Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Адольф Гітлер

Реферат: Адольф Гітлер

Один людина мені сказав : “Послухайте, коли ви це зробите, тоді через шість тижнів Німеччина загине”. Маю на увазі : “Що у вас є у вигляді ?” — “Тоді Німеччина розвалиться”. Маю на увазі : “Що у вас є у вигляді ?” — “Тоді Німеччини кінець”. Я відповів : “Німецький народ за часів витримав війни з римлянами. Німецький народ витримав переселення народів. Після німецький народ витримав великі війни раннього й пізнього Середньовіччя. Німецький народ витримав потім релігійні війни Нового часу. Німецький народ витримав потім Тридцатилетнюю війну. Після німецький народ витримав наполеонівські війни, визвольні війни, він витримав навіть Першу світову війну, навіть революцію — й мене він також витримає !”

Адольф Гітлер, 1938 рік

Майже без переходу, як одну мить змінило інше, із смертю Гітлера та капітуляцією зник і націонал-соціалізм, начебто він був лише рухом, станом сп'яніння і катастрофою, що він і породив. Невипадково в повідомленнях весни 1945 року нерідко фігурують висловлювання про раптом улетучившихся “чарах”, про растаявшем “привид” : що така формули, узяті з сфери магічного, наочно характеризували як у подив ірреальний характер режиму, і раптову природу кінця. Фахівці гітлерівської пропаганди невпинно стверджували про альпійських твердинях, редутах опору, і навіть про численні підрозділах вервольфов-”оборотней” й передбачали продовження війни" та після закінчення — усе це виявилося блефом. Вкотре з'ясувалося, наскільки ж націонал-соціалізм — та й фашизм взагалі — за своєю суттю залежав від яка перевершує сили, амбіційності, тріумфу, та яким непідготовленим був він, по суті, на момент поразки. Недаремно ж зазначалися те, що Німеччина була єдиною переможеною країною, не породила ніякого руху Опору.

Це відсутність міцності над останню наочно простежується й поведінці провідних дійових осіб і функціонерів режиму. Насамперед хід Нюрнберзького процесу, і навіть наступних судового розгляду продемонстрував, за дуже деякими винятками, явні старання ідеологічно дистанціюватися від цього, що сталося, а злочинні діяння применшити чи оспорити, щоб у кінцевому підсумку все — насильство, війна, геноцид — отримало характер якогось жахливого й дурного непорозуміння. Усе це сприяло створенню враження, ніби націонал- соціалізм зовсім не від був явищем, що охоплюють цілу епоху, а з'явився породженням спраги влади в однієї конкретної людини, і навіть комплексу почуттів заздрості та ненависті в однієї неспокійного, спраглого завоювань народу, бо якби націонал- соціалізм мав глибоке коріння у своєму часі і він однією з неодмінних рухів нього, то воєнної поразки не змогла б усунути й дуже круто відтіснити їх у забутті.

Адже він лише за якісь років додав світу нове обличчя, й вочевидь, що таке потужні процеси навряд чи може бути достатнім чином пояснити капризом дорвавшегося до влади одинаки. Бо лише коли цей одинак є постаттю, інтегруючої найрізноманітніші емоції, страхи чи інтереси, якщо тягнуть його вперед потужні, які приходять із далеких далечіней енергії, стають можливими такі події. У цьому світлі вкотре вимальовується роль і значення Гітлера стосовно оточуючим його силам : існував гігантський, неупорядоченный потенціал агресивності, страху, самовіддачі і егоїзму, який лежав у спокої й нуждавшийся лише тому, щоб якесь владне явище розбудило, сфокусировало і використали його ; цього явища зобов'язаний був той потенціал своєї ударної силою, з нею святкував він свої колосальні перемоги, але із ним разом і впав.

Проте Гітлер цей був постаттю, що поєднувала настільки багато тенденції часу ; у ще більшою мірою і сам надавав подій їх напрям, масштаби і радикальність. Благоприятствовало йому за цьому те, що його думок були обтяжені певними попередніми умовами І що геть усі — антагонізми противників, партнерів у союзу, нації, ідеї — він такий ж холоднокровно, як і маніакально підкоряв своїм жахливим цілям. Його екстремізм відповідав тієї внутрішньої дистанції, що він зберігав стосовно всім силам. Багато чого каже через те, що він — всупереч його яка належить ще до юнацьким років претензії, — так ніколи й не осмислив, що є історія ; вона бачила у ній свого роду навстіж відкритий для честолюбців храм слави. Сенсу і правоти доконаного не усвідомлював цілком. І саме так, з абстрагованою безтурботністю, йшов він у здійснення своїх задумів. Тоді як інші державних діячів враховували реальність існуючого співвідношення сил, він відштовхувався від чистого місця : точно як і, як почав він попри існуюче проектувати новий мегаполіс Берлін, планувалося їм і повна перебудова Європи та всього світу ; як вона сама прийшов з нічого — з нічого йшли поряд і його думок. Не звертаючи увагу кордону на географічній мапі Європи, закріпившись внаслідок воєн та зміни співвідношення сил, він переробив цю карту по-своєму, зруйнував держави і допоміг піднятися новим силам, викликав революції" і поклав край віці колоніалізму ; зрештою він гігантським чином розширив емпіричний обрій людства.

Домінуючим серед тих мотивів, у яких стулявся із сильним течією духу часу, було незмінне почуття загрози : страх перед процесу знищення, жертвою якого було протягом століть уславили чимало держав і народи, а проте тільки тепер, у цьому перехресті всієї історії. розвинув універсальну, загрозливу всьому людству міць.

Ідея порятунку була нього тісно пов'язана з самоствердженням Європи. поруч із якої існувало жоден частини світу, жоден хоч трохи значної культури, й інші континенти були лише географічними поняттями, простором для рабовласництва і експлуатації — порожніми площинами. Та й сам виступ було це й останнім гіперболізуючим вираженням європейського претензії залишатися господарем власної, а тим самим всієї історії. У його картині світу Європа, зрештою, грала таку ж роль, як і німецький дух у свідомості пори його молодості : це був перебував під загрозою, от уже майже втрачена самоцінність.

І хоч він був постаттю демократичного століття, він був собою лише його антилиберальный варіант, характерне поєднанням маніпуляції голосами шляхом плебісцитів і харизми вождя. Однією з неперебутні гірких уроків листопадовій революції 1918 року був усвідомлення, що є неясна взаємозв'язок між демократією та анархією, що хаотичні гніву й є власним, непідробним вираженням справжнього народовладдя, а сваволю — його законом. Звідси неважко витлумачити сходження Гітлера та як останню відчайдушну спробу утримати стару Європу на умовах звичного величі. До парадоксів явища Гітлера те, що з допомогою краху намагався захистити почуття порядку й авторитету перед висхідній епохи демократії із її правами вирішального голоси для мас, емансипацією і розпадом національної та расової ідентичності. Але висловив ще й довго копившийся протест проти жалюгідного егоїзму великого капіталу, проти коррумпирующей мешанины буржуазної ідеологією і матеріального інтересу.

Не важко, розширивши ці уявлення до рівня, розпізнати у яких ситуацію раннього етапу здобуття фашизмом своїх прибічників : це маси середнього стану, які — і натомість загальних панічних настроїв — бачили себе у повільних про задушливі їх обіймах, з одного боку, профспілок, з другого — універсальних магазинів, в обіймах комуністів й анонімних концернів. І, нарешті, явище Гітлера можна розуміти й як спробу затвердження свого роду третьої позиції — між обома пануючими силами епохи, між лівими і правими. І це додало його виступу той дволикий характер, який охоплюють усіма визначеннями, такі як “ консервативний “, “ реакційний “, “ капіталістичний “ чи “ дрібнобуржуазний “. Перебуваючи між всіма позиціями, він у той час брав участь у них переважають у всіх і узурпував їх существеннейшие елементи, звівши їх до свого, неподражаемому феномену. З його приходом до своєї влади настав край і протиборству за Німеччину, початок що було належить після першої Першої світової Вільсоном і Леніним, коли той намагався привернути в бік парламентської демократії, а інший — набік справи світову революцію ; лише років через це протиборство відновилося і завершилося недавнім об'єднанням розділеної країни.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4