Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Аристотель

Реферат: Аристотель

Зміст

1. Запровадження

2. Життя невпинно й праці Аристотеля

3. Перша філософія, чи метафізика

4. Друга філософія

5. Суперечка титанів (критика Платоновської теорії ідей).

6. Укладання

1 .Запровадження

Аристотель - приклад великої, видатної особистості у історії філософії, а й у історії всього людства. Він - геній. Значення слова «геній» часто принижують. Що він власне означає у разі? Він означає, що людина мав такими здібностями, які можливість виконати своєї місії філософа - розсунути кордону пізнання, встановлені перед ним. Термін «геній» включає поняття: вихід межі, відкриття, творення. Якщо філософія є мистецтвом жити і якщо Аристотель спробував конкретно видозмінити це мистецтво, змінюючи людей, означає це, що після Аристотеля ні тому, чим вони були перед ним?

2.Жизнь і чиї праці Аристотеля

Аристотель народився Стагире, грецькому місті Фракийского узбережжя, в 384 року до зв. е. (Платон старшою за нього на 43 року). Він провів дитинство у Києві Македонії Пелле, де його тато, Никомах був лікарем та інше царя Аминты, батька Філіппа Македонського. Аристотель, належав до одної з гілок роду Асклепиадов, про які Галею розповідає, що лікарі з роду завжди навчали синів робити розтин трупів. Але Аристотель зарано втратив батька, тому їх торкнувся цей звичай, що зберігся у його пам'яті лише як сімейна легенда.

/

Сімнадцяти років Аристотель прибув Афіни щоб отримати там освіту. Він вступив у Академію, школу Платона. Аристотель схилявся перед старим учителем, старим, але вічно юним; він палко любив його, що проте заважала їй

критикувати Платона. Про розбіжностей між двома філософами древні склали чимало .безглуздих анекдотів, але вони ж витягли із цих розбіжностей чудове вислів, приписувану Арістотелеві: «Amicus Plato, set magis arnica Veritas» («Платон мені друг але істина дорожче»). «Лоша лягает свою мати», - жартома говорив Платон щодо критики Аристотеля.

Втім, щоб заслужити розташування старого вчителя, вистачило б звернутися для її теорії ідей. Сам Платон, попри свої 60 років, не залишав у спокої власну філософію і безперестану переробляв її, або підтверджуючи, або спростовуючи значимість її положень. У це-те обопільною критиці вчителя і учня, то одностайній, то повної розбіжностей, - коріння їх нерозривної дружби. Аристотель представив Платону й те доказ своєю дружби: не порвав в зв'язку зі Академією і завжди брав участь у академічних співбесідах, до смерті Платона, коли самому Арістотелеві було 38 років. Адже це факт, що Платон, надзвичайно цінував Аристотеля і називав його «чистим розумом»», довірив йому викладання своєї школі, можливе навіть -викладання риторики.

У 347 року до зв. е. Платон помер, і Аристотель залишив Афіни. Аристотель будь-коли приймав активної участі у житті, тим щонайменше з його долі неодноразово контрударом важко позначалася та боротьба, у яке було залучені Афіни і Македонія. У 347 року до зв. е. відносини між противниками досі залишалися ворожими, попри який світ. Аристотель не плекав жодних симпатії до політичного строю Македонії і у своїх політичних роботах будь-коли віддавав переваги авторитарної монархії Філіппа. Проте не

втримався в Афінах, де панувала атмосфера холодної громадянської війни стосовно чужинців, де було підозрілої особистістю через які збереглися в нього дружніх відносин із македонським двором.

У 343 року до зв. е. Аристотель було запрошено Філіпом (царем Македонії) виховувати його чотирнадцятирічного сина Олександра. Так майбутній «владика світу» одержав як наставника найбільшого вченого свого часу, безприкладного ерудита, того, кого п'ятнадцять століть тому найкращий поет середньовіччя цілком обгрунтовано прославив у своїй поемі «Пекло» як «вчителя тих, хто пізнає». Згодом Олександр нібито сказав: «Я чту Аристотеля нарівні зі своїми батьком, бо коли батькові зобов'язаний життям, то Арістотелеві - тим , що дозволяє їй ціну». Виховання Олександра закінчилося, коли став співправителем Македонії.

У 335 року до зв. е. повернулося на Афіни і заклав там свою школу (лікей, чи перипатетическую школу). Аристотель зібрав у Ликее з допомогою Олександра, надзвичайно цінні колекції, а як і бібліотеку, котра вже після бібліотеки Євріпіда був першим зборами книжок що належать приватній особі. Аристотель викладав у Ликее близько дванадцяти років. Після смерті Олександра він був залишити Афіни, настільки там великою була ненависть до Македонії і його друзям. Помер через рік у Халкиде на Эвбее.

Дошедшие до нас твори Аристотеля діляться за змісту на майже 7 груп. Логические трактати, об'єднані у зведенні почав «Органон»: «Категорії» (русич. перекл., 1859, 1959), «Про тлумаченні» (русич. перекл., 1891), «Аналітики перша й інша» (русич. перекл., 1952), «Топится» Фізичні тпактаты: «Фізика». «Про пооисхождении почав

і знищенні», «Про небі», «Про метеорологічних питаннях». Біологічні трактати: «Історія тварин», «Про частинах тварин» (русич. перекл., 1937), «Про виникненні тварин» (русич. перекл., рахунки 1940), «Про русі тварин», і навіть трактат «Про душі» (русич. перекл., 1937). Твори по «першої філософії», рассматривающее суще та яке здобуло згодом назва «Метафизики» (русич. перекл., 1934). Етичні твори- т. зв. «Никомахова етика» (присвячена Никомаху, синові Аристотеля; русич. перекл., неї, 1900, 1908) і «Эвдемова етика» (присвячена Эвдему, учневі Аристотель). Соціально-політичні історичні твори: «Політика» (русич. перекл., 1865, 1911), «Афінська полита» (русич. перекл., 1891, 1937). Роботи про мистецтво, поезії і риториці: «Риторика» (русич. перекл., 1894) і дошедшая в повному обсязі «Поетика» (русич. перекл., 1927; 1957).

3. Перша філософія, чи метафізика

Відповідно до Арістотелеві, філософія вивчає не природу -«природа є лише окреме рід існуючого)^ 1,62), а якусь самостійну причину, надприродну сутність. Такі сутності пізніше почали називати метафізичними, а науку про неї -метафізикою. Сам Аристотель називав їх «божественними предметами», а науку про неї - «найбільш божественної». Володіти нею годиться скоріш Богу, ніж людині. У шостий книзі «Метафизики» Аристотель вводить термін «теологія» і ототожнює теологію з першого філософією, яка «йде попереду» фізики, оскільки її предмет, на його думку, цінніший математики (там-таки, 108). Проте

''"

було б неправильно зводити метафізику Аристотеля до раціональної чи природною теології. Вона лише аспект філософії Аристотеля, має своїм предметом одного

бога і одні метафізичні сутності, а насамперед все суще. Б

Відповідаючи на запитання, «чи є перша філософія загальний характер, або він піддає розгляду який-небудь один рід буття й якусь одну сутність» (там-таки, 116), Аристотель в «Метафизике» відповідає, що «перша філософія» має предметом свого дослідження «суще взагалі», «суще як такий», «суще просто», що вона досліджує загальну природу сущого як, і розглядає «деякі власне йому належать властивості» (там-таки, 61). Проте «про сущому в кількох значеннях» (там-таки, 109), тому предмет «першої філософії» як пошукова область дуже великий.

Уся метафізика Аристотеля - це дати раду сущому, уточнити його розуміння. «Перша філософія», за Аристотелем, вивчає «початку будівництва і причини (всього) сущого оскільки він «береться як суще» (там-таки, 107). Аристотель називає ці обставини «вищими», а початку - «першими». Таке розуміння предмета філософії ширше, ніж «метафізичне», про який ішлося вище, оскільки у самої постановки питання передбачається, що на посаді таких почав мають бути як сверхчувственные, нерухомі, вічні сутності, а й матерія, адже бог лише «одна з почав». Щоб визначити початку, встановити їх кількість та його взаємовідносини, необхідно усвідомити, що Аристотель називає аксіомами, і ту їх, де він бачить «початок всіх інших аксіом» (там-таки, 63). Назвемо її «первоаксиомой». Первоаксиома коротко формулюється так: «Разом існувати й не існувати не можна», а повно: «Неможливо, щоб один і той ж разом було була властива одному й тому й у тому значенні» (там-таки). На думку, перехід від короткої форми до її повної можна так. Нехай перше судження має вигляд: «Неможливо, щоб існування було


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5