Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Павло Олександрович Флоренський

Реферат: Павло Олександрович Флоренський

Соловецький монастир - видатний пам'ятник російської архітектури, найбільший центр духовного життя Росії, після Великою Жовтневою соціалістичною революції було перетворений на одне із найбільш страшних концентраційних таборів історії людства.

Великий учений, одне із творців сучасної екологічної мислення Павло Флоренський був однією з його в'язнів.

Павло Олександрович Флоренський (9.01.1882 р.- 8.12.1937 р.), православний богослов, філософ, математик і фізик, теоретик і практик, все своє коротке життя присвятив пошуку вічних істин, бачив майбутнє світу у чистоті духу, і буття, у єдності природи й людини. Ще двадцяті роки священик Флоренський пов'язував крах цивілізації з початком її бездуховності. Нині людство стало перед трагічної рисою.

За ній прірву, духовна порожнеча. І те, що ми сьогодні звертаємося до изначалам російської культури і духовності, до пошукам вічних істин, доводить: у стократ мав рацію Флоренський у прозріннях.

Ми, як відомо, спізнилися на півстоліття. Нині наше публікація - данина вченому, визнання його праці, його непохитної вірі в розум людини.

Згадуючи роки учнівства у 2-ї тифлисской гімназії, Павло Флоренський писав: “Пристрасть до знання поглинала увесь мій увага фахівців і час”. У цей час разом з захопленням займався фізикою, наглядом природи. Щоправда, наприкінці гімназичного курсу, влітку 1899 року, Флоренський переживає духовний криза. Правда, яка обмеженість і відносність физиче ского знання вперше змусила порушити питання про Істині абсолютна і цілісної.

Першим поривом після духовного перевороту було піти у народ. Проте батьки наполягли на продовженні освіти.

У 1900 року Флоренський надходить на фізико-математичний факультет Московського університету, де зараз його зближується одним із засновників Московської математичної школи Н.В.Бугаевым. Невипадково своє кандидатське твір Павло Флоренський замислюється зробити частиною великої справи, синтезуючої математику та філософію. Крім основних заня-

тий майбутній філософ і видатний учений відвідує лекції на історико-філологічному факультеті, самостійно вивчає історію мистецтва.

Вже починають складатися його філософські погляди, пронизані критикою позитивізму, раціоналізму і кантіанства з позиції об'єктивного ідеалізму.

“Мої заняття математикою і фізикою,- писав Пауль згодом, - привели мене до визнання формальної можливості теоретичних основ загальнолюдського релігійного світогляду (ідея переривчастості, теорія функцій, числа). Філософськи і історично я переконався, що годі й про релігію, йдеться про релігії, і що він є невід'ємна приналежність людства, хоч і приймає незліченні форми”.

Після навчання в університеті в 1904 року П.Флоренський вступає у Московську духовну академію, бажаючи, як і писав одному зі своїх листів, “зробити синтез церковності і світським культури, цілком з'єднатися з Церквою, але не матимуть якихось компромісів, чесно, сприйняти все позитивне вчення Цсркви і научно-философское світогляд разом із мистецтвом .”.

Молодий богослов прагне пізнати духовність не отвлеченно-философски, а ще через призму навколишнього світу. Його кандидатське твір “0 релігійної Істині” (1908 р.), яке лягло основою магістерської дисертації та був й видаються книжки “Столп і затвердження Істини” (1914), було присвячено шляхах входження до Православну Церкву. “Живий релігійний досвід, як законний спосіб пізнання догматів” - так сам П.Флоренський висловив головну думку книжки, вистраждану життям.

Після закінчення Московській духовній академії Флоренський залишили викладати з історії філософії. Протягом часу роботи у МДА (1908 - 1919 рр.) створює ряд оригінальних робіт з історії античної філософії, кантовской проблсматике, філософії культу і світ культури.

Великий радянський філософ А. Ф. Лосев, зазначав свого часу: “Флоренський дав концепцію платонізму, за глибиною та тонкощах перевищує усе, що я читав про Платоне”. “У батька Павлі,- писав Сергію Миколайовичу Булгаков, відомий економіст, релігійний філософ,- зустрілися культурність й церковність. Афіни і Єрусалим, і це органічне з'єднання саме собою вже зараз є факт церковно-исторического значення”. Навколо Флоренського, що у 1912 - 1917 рр. що й очолював журнал ”Богословський вісник”, поступово утворюється коло на друзів і знайомих, багато в чому визначали тодішню атмосферу російської культури. Першим проклавши інтелігенції шлях православному свяшенству, він був хіба що ланцюгом між Московській духовній академією і московської інтелігенцією, искавшей духовної опори у Церкві.

Флоренський жадав священства багато років, відчував у цьому свою духовне покликання. З. М. Булгаков згадував: “ . Усі, може бути сказано про виняткової наукової обдарованості батька Павла, як про його самобутності, з якій він він мав свого слова, як певне одкровення про все, є все ж другорядним і неістотним, а то й знати у ньому найголовнішого. Духовним ж центром її особистість, тим сонцем, яким висвітлювалися усі його дари, було його священство, У. У. Розанов, який, якось дізнавшись батька Павла, потім було вже від цього відірватися як джерела життя ( .), написав мені якось про нього теж цілком геніальне за силою та промовистості лист ( .). Пригадую потім із нього лише одна слово. Як самого существснного його визначення У. У. Розанов сказав: вона є ( .) священик. І це було саме так”.

Жовтнева революція з'явилася несподіванкою для Флоренського. Воно й раніше багато писав про глибоку кризу буржуазної цивілізації, часто характеризував прийдешній пшеничний вал катастрофі звичних устоїв життя. “Тоді, коли вся країна марила революцією,- писав пізніше З. М. Булгаков, - в тому числі в церковних колах виникали одна за другою, хоч і ефемерні, церковно-політичні організації, батько Павло залишався їм чужий, - по байдужості чи своєму загалом до земному улаштуванню, або ж оскільки голос вічності взагалі звучав йому сильніше закликів тимчасовості”.

Звісно жс, зайве думати, ніби Флоренський була такою наївний і усвідомлював, ніж йому може призвести до таке “байдужість” до происходяшим подій. Чудово все розумів. Чому емігрував, як це зробила значної частини російської інтелігенції? Здається, вичерпної відповіді це питання знайдемо в одного ж С.Н.Булгакова, остаточно испытавшего гіркоту вигнання: “Сам уродженець Кавказу, він (батько Павло) знайшов для ссбя обітовану землю у Трійці Сергія, возлюбив у ній кожен куток і рослина, її лсто і зиму, весну і осінь. Не вмію псредать словами те почуття батьківщини, Росії, великої й могутньої в долях своїх, попри всі гріхах і падінь як і випробування своєї обраності, як він жило в батька Павлі. І, зрозуміло, це були невипадково, що не виїхав зарубіжних країн, де могла, звісно, очікувати його блискуча наукова майбутність і, мабуть, світова слава, яка нього і взагалі, здається, не існувала. Звісно, він теж знав, що може свідчити його очікувати, було не знати, занадто невблаганно казали про це долі батьківщини, згори до низу ( .) Можна сміливо сказати, що йому хіба що пропонувала вибір між Соловками і Париж, але обрав . батьківщину, хоча б те були й Соловки, він восхотел остаточно розділити долю зі своїми народом. Батько Павло органічно було і дуже хотів стати емігрантом себто вільного чи мимовільного відриву від батьківщини, і він і її є слава і велич Росії, хоча водночас і найбільше її злочин”.

Флоренський був однією з перших серед осіб духовного звання, -хто, служачи Церкви, почав працювати у установах. Ніколи цьому він залишався вірним ні своїм переконанням, ні священній сану, записавши собі у повчання в 1920 року: “З переконань своїх нічим будь-коли поступатися. Пам'ятай, поступка веде за собою нову поступку, й дуже - нескінченно”. Цікава деталь: до того часу, доки це було можливо, тобто до 1929 року, Флоренський на

роботі з'являвся завжди у підряснику. Тим самим було відкрито свідчив, що він у сані священика. Ця дивна поєднання працівника Совдепа і <вченого попа> найбільше і вражало у роки.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3