Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Антон Іванович Денікін

Реферат: Антон Іванович Денікін

ПЛАН

Вступ (2-7)

1. Далёкое минуле (8-18)

а). Дитинство. Юність

б). Ранні роки офіцерства.

в). Русско – японська війна.

р). Революція 1905-1906 рр.

2. Між двома війнами. (19-21)

А). Служба у провінції.

Б). Військові гуртки.

У). Командир полку.

3. Перша Світова війна. (21-27)

А). Початок.

Б). Невдачі російською фронті.

У). Особисте життя.

Р). Перемоги на Юго-западном фронті.

Д). Розпалювання пристрастей.

Є). Події у Петрограді. Реакція Денікіна на переворот.

Ж). Арешт Денікіна. Укладання в Бихові. Втеча на Дон.

4. Початок Білого руху. (28-30)

А). Організація Добровольчої Армії.

Б). Цілі добровольців.

У). Успіхи генерала Денікіна.

5. Головнокомандуючий збройними силами Півдня Росії .(31-33)

А). Людина й уряд.

Б). Народження дочки.

У). Несбывшиеся надії. Помилки Денікіна.

6. Перелом .(34-38)

А). Перехід військової ініціативи до червоних.

Б). Еміграція.

У). Життя в Англії. Робота над «Очерками…»

Р). Другої світової війни. Під німцями.

Д). Від'їзд за океан. Життя США.

Є). Останніми роками життя.

Укладання (38-41)

Список літератури (42-43)

Генерал - лейтенант Антон Іванович ДЕНИКИН (1872-1947 рр.) – яскрава, діалектично суперечлива, трагічна історична особистість. Історія відвела йому роль однієї з лідерів контрреволюції і білого руху на 1917-1920 рр., активної політичної й громадського діяча білої еміграції, у 1920-1947 рр. А.І. Денікін – носій небезінтересного досвіду становлення як великого воєначальника до армій царської Росії у 1890 – 1917 рр. З іншого боку, він був оригінальним військовим письменником. Дослідження цієї історичної персоналії – велика, самостійна і актуальна проблема вітчизняної історичної науки, нові парадигми якої надають унікальну можливість досягти максимальної об'єктивності і історизму. Тим самим було буде виправлено деякі перекоси в історіографії, які, з конкретно-історичної обстановки, сформувалися у висвітленні даної діяльності А.И.Деникина. Його діяльність проявилася у радянській, білогвардійської, білоемігрантської, зарубіжній і пострадянської історіографії.

У радянському історіографії вона висвітлювали, переважно, комплексно вивчення історії революції та громадянської війни у Росії (1917-1920гг.). Причому досліджувалася “деникинщина” як військово-політичне явище, а чи не сам А.И.Деникин як суб'єкт історичних подій. За підрахунками, у цьому контексті в $ 20 – 80-ті рр. було видано понад 100 робіт (1), різних за обсягу, жанру, наукову значимість. Тут можна назвати три історіографічних етапу: перший – 1920-1930-е рр; другий – 1930 – перша половина 1950-х рр.; третій – друга половина 1950-х-1991гг.

У першому історіографічному етапі (1920 – 1930-ті рр.) з'явилися спогади безпосередніх учасників збройної боротьби у громадянській війні півдні Росії (.2), і навіть роботи великих радянських державних, партійних і військово-політичних діячів, що у боротьбі проти А.И.Деникина (.3). Тут є уривчасті відомості саме про діяльність А.И.Деникина. Але понад розповідається про розгромі “деникинщины”. Особливе ж місце відведене роботі Н.Какурина (4). Автор увів у науковий обіг дуже багато документів. Вперше досить докладно висвітлений 1 Кубанський (“Крижаний”) похід ДА.Кратко показані умонастрої у різних шарах населення в території, підконтрольній білим. Проте інформацію про А.И.Деникине у Н.Какурина розосереджено з усього двотомника, вона має більш констатуючий, а чи не аналітичний характер. Важливе місце відведене роботі Д.Кина (.5). Автор з урахуванням протоколів засідань ОС, газет, мемуарів розглядає політику А.И.Деникина у робочому, селянське, національному питаннях, намагається проаналізувати стан тилу білих, економічне становище. Час написання книжки відчувається майже з кожної сторінці. Однак у роботі багато запитань лише поставлені, але з знайшли дозволу. Позитивно, проте, автора представив, щоправда, досить несміливо, спроби перетворень А.И.Деникина під час одноосібної військової диктатури як альтернативний варіант більшовицькому розвитку.

З другого краю історіографічному етапі (1930 – перша половина 50-х рр.), що проходила під знаком культу особи Сталіна, вчені була зорієнтовані на дослідження розгрому “білогвардійських банд Денікіна” (6). Але спочатку культу особи Й.В.Сталіна не набрав ще належної сили, в 1931 року вийшов друком робота А.И.Егорова, колишнього командуючого Південним фронтом, що становить особливої цінності (7). Її виконано на добротної документальної базі, якої мав автор, є великим військовим теоретиком. У праці розкрито стратегічні задуми і рішення А.И.Деникина в 1919 р.

Усередині третього історіографічного етапу (друга половина 50-х –1991 рр.) можна назвати три діалектично взаємозалежних періоду: перший – 1956 – перша половина 60-х; другий – друга половина 60-х –перша половина 80-х; третій – друга половина 80-х –1991 р. У першому періоді дослідження проводилися під егідою політики подолання наслідків культу особи Сталіна , виробленої на XX з'їзді КПРС (1956г.). Так, В.Т.Сухоруков у своїй монографії (8) сміливо переступив через звичні шаблони, аналізуючи військові аспекти бойових дій в XI армії на північному Кавказі проти А.І. Денікіна. Він спробу проаналізувати процес перегрупування місцевих социально-классовых наснаги в реалізації користь більшовиків, резонно уклавши, що ця зустріч стала однією з ключових причин поразки генерала. Щоправда, автор часто скочується до пропагандистських гаслам, які підміняють наукові укладання.

Відновлення авторитарних діянь історичної наукою, обмеження гласності зумовили розвиток історіографії у другому періоді. Вийшли друком наукові праці, виконані рамках політичного ангажементу. Так, А.П.Алексашенко у своїй монографії скочується до пропагандистських кліше, а часом просто до елементарним фальсифікацій. Він перетворює А.И.Деникина в вихідця “з курських поміщиків”, однієї з “махрових реакціонерів – монархістів” (9), хоча тим, ні другого генерал ні. Але з'явилися на світ й окремі роботи, де була спроба наблизитися до історичну правду за умов жорсткого ідеологічного диктату. Так було в монографії Н.Г.Думовой (10) висвітлюються взаємовідносини генерала з партією кадетів у його одноосібної військової диктатури. Цікавою є й монографія Г.З.Иоффе (11). У ньому в узагальненому вигляді у спеціальної главі проаналізовано політична діяльність А.И.Деникина півдні Росії у рамках одноосібної військової диктатури. Багатий фактичний матеріал монографії, з погляду сучасних підходів історичної науки, дозволяє дослідникам зробити і узагальнення про політичну діяльності А.И.Деникина, які сьогодні серйозно від висновків, зроблених Г.З.Иоффе. Багато матеріалу про участь А.И.Деникина в корниловском виступі, про його ролі та місця у генезисі ТАК є у солідному праці В.Д.Поликарпова (12).

У третьому періоді за умов поглиблення кризи у СРСР, з твердженням цк кпрс курсу розширення гласності, подразумевавшего перегляд історії радянської держави за багатьма ключових проблем, відбулися зміни у висвітленні даної і єдність нашої проблеми. О.Г. Кавтарадзе у своїй монографії (13) викрив і міф А.П.Алексашенко про А.И.Деникине – вихідці “з курських поміщиків”. Кілька подолало прийняті ідеологічні стереотипи і монографія В.Д.Поликарпова (14).


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17