Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Аналіз регулювання та фінансування бюджетного дефіциту з 1985 і з наші дні

Сторінка 2

Для уряду крах політики стабілізації стала очевидною наприкінці серпня. Тоді було здійснено ще одне спроба стабілізації, що опинилася останньої, у 1992 року. Через війну жорсткості бюджетної політики у вересні - листопаді федеральний бюджет зводився із профіцитом, а кредити центробанку на покриття касового дефіциту не залучалися зовсім. Проте повернення до обмежувальної політиці сталося занадто пізно - її результати зниженні інфляційної динаміки позначилися тільки кілька місяців - по тому, як Є. Гайдар на VII з'їзді народних депутатів Росії у грудні 1992 року змушений був подати у відставку.

1.4 Бюджетний дефіцит і стабілізаційна політика при Б. ньому (квітень 1993 - січень 1994)

Відхід Є. Гайдара з посади виконуючий обов'язки прем'єр-міністра й заміна його на У. Черномирдіним перетворювалася на свого роду “свято безвідповідальності грошових влади. Почалася сама масована кредитна експансія історія Росії. Її приріст йшов всіх напрямах. Після трьох місяців і паузи вперше з'явився касовий дефіцит бюджету, становив 8 % ВВП. Крім кредитів з його покриття Центральний банк видав бюджетні кредити економіці розмірі 33 % ВВП. З іншого боку, комерційних банків отримали прямі кредити на 28 % ВВП, а держави рубльової зони - у вигляді 14 % ВВП. Нарешті, Центробанк збільшив свої валютні резерви більш як за 10 % ВВП. У цілому нині чистий приріст активів за Центральний банк у грудні становив 93,8 % ВВП[9].

У місяці необмежене кредитувати економіку тривало, хоч і сталася на кілька більш низькому рівні. Прощальным акордом котрий у березні 1993 року з посади міністра фінансів У. Барчука став сплеск витрат федерального бюджету до 63 % ВВП, що збільшили бюджетний дефіцит до 19 % ВВП. Кредити бюджету дали половину приросту всіх активів Центробанку.

У остаточному підсумку лише коли наприкінці 1993 року Б. Федоров обійняв посаду міністра фінансів, в нього виникла практична можливість розпочати їх реалізацію давно затвердженої програми бюджетної стабілізації.

Серед найважливіших заходів, здійснених Б. Федоровим, були такі:

1. Консолідація у всіх зовнішньоекономічних операцій держави й кредитів підприємствам. Останній бюджетний кредит у вигляді 200 млрд крб. (2.4 % ВВП) було видано Центральним банком у квітні 1993 року.

2. Значне скорочення бюджетного дефіциту, пов'язане насамперед із скасуванням субсидування кредитів, централізованого імпорту і імпортних дотацій, лібералізацією ціни вугілля, зерно, хліб. Починаючи у квітні 1993 року касовий дефіцит бюджету разу я не перевищував 10 % ВВП, а останньому кварталі 1993 року упав загалом до 6,1 % ВВП.

3. скорочення залучення кредитів Центробанку і зовнішніх кредитів на фінансування бюджетного дефіциту.

4. Початок неемісійного фінансування бюджету з допомогою випуску державних цінних паперів (тримісячних ДКО) із травня 1993 року.

5. У другому періоді “федоровського етапу” вдалося знизити касовий дефіцит бюджету до 6,7 % ВВП проти 7,6 % ВВП першому, розширений дефіцит бюджету - до 8,2 % ВВП проти 11,1 % ВВП[10].

1.5 Бюджетний дефіцит і жорсткого політика У, Черномирдіна (лютий - серпень 1994 року)

Практично відразу після догляду Є. Гайдара і Б. Федорова уряд У. Черномирдіна помітно зм'якшило бюджетну і кредитно-грошову політику. Вже лютому 1994 року касовий дефіцит бюджету в 2,5 разу проти останнім кварталом 1993 року й досяг 14,8 % ВВП. Загальний приріст активів Центробанку сягнув 17,8 % ВВП. У місяці дефіцит бюджету ще тричі - у травні, липні і серпні становив двозначне величину. І хоча у кінцевому підсумку урядова політика виявилося настільки розгнузданої, як це було наприкінці 1992 - початку 1993 років, як і очікувалося на початку 1994 року, все-таки її пом'якшення виявилося дуже существенным[11].

У середньому цей період касовий дефіцит бюджету зросла з 6,7 до 11 % ВВП. Незважаючи немає що фінансування бюджету використовувалися кредити - другий транш кредиту на системні перетворення (КСП) у вигляді 1,5 мільярдами доларів, наданий МВФ у квітні 1994 року (дав 0,9 % ВВП), і навіть зрослі надходжень від продажу ДКО (1,0 % ВВП проти 0,2 % ВВП останньому кварталі 1993 року) кредити Центробанку Міністерству фінансів також зросли - з 6,5 до 9,1 % ВВП і залишився найважливішим джерелом покриття бюджетного дефіциту. Саме эмиссионное фінансування розбухлої бюджетного дефіциту виявилося найважливішим чинником якого збільшення сукупного приросту активів Центрального Банку з 12,2 до 13,8 % ВВП

1.6 Бюджетний дефіцит з першого стабілізаційному “поході” А. Чубайса (вересень - грудень 1994)

Після серії виснажливих консультацій і погоджень бюджет на 1995 рік із фіксованим дефіцитом в 73 трильйона рублів (близько 5,5 % ВВП) пройшов три слухання у парламенті і він остаточно затверджений Державної Думою 7 березня та Ради Федерації 23 березня 1995 року. У законі про бюджет було закріплено положення про неинфляционном фінансуванні його дефіциту. Взагалі, бюджетна і кредитно-грошова політика вересня-грудня 1994 року, виявилася стриманішою, ніж попередні сім місяців. Касовий дефіцит бюджету знизився з 11,3 до 10,3 % ВВП, але залишався вище рівня, досягнутого у четвертому кварталі 1993 року (6,7 % ВВП). У першому кварталі 1995 року макроекономічна політика уряду залишалася помірної. Касовий дефіцит бюджету не перевищив 3,6 % ВВП, причому кредити Центробанку становили лише 1,3 % ВВП. Решта 2,3 % ВВП було профінансовано з допомогою цінних паперів, зокрема з допомогою примусово розміщених казначейських зобов'язань (КЗ) - 1,8 % ВВП і завдяки ДКО - 0,5 % ВВП[12].

Аналіз дохідної та видаткової частин бюджету на 1995 р. показує, що у доходної та у видатковій частинах він складено з більшою ступенем реалізму, ніж бюджети попередніх років. Для бюджетів 1993 і 1994 рр. характерне завищення рівня прибутків і витрат проти фактичним виконанням на 5—6% ВВП. У бюджеті на 1995 р., навпаки, закладено деяка недооцінка обсягу надходжень і витрат. По доходах вона становить близько 1% ВВП, а, по видатках — від 1—2% ВВП.

У короткостроковій перспективі найважливіші зовсім на величини федеральних до ходів чи витрат, а відмінність між ними засоби її фінансування. Реальний объ їм надходжень у федеральний бюджет становило приблизно 13% ВВП, а обсяг витрат — від 18 до 19,5% ВВП. Отже, бюджетний дефіцит становив від 5 до 6,5% ВВП. Оцінюючи ВВП 1450 трлн крб. розмір бюджетного дефіциту становив від 73 до 95 трлн крб. Отже, 1996-го рік, виборний країна вступила зі вражаючим дефіцитом.

1.7 Бюджетна політика після 1995 року.

Відповідно до угодою, досягнутим між урядом же Росії та МВФ, бюджетний дефіцит мав скорочуватися з п'ятьма% ВВП 1995 року до 3% 1997 року. Але ці мети були досягнуто повністю – 1996 року дефіцит консолідованого бюджету сягав 4.17% від ВВП, а 97 – майже 4.6 відсотків із урахуванням секвестру. Без нього бюджет було виконано приблизно рівні 50-60%[13]. Спостерігалися збільшення соціальних витрат, скорочення витрат освіту, науку, армію. Загальні витрати консолідованого бюджету зменшилися з 30.9% ВВП 1994 року до 22.7% ВВП 1997. У той самий час розміри державного споживання зростають – тоді як 1992 воно 16% ВВП, то 1995 вже 26,5% ВВП.

Значні резерви скорочення дефіциту є і рамках вертикального перерозподілу ресурсів між федеральним і територіальними рівнями.

Поступово скорочуються дотації бюджету галузям народного господарства – з 14-ма% від ВВП 1992 року до майже 1.6% ВВП 1997 року. Передусім це дотування сільського господарства. Однак було деякі моменти збільшення субсидування цій галузі – наприклад, у четвертому кварталі 1996 року, витрати за цією статтею збільшилися до 134%[14]. Якщо з доцільності повного припинення субсидування галузі з територіальних бюджетів, то витрати і дефіцит консолідованого бюджету було б скоротити на 0,5% від ВВП.


Схожі реферати

Статистика

1 [2] 3 4