіку: законодавці і виконавча влада поставили б на місце ідею накачування бюджету з допомогою налового пресингу. Знову проігноровано відома істина, що великі податки стримують все стимули до ділову активність. Вони свідчать лише у тому, що економіка працює неэффективно,делает невиправдані витрати, цим поглиблюючи криза.

Вже вкотре наша держава збирається покращити своє податкову політику, тоді як податковий механізм належить до економічним важелів тривалої дії, не що дає відразу швидкого ефекту. У економіці ринкового типу особливе значення набуває стійкість, стабільність податкової системи, що дозволяє товаровиробникам прогнозувати результати господарську діяльність. Нестабільність сучасної податкової ситуації може суттєво вплинути спроможності подолання кризи.

I. Про формуванні до місцевих бюджетів.

Сьогодні формування до місцевих бюджетів регулюється Закон України "Про бюджетну систему України", "Про місцевих радах народних депутатів, місцевому і регіональному самоврядуванні", законів і декретами про оподаткування. У соответсвии із нею всі доходи до місцевих бюджетів діляться втричі групи:

1.Собственные і закріплені прибутки;

2.Отчисления від про загальнодержавних доходів.

До власних і закріплених доходів ставляться податку з прибутку з фізичних осіб, податку доходи підприємств, що входять у склад місцевого господарства, та інших. Відрахування до місцевих бюджетів здійснюються податку на додану вартість, податку з доходу, від акцизного збору.

Відповідно до Закон України "Про бюджетної сиситеме України", "Склад й розміри частини общереспубликанских податків, зборів і платежів, нарахованими до місцевих бюджетів, визначаються Верховною Радою України у відповідність до соціально-економічними нормативами, бюджетної заможності населення території і що станом місцевих джерел доходів". Інакше кажучи, в самомо Законі закладено витратний підхід до формування до місцевих бюджетів: не витрати відповідного місцевих бюджетів визначаються сукупними бюджетними доходами на цій території, а, навпаки, доходи місцевих бюджетів визначаються вищестоящими органами управління у залежність від передбаченої суми витрат. Такий підхід стає очевидніший, якщо взяти до уваги, що соціально-економічні нормативи не розроблено й практично ВР України при поданні Кабінетом Міністрів у бюджеті на рік стверджує кожної області індивідуальних норм відрахувань від загальнодержавних доходів (ПДВ, податку доходи підприємств, акцизний збирання та деяких інших доходи) в консолідовані бюджети областей.

Практика формування до місцевих бюджетів є така. Регіони становлять проекти видатковій частині бюджету, і після погодження з Міністерства финанасов визначається сума витрат. Від нього віднімаються власні і закріплені прибутки, і потім визначається сума і індивідуальні кожної області нормативи відрахувань від загальнодержавних доходів у консолідовані бюджети областей. У цьому нормативи відрахувань у регіонах істотно відрізняється. Так, нормативи відрахувань до місцеві бюджети від податку підприємств та організацій у бюджеті 1993 р. коливалися від 25% для Дніпропетровської, Донецької, Полтавської, Харківської областей до 100% для Вінницької, Волинської, Житомирській, Миколаївській, Рівненській і некотоых інших галузей. Приблизно така сама картина, по акцизного збору.

Істотні відмінності перебувають у нормативи відрахувань до місцеві бюджети від ПДВ, що є найважливішим джерелом формування до місцевих бюджетів. Найменші нормативи було встановлено для промислових регіонів - Дніпропетровської (24.3%), Донецької (22.1%), Луганської (35.7%), Харківської (27.1%) областей. У той самий час для Волинської, Житомирській, Закарпатської, Рівненській, Сумської, Херсонської області та інших галузей було встановлено норматив 100%.

У результаті практики планування нерідко території, які роблять істотно великий внесок у створення ВНП України, отримують таку ж самі, а деяких випадках і менші доходи місцевих бюджетів для одну людину проти територіями з набагато дешевше ефективністю господарства.

Система формування до місцевих бюджетів має відповідати таких вимог:

1.Поставить витрати до місцевих бюджетів від рівня прибутків (державного устрою і до місцевих бюджетів) на соответсвующих територіях.

2.Образовать заинтиересованность місцевих рад і громадян, у розвитку виробництва та підвищенні дохідності совоих територій.

3.Поддерживать відсталі стосовно економіки регіони на мінімальному рівні.

Цим вимогам отвечалабы бюджетну систему, джерело якої в таких принципах. Усі податки та платежі до бюджету України розподіляють між государственм бюджетом і консолідованими бюджетами всіх галузей з єдиного нормативу всім видів податків і платежів. Винятком мають стати внесок у Фонд ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи; відрахування на геологорозвідувальні праці та засоби від продажу військового майна повинні повністю перечеслиться до державного бюджету, а неподаткові збори та обов'язкові платежі залежно від своїх характеру - до державного чи місцевих бюджетів. Місцеві податки платежі повинні нараховуватися до місцевих бюджетів.

Встановлення єдиного всім видів податків і платежів (зокрема й у податку) нормативу розподілу між державною мовою і місцевими бюджетами включає можливість конфліктів по впросам реальності чи нереальності тих чи інших джерел формування до місцевих бюджетів.

II. Кроки необхідних вирішення питань регіональної бюджетної політики.

У перебігу минулого року у процесі підготовки проекту України доволі обговорювалися проблеми місцевого самоврядування і легальною фінансовою самостійності регіонів. Основні пропозиції щодо нової концепції формування до місцевих бюджетів у своїй полягали в необхідності визначення нормативів мінімальної бюджетної заможності й однакових всім областей нормативів відрахувань від загальнодержавні податки до місцевих бюджетів.

Аналіз свідчить, що заплановані на 1994 р. витрати до місцевих бюджетів для на одного мешканця (див. табл. 1) становлять, наприклад, для Івано-Франківській області 86.73% від середнє в Україні рівня витрат до місцевих бюджетів, а Києва - 138.58%.

Дійові зав'язуванні фінансових відносин, зокрема практика формування до місцевих бюджетів України, зберігають у своїй основі помічаємо багато елементів старої командно-адміністративної системи.

Бюджети різних рівнів не грали активної ролі, вони були лише грошовим вираженням планів соціального та розвитку.

Нині вже зроблені чи хоча б продекларовані деякі кроки по дорозі ринкових реформ. Відбулося перерозподіл деяких видів витрат й підвищення податків між державною мовою і місцевими бюджетами. Але й за планом на 1994 р. більш як 30% доходів бюджетів восьми і Республіки Крим припадає на субсидій з державного бюджету. З іншого боку, близько 20% доходів, які у бюджет Полтавській і Запорізької областей, мали бути зацікавленими прилічені до держбюджету.


Схожі реферати

Статистика

1 2 [3] 4 5 6 7 8 9 10