Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

"Невидима рука" ринку нафтопродуктів та досконала конкуренція

Реферат: "Невидима рука" ринку нафтопродуктів та досконала конкуренція

План

  1. Запровадження
  2. Визначення конкуренції, та «невидима рука» ринку
  3. Умови виникнення досконалої конкуренції
  4. Інтерес до продукт фірми
  5. Рівновага конкурентної фірми в короткостроковому періоді
  6. Пропозиція конкурентної фірми в короткостроковому періоді
  7. Пропозиція галузі довгостроковому періоді
  8. Укладена конкуренція і громадська ефективність
  9. Світовий досвід минулого і існування у Росії умов досконалої конкуренції.
  10. Укладання

Запровадження

Головною відмінністю, розкривала переваги ринкової економіки перед економікою з централізованим плануванням, є конкуренція. Саме він сприяє прогресу ринкового нашого суспільства та поступальному руху цивілізації. Кожен справді грамотний економіст знає, що тим ефективніші, чим він більший задовольняє умовам досконалої конкуренції. Лише на самій такому ринку ціни служать надійної інформацією, що, як й скільки потрібно производить.[1] Реальна ринкової економіки немислима без конкуренції. У цьому виникає нагальна потреба до вивчення конкуренції, її і інтенсивності, в знанні зусиль і ринкових можливостей найсильніших конкурентів, перспектив конкуренції на вибраних ринках. Отже, розгляд категорії «конкуренція» цікавить мене, насамперед тому, що саме ставлення до змісту терміна «конкуренція» у вітчизняній економіці нещодавно зазнав кардинальна зміна. Конкуренція і всі процеси, пов'язані із нею (демонополізація) нові для Росії і близько тому їх вивчення нам важливо і актуально.

§1. Визначення конкуренції, та «невидима рука» ринку.

Слово "конкуренція" прийшов у лексикон економістів з обиходной промови, і початковому етапі воно вживалося дуже вільно, з не усталеним змістом. Поступово зміст цього слова уточнювався, ставав дедалі більш і більше певним. Конкуренція увійшла у коло основних понять економічної теорії.

І все-таки конкуренція довгий час трактувалася нестрого, чимось очевидне у своїй безпосередньої даності. До 1870-х рр. її скільки-небудь глибокого і систематичного осмислення не було. Лише наступні десятиліття принесли теоретичний образ (модель) конкуренції, а до початку 20-х рр. ХХ століття ця модель усталилася у остаточному вигляді й віднайшла свого місця у економічній науці.

Про конкуренції написано і опубліковано досить багато наукових робіт, у кожному у тому числі даються ті чи інші визначення цього поняття. Для літератури радянських часів характерним є від'ємне ставлення до конкуренції загалом. Конкуренція окреслюється «антагоністична форма економічного змагання приватних товаровиробників». У пізньої вітчизняної літературі ставлення до конкуренції змінилося на діаметрально протилежне – замість негативних визначень з'явилися визначення в чудових ступенях. «Конкуренція надає найсприятливіший впливом геть розвиток підприємництва. З нею на більш повною мірою використовуються розсіяні у суспільстві знання і набутий здійснюється їх ринковий відбір у розвиток виробництва – у конкуренції виживають і як реалізуються такі, що дають найбільшу ефективність». У сучасному мікроекономічної теорії конкуренція тлумачать як якесь властивість ринку. Таке розуміння виникло в з недостатнім розвитком теорії морфології ринку. Залежно від рівня досконалості конкуренції над ринком виділяються різні типи ринків, кожного з яких властиво певна поведінка економічних суб'єктів. Під конкуренцією мається на увазі не суперництво, а скоріш, ступінь залежності загальних ринкових умов від поведінки окремих учасників ринку. У цьому важливо відмінність термінів «конкуренція» і «суперництво». У сучасному розумінні термін «суперництво» належить до дійсному поведінці, тоді як термін «конкуренція» належить до визначальною будова ринку моделі, використовуваної для передбачення поведінки певному ринку. Поведінка економічних агентів може мати характер суперництва лише за олигопольном будову ринку, якщо їх взаємозалежність позитивна і висока. З іншого боку, поведінка монополіста чи полиполиста (учасника ринку досконалої конкуренції) неспроможна характеризуватися як суперництво, оскільки у ринках такого будівлі взаємозалежність економічних суб'єктів мізерно мала.

Суперництво проявляється у пропозиції нових продуктів, поліпшенні якості вже випущених, рекламуванні своїх продуктів, спеціальних заходах з просування їх у ринок та т.п. Яскраво виражене суперництво можна спостерігати поведінці суб'єктів, які на той водночас неможливо знайти названі досконалими конкурентами. Але й навпаки, досконала конкуренція спостерігається за тими ринках, де явне суперництво відсутня. Отже, відмінність конкуренції, та суперництва виникло лише з недостатнім розвитком теорії будівлі ринку. Экономисты-классики не розрізняли цих понять, кажучи просто конкуренцію. Але, говорячи про вільної конкуренції, вони, передусім, мали через суперництво. Ринок - продажу однорідної товару і найближчих субститутов.

Існує три підходи до визначенню конкуренції.

Перший підхід визначає конкуренцію як змагальність над ринком. Такий їхній підхід характерний переважно для вітчизняної літератури, котра вивчала конкуренцію лише теоретично і лише з роботам зарубіжних економістів.

Другий підхід розглядає конкуренцію як невід'ємний елемент ринкового механізму, що дозволяє врівноважити попит над ринком. Такий підхід уражає класичної економічної теорії.

Третій підхід визначає конкуренцію як критерій, яким визначається тип галузевого ринку. Такий підхід полягає в сучасної теорії морфології ринку України і дозволяє виробити критерії і, щоб забезпечити державне втручання у хід конкуренції на ринках.

Перший підхід грунтувався на розумінні конкуренції як суперництва за досягнення кращих результатів якою або поприщі суспільного й відзначився для стадії наукових досліджень про. Саме таке формулювання конкуренції було висунуто основоположником економічної науки А. Смітом. У межах класичної економічної теорії конкуренція розглядали як невід'ємний елемент ринкового механізму. Конкуренція - це саме «невидима рука» ринку, що координує діяльність його. «Кожен індивідуум в разі потреби працює у тому, щоб віддати суспільству такий щорічний дохід, який він може. Загалом, проте, не намагається реалізувати свій суспільний інтерес не знає, наскільки вона його реалізує… Він прагне лише у свого власного вигоді, й у, як та у багатьох інших випадках, їм рухає невидима рука, забезпечує, зрештою, результат, якого він і думав». [2] «Дергая» за ниточки марионеток-предпринимателей, «рука» що їх діяти у відповідність до якимось «ідеальним» планом розвитку, немилосердно витісняє фірми, зайняті виробництвом непотрібної ринку продукции.[3] «Невидима рука» - бажання фірм і постачальників ресурсів отримати найбільший зиск на конкурентних ринках із єдиною метою найкращого забезпечення як інтересів суспільства взагалі (максимального задоволення потреб). Цей вислів належить Адаму Сміту. Воно відбиває тотожність приватних і громадських організацій інтересів. Фірми і постачальники ресурсів, котрі переслідують власну вигоду та постійно діючі за умов гострої конкурентної боротьби, одночасно сприяють досягненню громадських інтересів. Концепція «невидимою руки» у тому, що коли і фірми і вітчизняні підприємці максимизируют свій прибуток, громадський продукт також максимизируется.[4]

До реальної господарському житті країни принцип Адамом Смітом включно, як і кожен принцип взагалі, застосуємо з застереженнями, які залежить від її конкретних умов. У історії кожній розвиненій країни бували періоди, коли цих умов настільки деформували економіку, що виникав сумнів у правильності самого принципу "невидимою руки". Наприклад, у другій половині минулого століття господарстві західноєвропейських країн відбулися зміни, які ж Адам Сміт не передбачав, та й міг передбачити. По-перше, з'явилося багато великих підприємств, які найчастіше перетворювалися на монополії. По-друге, що набагато важливіше, зміною технології виробництва підприємства стали взаємозалежними і відчували потужні одночасні підйоми й падіння. Обидва ці негативні явища посилювалися, і Карла Маркса, вловивши їх зародження та швидке розвиток, зробив свої знамениті передбачення про збільшення розмаху підйомів і криз, зубожінні трудящих, і наближення краху ринкової системи. У двадцятих роках нинішнього століття процес монополізації у країнах почав поступово стихати тому, що в багатьох галузях великі підприємства виявлялися неконкурентоспроможними, і навіть через прийнятих проти них законів. У результаті наші дні вплив монополій у господарстві цих країн цілому не порушує принцип "невидимою руки". Що ж до взаємозалежності підприємств, то після великого кризи 1929-1933 рр. знайшли спосіб управляти всієї економікою через державні фінанси, дозволяє зменшити хитання й уникати криз. Честь цього відкриття належить іншому великому економісту Джону Кейнсу, економічна yтеория якого, що у 1936 р., стала теоретичним фундаментом процвітання країн після кризи початку 1930-х. Отже, до середини ХХ століття принцип "невидимою руки" посів іще більш міцне ситуацію і у економічній науці, в управлінні хозяйством.[5]


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6 7