Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Етика ділового спілкування

Реферат: Етика ділового спілкування

1. Ділове спілкування, його функції, рівні й види

1.1. Запровадження. Поняття ділового спілкування

Ділове спілкування - це складний багатоплановий процес розвитку контактів для людей в службової сфері. Його учасники виступають на офіційних статусах і орієнтовані досягнення мети, конкретних завдань. Специфічною особливістю названого процесу є регламентованість, т. е. підпорядкування встановленим обмеженням, визначених національними та культурними традиціями, професійними етичними принципами.

Відомі "писані" і "неписані" норми у тому чи ситуації офіційного контакту. Ухвалений лад і форма поводження на службі називається діловим етикетом. Його основна функція - формування правил, сприяють порозумінню людей. Другий за значенням є функція зручності, т. е. доцільність і практичність. Сучасний вітчизняний службовий етикет має інтернаціональні ознаки, оскільки його основи фактично було закладено в 1720 року "Генеральним регламентом" Петра I, у якому запозичені зарубіжні ідеї.

Діловий етикет включає у собі дві групи правил:

· норми, які у сфері спілкування між рівними статусом, членами одного колективу (горизонтальні);

· настанови, що визначають характер контакту керівника і підлеглого (вертикальні).

Спільним вимогою вважається привітне і запобіжне у ставленні всім колегам для роботи, партнерам, незалежно від особистих симпатій і антипатій.

Регламентированность ділового взаємодії виражається й у увагу до промови. Обов'язково дотримання мовного етикету - розроблених суспільством норм мовного поведінки, типових готових "формул", дозволяють організувати этикетные ситуації вітання, прохання, подяки й т. буд. (наприклад, "здрастуйте", "будьте ласкаві", "дозвольте вибачитися", "щасливий ознайомитися з Вами"). Ці стійкі конструкції вибираються з урахуванням соціальних, вікових, психологічних характеристик.

Спілкування як взаємодія передбачає, що встановлюють контакт друг з одним, обмінюються певної інформацією у тому, щоб будувати спільну діяльність, співробітництво.

Щоб спілкування як взаємодія відбувалося безпроблемно, він повинен складатися з наступних етапів:

· Установка контакту (знайомство). Передбачає розуміння іншу людину, уявлення себе іншій людині;

· Орієнтування у кризовій ситуації спілкування, осмислення того що відбувається, витримка паузи;

· Обговорення цікавій для проблеми;

· Рішення проблеми.

· Завершення контакту (вихід із нього).

Службові контакти мають будуватися на партнерських засадах, виходити із взаємних запитів та потреб, з інтересів справи. Безперечно, таку співпрацю підвищує трудову і письменницьку активність, є важливий чинник технологічного процесу виробництва, бізнесу.

1.2. Види ділового спілкування.

По способу обміну інформацією між розрізняють усне і письмове ділове спілкування.

Устные види ділового спілкування, своєю чергою, поділяються на монологические і діалогічні.

До монологічним видам ставляться:

· Приветственная мова;

· Торговельна мова (реклама);

· Інформаційна мова;

· Доповідь (на засіданні, зборах).

Диалогические види:

· Діловий розмова - короткочасний контакт, переважно однією тему.

· Ділова розмова - тривалий обмін даними, точками зору, часто що супроводжується прийняттям рішень.

· Переговори - обговорення для підписання угоди з якому - або питання.

· Інтерв'ю - розмову з журналістом, готовий до друку, радіо, телебачення.

· Дискусія;

· Нарада (збори);

· Прес-конференція.

· Контактний ділової розмова - безпосередній, "живої" діалог.

· Телефонний розмова (дистантный), виключає невербальну комунікацію.

У прямому контакті і безпосередньої розмові найбільше значення мають усна і невербальна комунікації.

Розмова або передачі повідомлень телефоном є найпоширенішими формами комунікацій, їх відрізняє безпосередній контакт і велика розмаїтість способів спілкування, що дозволяє легко поєднувати ділову (формальну) й особисте (неформальну) частини будь-якого повідомлення.

Письмові види ділового спілкування - це численні службові документи: ділове лист, протокол, звіт, довідка, доповідна і пояснювальна записка, акт, заяву, договір, статут, становище, інструкція, рішення, розпорядження, вказівку, наказ, доручення та інших.

За вмістом спілкування може бути розділено на:

· Матеріальне - обмін предметами і продуктами діяльності;

· Когнитивное - обмін знаннями;

· Мотиваційний - обмін спонуканнями, цілями, інтересами, мотивами, потребами;

· Деятельностное - обмін діями, операціями, вміннями, навичками.

Чи по кишені спілкування можливо розподіл таких чотири виду:

· Безпосереднє - здійснюване за допомогою природних органів, даних живої істоти: руки, голова, тулуб, голосові зв'язки тощо.;

· Опосредованное - що з використанням спеціальних засобів і знарядь;

· Пряме - передбачає безпосередні особисті контакти і безпосереднє сприйняття одне одним які спілкуються людей самому акті спілкування;

· Непряме - здійснюється через посередників, якими можуть виступати інші люди.

1.3. Структура і функції спілкування.

До структурі спілкування можна підійти по-різному, у разі буде охарактеризована структура шляхом виділення зі спілкуванням трьох взаємозалежних сторін: комунікативної, інтерактивною і перцептивной.

Комунікативна сторона спілкування (чи комунікація у вузькому значенні слова) полягає у обмін інформацією між спілкуються індивідами.

Інтерактивна сторона залежить від організації взаємодії між спілкуються індивідами (обмін діями).

Перцептивная сторона спілкування означає процес сприйняття й пізнання одне одного партнерами зі спілкування і запровадження цій основі порозуміння.

Вживання цих термінів умовно, іноді у аналогічному сенсі вживають та інші: зі спілкуванням виділяють три функції - информационно-коммуникативная, регуляционно-коммуникативная, аффективно-коммуникативная.

1.3.1. Комунікативна функція спілкування.

Під час акта спілкування має місце непросто рух інформації, а взаємна передача закодованих відомостей між двома індивідами – суб'єктами спілкування. Отже, має місце обміну інформацією. Та у своїй непросто обмінюються значеннями, намагаються у своїй виробити загальний сенс. І це можливе лише тому випадку, що інформація як прийнята, а й осмислено.

У разі людської комунікації можуть бути комунікативні бар'єри. Вони мають соціальний чи психологічний характер.

Сама собою що йде від комунікатора інформація то, можливо спонукальною (наказ, рада, прохання – розрахована те що, щоб стимулювати якесь дію) і констатуючій (повідомлення – має місце у різних освітніх системах).

Для передачі будь-яка інформація мусить бути відповідним чином закодована, тобто. вона можлива лише за допомогою використання знакових систем. Найпростіший поділ коштів комунікації – на вербальні і невербальні, використовують різні знакові системи.

Вербальна комунікація.

Використовує як така людську мова. Йдеться є універсальним засобом комунікації, оскільки за передачі інформації у вигляді промови найменше втрачається сенс повідомлення.

Модель вербального комунікативного процесу включає 5 елементів:

· ХТО? (передає повідомлення) – Коммуникатор

· ЩО? (передається) – Повідомлення (текст)


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5