Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Геологическаа форма руху матерії

Реферат: Геологическаа форма руху матерії

ПЛАН

Запровадження .2

1. Генезис ідеї геологічної форми руху матерії .4

2. Від ідеї до проблеми 7

3. Альтернативні підходи до проблеми .19

Укладання .23

Список використаної літератури .25

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Сучасна геологія- це комплекс понад сто наук і наукових дисциплін. Як самостійна галузь природознавства він виник близько 200 років тому вони.

Основним предметом вивчення у геології є земна кора з її просторовими і тимчасовими межами, речовинним складом, структурою, рухами і процесами що відбуваються за її межами.

Оскільки земна кора найскладніша з неорганічних сфер Землі та є усталеним, складно диференційованим і координованим, высокоподвижным освітою, те й може існувати не інакше як у вигляді целлостной системи, тобто. системи самоорганізуючої, саморушної, що розвивається.

Геологічне розвиток є формування та зміна тісно пов'язаних між собою літосфери, атмосфери і гідросфери. Взаимодействия з-поміж них настільки складні, що охарактеризувати їх сьогодні пятичленной схемою форм руху (“механічної”, ”фізичної”, ”хімічної”, ”біологічної”, ”соціальної”) неможливо, тому й ставиться питання запровадження поняття геологічної форми руху матерії.

Хоча проблему геологічної форми руху матерії дуже початку обговорюватися філософами і провідними фахівцями наук Землю з початку 1960-х років, однозначної відповіді цей животрепетне питання доки отримано. Зростання ж інтересу до цього питанню оцінки і необхідність її рішення зумовлені низкою обставин:

1. Завданнями і потребами сучасної геології. Гостро постало питання про розробку всього комплексу онтологічних, гносеологічних і методологічних проблем. Ключову роль розв'язанні багатьох їх грає правильна постановка проблеми геологічної форми руху матерії.

2. Постановка питання про геологічної формі руху матерії є, по суті, перша спроба вивчення та визначенням місця геологічних процесів серед за інші форми руху матерії, що торкнулася самі основи вчення про форми руху матерії.

3. Зацікавленість проблемою геологічної форми руху матерії зріс у через відкликання поворотом науки до екологічним завданням. Оскільки діяльність людини дуже вже порушила зв'язку компонентів природного довкілля, що зумовлює справжнім екологічних катастроф і необоротних наслідків у. А рішення проблеми геологічної форми руху матерії розкриває місце й ролі геологічних знань у загальної картині природи й, безсумнівно, сприятиме виявлення шляхів відновлення екологічного балансу.

Існує й низка негараздів розв'язанні цієї проблеми. Слід зазначити найбільш суттєві:

Перша- виправдатись нібито відсутністю філософської літературі в достатньо розробленого поняття форми руху матерії. Це зумовлює нечітке розуміння критеріїв виділення самостійної форми руху матерії, неповноту аналізу, недостатність аргументації.

Друга труднощі пов'язані з великий складністю об'єкта геології, його багаторівневим будовою, що заважає відкриттю специфіки власне геологічних рухів, веде до невиправданого розширенню чи, навпаки, звуження кордонів геологічної системи.

Враховуючи сказане, хочеться відзначити, що метою даного реферату є огляд проблеми, у історичному аспекті і частковий її аналіз.

ГЕНЕЗИС ІДЕЇ ГЕОЛОГИЧЕСКОЙ ФОРМЫ РУХУ МАТЕРИИ

Питання природі об'єкта геології у світі вчення про форми руху матерії виник на початку 1930-х і припала на пошуками шляхів виходу з кризи, у якому опинилася геологія внаслідок катастрофи контракционной гіпотези. Єдність геологічного знання, що спиралося на ідею повільного остигання і, стискування (контракції) Землі, було зруйноване виявленням великих зон розтяги земної кори (рифтовых зон океанських плит); виявленням радіоактивних джерел енергії у ній, що перешкоджають її остигання; з'ясовуванням величезної роль розвитку Землі води та живого речовини. Були потрібні нові театральні ідеї до пояснень цих фактів й об'єднання даних класичної геології з цими геофізики і геохімії.

1932-го року вийшла збірка “За марксистсько-ленінську перебудову геологорозвідувальних наук”, у його автори В.М.Букановский, Д.И.Выдрин, И.Ф.Куразов, П.Н.Панюков і В.П.Серебровский поставили ряд цікавих загальнотеоретичних і методологічних труднощів і, зокрема, висловили ідею геології як "про науці, що вивчає особливу форму руху матерії. ”Охлажденно-твердое стан Землі, коровая її стадія”,- пише В.М.Букановский,- ”є особливе якість, особлива специфічна форма руху матерії, геологічна форма руху Землі”.[1] У збірнику вперше, очевидно, висловлюється ідея геологічної форми руху, і пов'язане з нею розуміння об'єкта геології як особливої, якісно специфічною, яка характеризується своїми законами щаблі розвитку природи, підхід до нього як до внутрішньо суперечливого й те водночас, целлостному освіті. Важливіше те, що ідея геологічної форми руху виявляється щаблем переходу від емпіричного до теоретичного рівню геологічних знань.

Впритул підійшов до постановки питання про геологічної формі руху матерії ще й великий тектонист М.М.Тетяев. Він виходив з ставлення до саморазвивающейся ”целлостной матеріальної системі Землі”- поняття, дуже важливого моменту характеристики форм руху, і ставив завдання пізнати її розвиток як особливу форму притягування й відштовхування.

Проте, як автори сборника”За марксистсько-ленінську перебудову геологорозвідувальних наук”, і М.М.Тетяев не враховують внутрішню активність земної кори, вважаючи, що розвиток перетерплюють внутрішні частини Землі, тоді як безпосередній об'єкт геології- земна кора- пасивна і різко відрізняється, через свою інертності, від внутрішніх частин Землі, продовжують саморозвиток.

Інакше наближається до об'єкту геології В.И.Вернадский. Узагальнення нових даних геохімії і особливо, біогеохімії дозволило йому виявити провідної ролі в рухах і развитиях земної кори высокоподвижных її компонентів- води та “живого речовини”, як і раніше, що вони лише незначну частину загальної її маси (біомаса становить лише близько однієї мільйонної частки маси земної кори). Через війну В.И.Вернадскому не вдалося подолати ілюзію механістичного підходи до проблемам земної кори, за яким вважалося (і досі пір нерідко вважається), що позаяк земна кора- лише тонка плівка, облекающая земну кулю (її товщина близько 1/200 радіуса планети), що його руху, і розвиток повністю визначаються іншої домінуючій частиною планети.

Вернадський розробив прямо протилежну, ніж в М.М.Тетяева, концепцію земної кори. ”Ні гаданому охолодження і стиску земного ядра,- писав Пауль,- ні уявленню про розплавленою колись планеті немає серед відомих нам геологічних фактів. Вони повинні бути отброшены”.[2]“Земная кора є самодостатнім цілим, має певної організованістю; процеси у ній починаються у ній кончаются”.[3] “Активна частина планети- область геологічних змін- зосереджена лежить на поверхні планети. Головна маса речовини планети інертна і нерухома масштабу геологічного времени”.[4]

Отже, тоді сформувалися дві основні крапки над об'єкт геології. Причому, треба сказати, що обидві підходи до об'єкту геології були органічно взаємопов'язані, не зумовлювали, не опосредовали одне одного. Вірні методологічні установки були успішно реалізовані бо ні було втілено у конкретній емпіричному матеріалі геологічної науки. Не подолали ще старий, багато в чому метафізичний підхід об'єкта геології. А перші спроби діалектично підійти щодо нього виявили як різне тлумачення, а й необхідність аналізу та розкриття взаємозв'язку понять “саморух”, “саморозвиток”, “форма руху матерії”, “целлостность” та інших. Зокрема, поняття целлостности мало різний зміст у М.М.Тетяева і В.І.Вернадського. Перший бачив можливості відносити його лише до всієї Землі, тоді як Вернадський властивість целлостности думав властивим і земної корі.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15