Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Суперечка

Реферат: Суперечка

План

Запровадження _ 3

Суперечка та його мети _ 4

Логічний такт і манера сперечатися _ 5

Хитрощів у спорі 7

То чи потрібна критик у суперечці _ 9

Ради Дейла Карнегі 10

Укладання 13

Список літератури 14

Запровадження

Багато вчених, політики й письменники сьогодення вважають, що має настільки велике значення, що яку можна використовувати і як товар, і як засіб вилучення нематеріальної вигоди, як і одне із механізмів впливу іншим людям. Однак у цьому випадку незаперечне вплив матиме такий аспект, як якість одержуваної інформації. Проте, у деяких ситуаціях неможливо просто піднести відомі відомості, буває необхідно відстояти свою думку, довести, що є єдино правильним, отже, має реальну цінність. Тобто, може мати абсолютно правильне думка, бути впевненим у своїй правоті, навпаки, доводити цілком хибні припущення, непідтверджені жодним фактом, тут усе залежатиме від цього, наскільки ми можемо довести правильність своїх міркувань, яким чином ми можемо переконати свого опонента в логічною послідовності своїх аргументів. Інакше кажучи можна сказати, що вміння захистити себе, вийти переможцем з конфліктної ситуації людині просто неможливо вижити у світі. Проте вести суперечка не так просто. У цьому роботі спробую викласти деякі важливі, мій погляд, аспекти спору, а як і основні способи перемоги у суперечці (деякими серед яких є: схиляння супротивника або співрозмовника зважується на власну бік, ухиляння від суперечки з збереженням власну думку у випадку визнання своєї неправоти, а як і запобігання спору як та інших.)

Суперечка та його мети

То що таке суперечка? У. І. Андрєєв пропонує як визначення поняття «суперечка» таке:

СУПЕРЕЧКА – це характеристика процесу обговорення проблеми, спосіб її колективного дослідження, у якому кожна зі сторін, аргументуючи (обстоюючи) і спростовуючи (опонуючи) думка співрозмовника (противника), претендує на монопольне встановлення істини.

Цілі ведення спору, залежно від цього, спрямовані на рішення обговорюваної проблеми, чи, навпаки, те що, щоб зробити додаткові існують, та бар'єри, можна розділити на дві групи: конструктивні і деструктивні.

Перерахуємо найхарактерніші конструктивні мети ведення дискусії, спору:

· обговорити всіх можливих варіанти вирішення проблеми;

· виробити колективне думка, колективну позицію в якомусь питання;

· привернути увагу проблемі якнайбільше зацікавлених і компетентних осіб;

· спростувати ненауковий, некомпетентний підхід вирішення проблеми, викрити недостовірні чутки;

· залучити до свій бік якнайбільше осіб, готові до співробітництву;

· оцінити можливих однодумців, і противників.

Деструктивні мети, які можна цілями окремих груп, і учасників спору:

· розколоти учасників спору на дві непримиренні групи;

· завести розв'язання проблеми у безвихідь;

· опорочити ідею і його авторів;

· перетворити дискусію в схоластична суперечка;

· використовуючи явно неправдиву інформацію, повісті суперечку з хибним шляхом;

· розгромити інакодумців, дискредитувати опозицію.

Мабуть, цього, як конструктивних, і деструктивних, значно більше. З іншого боку, в чистому вигляді вони, зазвичай, не виявляється у однієї спору, а можуть реалізуватися у різних поєднаннях.

Логічний такт і манера сперечатися

Стосовно доводам противника хороший сперечальник повинен уникати двох крайнощів:

· вона повинна наполягати, коли чи доказ противника очевидний, чи очевидно правильно доведено;

· вона повинна занадто легко не погоджуватися з доказом противника, якщо доказ цей видасться йому правильним.

Розглянемо перший випадок. Упорствовать, якщо доказ противника відразу "очевидний" чи доведено з безсумнівною очевидністю, недоречно шкідливе для сперечальника. Зрозуміло, що людина немає мужність та чесності й до істині, щоб зізнатися в помилці. У більшості приватних суперечках зайве завзятість інколи доти, що перетворюється на зване "віслюкувате завзятість". Захисник своєї помилки починає нагромаджувати за її такі неймовірні докази, що слухачеві стає смішно. На жаль, така впертість зустрічається навіть у наукових суперечках.

Проте, якщо суперечка важливий і серйозний, помилково і вчасно приймати докази противника без самої пильної обережності. Тут, як та у багатьох серйозних випадках, треба "сім разів приміряти і тільки відрізати". Нерідко буває, що доказ противника видасться нас із першого разу дуже переконливим і незаперечним, а згодом, пораздумав як слід, ми переконуємося, що він довільний і навіть хибна. Іноді свідомість цього настає ще суперечці. Але доказ прийнято вже, і глядачам доводиться "брати згоду нею назад" - що завжди виробляє несприятливе вразити слухачів і можна використовувати на шкоду нам, особливо - нечесним, нахабним противником. Тому, чим серйозніша суперечка, тим повинна перевищувати наша обережність і вимогливість для згоди аргументи противника. Мерила цієї вимогливості та обережність кожному за окремого випадку - "здоровий глузд" і особливий "логічний такт". Вони допомагають вирішити, очевидно цей доказ достовірний і вимагає подальшої перевірки чи краще почекати з згодою нею. Якщо доказ здається нам дуже переконливим і ми можемо знайти проти заперечень, але обережність все ж потребує відкласти згоду з нею й раніше помізкувати про неї краще, ми зазвичай вдаємося до трьох способам, щоб вийти з труднощі.

1. Найбільш прямий і чесний - умовне прийняття аргументу. "Приймаю ваш доказ умовно. Припустимо поки, що він щирий. Які ще докази собі хочете привести?" За такої умовному доводі й теза може бути доведений лише умовно: якщо щирий цей аргумент, то щирий й теза.

2. Найбільш уживаний прийом - оголошення аргументу довільним. Ми прагнемо доказів його від противника, як і раніше, що доказ і здається нам достовірним.

3. Оттягивание відповіді. Але то це вже викрут у спорі і ми розглянемо наступного розділі.

Хитрощів у спорі

Уловкой у спорі називається всякий прийом, з допомогою котру воліють полегшити суперечка собі утруднити суперечка для противника. Таких прийомів безліч, все перерахувати неможливо, тому опишемо тільки з них.

"Оттягивание заперечення"

Іноді буває, що супротивник навів нам доказ, який ми можемо відразу знайти заперечення. У разі намагаються наскільки можна "відтягнути заперечення", наприклад, ставлять запитання у зв'язку з наведених доказом, ніби з'ясування його для освідомлення взагалі. У той саме час думку працює і найчастіше є бажане заперечення, якого непомітно переходять. Треба вміти то робити спритно й відкритості непомітно. Якщо противник помітить, він всіляко заважати виверту.

Інколи противник, аби дати вам довести якусь

думку, вдається до нечесної виверту: який би ви висновок на користь неї не привели, він пояснює його недоказовою. Є дві захисні викрути:

Треба "провести" докази на користь доказуваної думки те щоб противник не зауважив, що вони призначені цієї мети.

Помітивши, що супротивник злісно заперечує кожен ваш доказ на користь доказуваної думки, ми ставимо пастку. Замість нашого аргументу беремо що суперечить йому думку й вдаємо, що її і ми хочемо вжити як доказ.

"Сорвать суперечка"

Спорщик постійно перебиває противника, намагається перекричати чи навіть демонстративно показує, що ні хотілося б слухати.

"Раздражить супротивника й вивести його з себе"

Якщо противник "скипів" - справа виграно.

"Подмазывание аргументу"


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3