Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Артур Сесил Пигу

Реферат: Артур Сесил Пигу

Артур Сесил Пигу народився 18 листопада 1877 р. У університеті вивчав математику і історію, що він дало міцний фундамент знань до роботи на області теоретичної економії. Починав своєї роботи під керівництвом Маршалла. У 1908 р. рекомендує передати свою кафедру в Кембриджі коханому учневі Пигу. Цю посаду він з 1908 - 1919 рр., неодноразово залучався урядом до розробки низки конкретних рішень щодо економічну політику. Також упродовж свого життя входив до валютного комітету, членом королівської комісії з прибутковим податках, член комітету Чемберлина з питань грошового звернення.

Теоретичне спадщина Пигу було великим. Воно є детальну розробку окремих проблем, поставлених головним чином “Економічною теорії добробуту”. Поруч із великими книжками, такі як “Економіка стаціонарних станів”, “Зайнятість і рівновагу”, “Коливання промислової активності” та інших., Пигу видав низка невеличких робіт, що становлять хіба що теоретичне запровадження для її основним творам: “Доход”, “Додаткові міркування щодо доході”, “Неполная зайнятість”.

У “Економічною теорії добробуту” роль центральної теоретичної основи грає поняття національного дивіденда. Важливо , що Пигу не розробляє теоретико-методологічні питання “экономикса”, чи пізно це званої “чистої економії”, а бере в основі запропоновані Маршаллом поняття. У історіографії Маршалл відзначається як послідовник Рікардо Д., узявши передусім трудову теорію вартості. Выхолостив, в такий спосіб, наукове зміст теорії Рікардо, Маршалл, а слідом за і Пигу повністю перейшли на позиції суб'єктивної школи.

Важливо підкреслити, що представникам Кембриджської школи була властива своєрідна “біологізація“ економічних явищ. Пигу у сенсі є яскравий представник Кембриджської школи.

Пигу заперечує існування у економічної науці “єдиного фундаментального і всіх випадках застосовуваного закону”. Проголошує множинність законів, що виявляються рівняннями динаміки, але мають інші константи, сводимые до еластичності попиту й пропозиції. Маркс, говорячи про складності економічного аналізу, бачив вихід лише у певної абстракції, що дозволяє за надмірним різноманіттям поверхневих фактів розкрити глибинну сутність явищ. Пигу намагається вести непряму полеміку з Марксом. Вказавши на особливі труднощі економічного аналізу, у вигляді множинності констант, що треба визначити, недоступність експериментальних методів і неоднаковість відповідних констант різні періоди часу. Маркс розкрив таємницю додаткової вартості, всі сили буржуазних економістів кинули на спростування марксизму. Саме у цих цілях поняття “політична економія” замінили буржуазними послідовниками поняттям “экономикс”.

Пигу як проводить паралелі між економічної наукою і біологією, а й заявляє про їхнє генетичному кревність, розглядаючи розвиток економічного життя як еволюційний процес, схожий на біологічний. “Биологизация” економічної науки б'є по перевагу благ, яка розшифровується за аналогією з потребою організму продовжити життя.

Кажучи про те, як “господарючих суб'єктів” розподіляють готівкові ресурси між справжнім, близьким і віддаленим майбутнім, Пигу стверджує, що цей розподіл ірраціонально, бо, обираючи між удовлетворяемыми потребами, люди й не обов'язково вибирають ту, що дає більше задоволення. Навпаки, вони “схильні виготовляти чи отримувати менше задоволення, але сьогодні, а чи не йти до отриманню набагато більше задоволення кілька років” (т. 1, з. 91). Тим самим було проходить думка, ніби біологічна природа людини диктує йому перевагу поточних благ майбутнім. Воно спрямоване проти марксизму, якому брехливо приписується заклик пожертвувати справжнім заради майбутнього.

Отже, висунувши до центру дослідження питання реальному доході суспільства, Пигу розглядає чинники, яких цей дохід залежить. Він займається викладом не теоретичних проблем вартості, а проблем ціни як певного кількісного відносини, мінової пропорції, у якій товари та гроші обмінюються друг на друга.

Теоретичні позиції Пигу

Оскільки дохід -центральна для Пигу проблема і те що дохід визначає добробут, своє дослідження він ж розпочинає з характеристики добробуту.

По-перше, “ . поняття добробут відбиває елементи нашої свідомості і, можливо, взаємозв'язок цих елементів, по-друге, добробут то, можливо описано поняттям (т. 1, з. 73). Єдиним інструментом для до суспільно життя Пигу оголошує гроші. У зв'язку з цим правилом і свідчить про обмеження дослідження тієї сферою, де можна виробляє виміру з допомогою грошей, т. е. процесом обміну товарів над ринком, ціноутворенням. Отже, ціна від початку відривається від змісту - вартості товару, а дослідження лише мінових приховує те що, що різні товари, як якісно різні потребительные вартості, робляться сумірними завдяки вартостям, а чи не цінами, цим Пигу знімає питання джерелі вартості й поводиться до чинників, визначальним ціну товару.

Серед основних факторів, визначальних рівень ціни, він виділяє дві основні групи: витрати виробництва та граничну корисність. Вони ув'язуються друг з одним у неокласиків у вигляді аналізу “виробництво - попит”. Ціна була цим поставлено пряму залежність від функцій попиту й пропозиції.

Пропозиція Пигу визначав витратами виробництва, пов'язуючи його з технічними умовами виробництва. Отже, виявилися з'єднаними зовні різні теорії - витрат виробництва та граничною корисності, - і навіть погляди Рікардо та концепцію суб'єктивної школи.

Далі розвиваючи поняття добробуту, Пигу присвячує гол. 1, год. 1, у своїй книжки опису різниці між спільним і економічним достатком та залежності загального добробуту від економічної. Проте \під економічним добробутом Пигу передбачає нічим іншим, як загальну корисність (багатство), що використовується і Маршаллом. Формування економічного добробуту Пигу пов'язує з взаємодією попиту й пропозиції.

Він - пише, сума грошей, яку індивід готовий сплатити той чи інший річ, безпосередньо відбиває чи задоволення, що він дістане від її використання, а ступінь бажаності йому цієї вещи(том 1, с.88). Просто Пигу заміняє термін “корисність” терміном “бажаність”.

Велике місце у теорії Пигу займає концепція національного дивіденда. Національний дивіденд окреслюється та частка матеріального доходу суспільства, яка має гроші. Отже, економічний добробут і Львівський національний дивіденд виступають у Пигу як категорії однопорядкові. Пигу пише: “Отже, я буду відносити національного дивиденду усе те, що купують за свої грошові доходи, і навіть послуги, надані людині житлом, яким вона володіє й у який проживає” (т.1, з. 101). Він відстоює розуміння національного дивіденда як потоків товарів та послуг, які виробляються протягом року. Також порушує питання про зміну величини національного дивіденда за різні періоди часу.

На думку Пигу ціна попиту - це красна ціна яку споживач готовий сплатити одиницю товару. Справді, сплачена споживачем ціна є людиною граничної ціною попиту. Але це ціна, сутнісно, вимірює граничну корисність товару для покупця. Тому її рух залежить від рівня задоволення потреб і інтенсивності бажання споживача, чи, інакше кажучи, від кількості товару цього виду, яким він має. Ціни, з його погляду, висловлюють граничні корисності товарів лише за умов, що купівельна сила грошей немає та дохід споживачів незмінні (неокласики завжди підкреслювали, що з бідного гранична корисність грошей більше, ніж для багатого).

Основним закону граничною корисності використовується перший закон Госсена, за яким зменшення корисності блага для індивіда залежить від того, що це загальна корисність будь-якої речі йому зростає разом із кожним збільшенням запасу цієї речі, але з швидкістю, з яким збільшується запас. До умовам дії цього закону Пигу відносив незмінність смаків та бажань споживача. З обмеженою платоспроможності покупців, неокласики вважають, що коли підвищення попиту пов'язані з зниженням ціни, і навпаки. Тому максимальна ціна за товар залежить кількості купованих товарів. При зниженні ціни зростає необхідну кількість товару, у її підвищенні - попит товару знижується. І на цій основі було побудовано криві попиту, що дають, скільки товару можна продати що за різних цінах. Інструмент аналізу ринку, запропонований неоклассиками, зводиться до визначення цінової еластичності попиту. Аналіз еластичності попиту означає, на думку неокласиків, аналіз кривою попиту. Проте насправді еластичність попиту визначається як функціональної залежністю між ціною і попитом, а й купівельною спроможністю різних верств населення. Тому, за будь-якому підході аналіз часткового рівноваги завжди має досить обмежений характер. Пигу спробував подолати цю обмеженість шляхом розширення кола кола досліджуваних проблем, що колись вилучали із розгляду. Йдеться перш лише про вплив економічний добробут приватних і громадських організацій вигод.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4