Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Роль міжнародних валютно-кредитних установ у організації міжнародних кредитних відносин

Реферат: Роль міжнародних валютно-кредитних установ у організації міжнародних кредитних відносин

Запровадження

Інституціональна структура міжнародних валютно-кредитних та фінансових відносин включає численні валютно-кредитні і фінансових організацій, які тією мірою виконують функції регулювання міжнародних валютних, кредитних та фінансових відносин, проводити дослідження з проблем валютно-кредитною і втратити фінансове сфер світового господарства, вироблення рекомендацій та пропозицій. Ці організації объеди няет загальна мета — розвиток співробітництва вчених та забезпечення цілісності і стабілізації складного й суперечливого всесвітнього господарства.

У тому числі особливу увагу займають організації у системі ООН: Міжнародний фонд (МВФ) і велика група від Світового банку – Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР) і його філії – Міжнародна асоціація розвитку (МАО), Міжнародна фінансова корпорація (МФК) і Багатостороннє инвестиционно-гарантийное агентство (МИГА).

Міжнародні валютно-фінансові і банківські організації займають важливе місце у системі міжнародних економічних відносин, соціальній та час істотно впливають в розвитку економіки України, це обумовило вибір теми курсової роботи.

Радикальні зміни у світовому господарстві межі 80-х-90-х років сприяли необхідності адаптації міжнародних валютно-кредитних та фінансових організацій до нових умов діяльності. Істотною є роль валютно-кредитних інституцій у поглиблення інтеграційних процесів у Європі. Участь України у міжнародних валютно-фінансових і кредитних інститутах відкриває перед ній більше широкі можливість притягнення фінансових ресурсів, необхідні реформування економіки.

Глава 1 Цілі Міжнародного валютного фонду, й роль його кредитів на забезпеченні збалансованості платіжних балансів країн-учасниць

1.1 Цілі МВФ як спеціалізованого установи ООН

МВФ (International Monetary Fund. IMF) — міжурядова організація, призначена для регулювання валютно-кредитних відносин між державами-членами і надання їм фінансову допомогу при валютних утрудненнях, що викликаються дефіцитом платіжного балансу, шляхом надання кра тко- і середньострокових кредитів на іноземній валюті. Фонд — спеціалізований заклад ООН — практично служить інституціональної основою світової валютної системи. МВФ було засновано на міжнародної валютно-фінансової конференції ООН (1- 22 липня 1944 р.) в Бреттон-Вудсі (США, штат Нью-Гэмпшир). Конференція прийняла Статті Угоди (Articles of Agreement) про МВФ, який виконує роль його Статуту і набрало чинності 27 грудня 1945 р.; практичну діяльність Фонд почав із 1 березня 1947 р.

Целями створення МВФ були такі:

· Сприяти збалансованого зростанню міжнародної торгівлі

· Підтримувати стійкість валютних курсів

· Сприяти створенню багатосторонній системи розрахунків з поточних операціях між членами фонду й усунення валютних обмежень, гальмують зростання міжнародної торгівлі

· Надавати країнам-членам кредитні ресурси, дозволяють регулювати незбалансованість зовнішніх платежів без використання обмежувальних заходів у області зовнішньої торгівлі, і розрахунків

· Служити форумом для консультацій і співробітництва у сфері міжнародних валютних питань.

МВФ займається економічними проблемами і концентрує зусилля згідно зі Статутом на розширенні й зміцненні економіки країн, що його членами. Ідея створення МВФ зрозуміла: стабільна світова економіка неможлива без стабільності національних валют (в Бреттон-Вудсі було вирішено вперше зробити в світову економіку відкритої, ринкової економіки і стабільної). Тож МВФ замислювався як своєрідний суспільство взаємного кредиту, допомагає своїм учасникам подолати тимчасові фінансових труднощів.

Універсальність МВФ проти іншими організаціями залежить від того, що він поєднує регулюючі, консультативні і фінансові функції, хто був доручені йому учасниками Бреттон-Вудської конференції. Ось вони:

1. МВФ мусить стежити над виконанням кодексу поведінки, що стосується політики валютних курсів та щодо платежів з поточних операціях.

2. Вони повинні надавати членам Фонду фінансові ресурси, аби їм було запропоновано дотримуватися кодекс поведінки у той час, що вони виправляють порушення рівноваги платіжного балансу чи прагнуть уникнути таких порушень.

3. Вони повинні забезпечити форум, у якому члени Фонду можуть консультуватися друг з одним і співпрацювати по міжнародних валютних питанням.

Відповідно до Статутом центрі уваги МВФ питання контролю над політикою країн-членів щодо валютних курсів. З поглибленням тенденцій до становлення глобальної економіки зазначена роль зросла. Це було пов'язано і з тим, що лише по вступу до МВФ колишніх соціалістичних країн цю організацію стала справді всесвітньої. Україна приєдналася до МВФ 1992 року.

Протягом часу існування МВФ перетворився на справді універсальну організацію, домігся широке пошанування як головне наднаціонального органу міжнародних валютно-кредитних відносин, авторитетного центру міжнародного кредитування, координатора міждержавних кредитних потоків і гаранта платежеспособ ности стран-заемщиц. Одночасно починає важливої ролі у реалізації рішень «сімки» провідних держав Заходу, стає ключовим зве ном що формується системи регулювання світової економіки, міжнародної координації, узгодження національних макроекономічних політик. Фонд зарекомендувало себе активно функціонуючим світовим валютним інститутом, нагромадив великий і дуже корисний досвід.

Однак на цей час у зв'язку з «зміною влади» в МВФ точаться дискусії щодо мети, завдань та зняття функцій МВФ. Критики МВФ, включно з членами комісії Мельтцера, вважають, що це інститут надто великий, надмірно впливовий і дуже широкий за охопленням. МВФ намагається управляти економічною діяльністю більш як 50 країн. В багатьох випадках він нав'язує програми, реалізація яких триває роками і навіть десятиліттями по тому, як кризова ситуація у економіці минула.

Зміна правил надання економічної допомоги є одним із ініціатив нового директора-розпорядника МВФ Хорста Келера, що призначив спеціальну комісію з вивчення цього питання.

Головна мета МВФ під час фінансових криз, за словами представника Фонду, буде відтепер відновлення довіри інвесторів шляхом надання допомоги країнам під управлінням фінансами та місцевими валютами. МВФ також готується відмовитися від практики нав'язування радикальних економічних реформ, як і щодо оплати надання кредитів від Фонду, оскільки суперечить новим цілям. Крім цього, планується також поділ функцій з іншим фінансовим інститутом - Світовий банк.

1.2 Кредитний надання кредитів у іноземній валюті. Поняття резервної та кредитної частки, угоду про резервних кредитах, системи розширеного та будівництво додаткового фінансування

У Статуті Фонду для ідентифікації його кредитної діяльності використовуються два поняття: 1) угода — надання валютних коштів країн із його ресурсів; 2) операція — надання посередницьких фінансових і технічних послуг з допомогою позикових коштів. МВФ здійснює кредитні операції тільки з офіційними органами — казначействами, центральні банки, стабілізаційними фондами. Відрізняються кредити на покриття дефіциту платіжного балансу і за ось на підтримку структурної перебудови економічної політики країн-членів.

Країна, потребує іноземній валюті, виробляє купівлю тих чи інакше запозичення іноземної валюти або СДР за еквівалентну кількість своєї національної валюти, яке зараховується з цього приводу МВФ у банку цієї країни. Під час розробки механізму МВФ передбачалося, що країни-члени будуть подавати рівномірне попит на валюти, тож їх національні валюти, які у Фонд, стануть переходити від однієї країни - до інший. Отже, ці операції нічого не винні були бути кредитними у точному смислі слова. Насправді до Фонду звертаються з проханнями про надання кредиту переважно країни знайомилися з неконвертованими валютами. У результаті МВФ, зазвичай, надає валютні кредити державам-членам хіба що «під заставу» відповідних сум неконвертованих національних валют. Оскільки ними немає попиту, вони у Фонді до викупу їх странами-эмитентами цих валют.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6