Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Безробіття у Росії завдання державної служби зайнятості

Сторінка 10

Отже, практика показує, що регіональні власті розглядають фонди зайнятості як джерело фінансування заходів щодо проведення регіональної політики, який завжди що з безробітними та його соціальний захист. І що нижчий рівень безробіття у регіоні, тим більша вірогідність використання коштів фонду за призначенням.

У регіонах із високий рівень безробіття пріоритетом у діяльності служб зайнятості є виплата посібників (пасивна політика), хоча, на думку їхніх керівників, але це означає, що можна скорочувати чи згортати програми перепідготовки і навчання безробітних. Особи, минулі такі курси, зазвичай, знаходять роботи чи підвищують свою конкурентоспроможність ринку праці у майбутньому. Разом про те, за даними ФСЗ, більшість минулих перенавчання, очевидно, лише "підвищує свою конкурентоспроможність", що у в середньому у Росії лише 7% безробітних, які завершили професійне навчання, працевлаштовуються. Найвищий показник працевлаштування після завершення профнавчання і перепідготовки позначений Эвенкийском АТ (49,2%), Республіці Дагестан (22,7%) і Республіці Тува (24,8%). Вони Витрати перепідготовку становили, відповідно 11,2%, 1,6%, 7,6%.

У регіонах із низькому рівні безробіття пріоритет віддається формам активної політики, не що з Законом про зайнятості та державними зобов'язаннями стосовно громадянам, які роботу.

Отже, проведене дослідження дозволяє зробити низку висновків.

1. Значна частка власності коштів регіональних фондів зайнятості витрачається неефективна і на мети, які є, власне, прерогативою служб зайнятості.

2. Відсутня чітко виражена державна політика під час виборів напрямків витрачання зібраних у фондах зайнятості коштів, а регіональні особливості можна, скоріш, назвати регіональним сваволею за підтримки місцевої влади.

3. Через фонд зайнятості як виняток може опинятися фінансову підтримку тих видів підприємницької діяльності, що сприяють розвитку інфраструктури і послуг у містах та селищах міського типу з однією чи двома містоутворюючими підприємствами, закриття яких ставить під удар майже всі населення району. І тут, проте, необхідно розробити чіткі критерії виділення, тож умови повернення коштів при жорсткої фінансової відповідальності держави і великих штрафні санкції за нецільове їх використання.

4. Контроль над витратою коштів має здійснюватися фінансовими органами разом із представниками регіональних служб зайнятості, у яких перебуває фонд зайнятості, й суспільними організаціями (наприклад, профспілками).

5. Пріоритетом у період спаду мусить бути не високозатратна при малої віддачі активна політика (у його формах, у яких вона здійснюється зараз), а ефективна пасивна політика ринку праці, впроваджується в усіх ринково-орієнтованих країнах. Це означає необхідність розробки принципово інший системи страхування від безробіття, тобто страхування ризику залишитися без роботи.

6. До виникнення такої системи джерела фінансування активної наукової та пасивної політики ринку праці слід "розвести" в часі та у просторі. Проведення активної політики має бути прерогативою держави, а чи не фонду зайнятості, оскільки він потребує значно великих витрат за створення робочих місць, організацію інститутів підготовки й перепідготовки як безробітних, а й усього економічно активного населення. У віданні ФСЗ і фонду зайнятості нині доцільно залишити ті її форми, встановлені Законом про зайнятості, а перспективі можливість перейти до часткового фінансуванню державою цих форм.

Утвержденную Федеральну цільову програму сприяння зайнятість населення на 1996-1997 рр. як і передбачається фінансувати тільки завдяки традиційному Державного фонду зайнятості, тобто відрахувань роботодавців. Встановлено витрати фонду зайнятості з цього програму 1997 р. - 12,9 трлн. крб. Ще одне джерело фінансування програми зайнятості - кошти федерального бюджету - лише називається, а конкретні статті й розміри видатків бюджету не вказуються. Понад те, у програмі відзначається, що "у разі погіршення ситуації ринку праці для поповнення дефіциту коштів знадобиться збільшити норматив страхових внесків у Державний фонд зайнятість населення". Отже, як і передбачається всі заходи (зокрема малоефективні) здійснювати з допомогою роботодавців України та, можливо, працівників.

Пасивна політика міг би спиратися на систему соціального страхування від безробіття з іншими принципами акумулювання коштів, критеріями та умовами виплати допомоги за безробіттям.

Гарантії держави громадянам, які роботу, можуть бути надані у двох основних формах. Перша - гарантія стабільного джерела доходів на певне законом й соціально-економічною необхідністю час. Друга - гарантія свободи вибору способу свого існування під час незайнятості, зокрема і зареєстрованою: працювати або не працювати, шукати роботу чи отримувати допомогу протягом року, займатися пошуком роботи самостійно, чи через службу зайнятості, відмовлятися чи погоджуватися працювати із заробітної платою нижче прийнятного для громадянина Росії рівня, змінювати професію чи ні т.д. Держава на повинен нав'язувати безробітному форму як його зайнятості, а й незайнятості.

Принципово важливе одне - чи є людина декларація про посібник безробітним, тобто брав участь він у період своєї зайнятості у формуванні страхового фонду. Якщо можна, то розмір його посібники, тривалість і регулярність виплат нічого не винні залежати від влади можливе чиновників. Вони можуть визначатися тривалістю і сумою виплаченого страхового податку (пропорційного розміру заробітку), Не тільки величиною заробітної плати у протягом двох місяців на останнє місце роботи.

Сума посібники кожному за безробітного може бути сталою протягом усього законодавчо встановленого періоду зареєстрованим безробіття (відповідно до поточному російського законодавства, - один рік). Її виплата має залежати від факту явки безробітного для перереєстрації в службах зайнятості, відмовитися від запропонованих робіт тощо. Це при цьому скоротить навантаження на співробітників служб зайнятості, спростивши процедуру розрахунку посібники (одного разу замість трьох), дозволить їм відмовитися від такого типу "поліцейських" обов'язків, як відстеження покарання порушників режиму перереєстрації шляхом позбавлення їх посібники.

Якщо з зазначеним критеріям, то поза сферою соціального страхування виявляються випускники шкіл, ПТУ, технікумів і вузів без стажу роботи, домогосподарки, біженці і мусять переселенці країн СНД тощо., тобто особи, які брали участі у формуванні страхових фондів. Названі категорії населення мають бути об'єктами матеріальної підтримки відповідних служб - міграційної, соціального забезпечення, підтримки малозабезпечених тощо.

Сьогодні стають актуальними питання ефективності всієї системи державної служби зайнятості і необхідності оцінки діяльності ФСЗ та її територіальних органів. Правомірність порушення цих питань викликана і те, частка працевлаштованих службою зайнятості у кількості незайнятих громадян, які звернулися у справі працевлаштування, в перехідний час виявилася нижче, як на початку реформ: 1994 р. - 29,5%, в 1995 р. - 39,0%, 1996 р. - 30,2% проти 48,9% 1990 р.

Всебічна оцінка ефективності функціонування державної служби зайнятості то, можливо дана з урахуванням використання системи взаємозалежних показників, характеризуючих кінцеві результати її (щокварталу, наростаючим результатом). Відповідна методика має базуватися наступних принципових положеннях:

· охоплення усіх напрямів діяльності служби зайнятості, якими досягнуті результати позначаються на конкретних показниках;


Схожі реферати

Статистика

1 2 3 4 5 6 7 8 9 [10] 11 12 13