Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Історія розвитку экономико-математического моделювання

Реферат: Історія розвитку экономико-математического моделювання

План:

Запровадження:

Глава 1. Історія застосування математичних методів у економіці.

Глава 2. Історія розвитку экономико-математического моделювання США

Глава 3. Історія розвитку экономико-математического моделювання у СРСР.

Укладання:

Список літератури:

Запровадження:

Моделювання, як засіб наукового пізнання, стало застосовуватися ще давнину та поступово перехопило дедалі нові області наукових пізнань: технічне конструювання, будівництво і архітектуру, астрономію, фізику, хімію, біологію і , нарешті, громадські науки. Великих успіхів і визнання практично в усіх галузях сучасної науки приніс методу моделювання XX століття. Проте методологія моделювання довгий час розвивалася незалежно окремими науками. Була відсутня єдина система понять, єдина термінологія. Лише поступово стала усвідомлюватись важлива роль моделювання як універсального методу наукового пізнання.

Глава 1. Історія застосування математичних методів

економіки.

Застосування математичних методів, зокрема і методів математичного моделювання, економіки загалом має тривалу історію. Як приклад наведемо характеристику математичного методу дослідження засновником класичної школи буржуазної політичної економії У. Петти (1623 – 1687). У передмові до «Політичною арифметиці» У. Петти вказував, що його спосіб дослідження «звичайна, бо натомість, щоб вживати слова лише у порівняльної і ейфорію і вдаватися до умоглядним аргументів, я обійняв шлях висловлювання своїх думок мовою чисел, терезів та дійових заходів, що віддавна прагнув піти цьому шляху, щоб показати приклад політичної арифметики».

Революційний демократ, найбільший економіст домарксовского періоду М. Р. Чернишевський (1828 – 1889) в зауваженнях на трактат Д, З. Міля «Підстави політичної економії» писав: «Ми бачили багато прикладів того, якими прийомами користується політична економія на вирішення своїх завдань. Ці прийоми математичні. Інакше й не може, оскільки предмет науки – кількості, підлягають великому рахунку й мері, понимаемые лише крізь обчислення і вимір».

Поняття про економіку як науці виникла період розквіту грецької рабовласницької демократії, коли було зроблено перші спроби непросто помітити, а теоретично осмислити факти економічного життя.

Слово «економія», від якої сталися такі поняття, як «економіка», «економічна наука» тощо. буд., у перекладі грецького можна буде науки щодо проведення домашнього господарства. З власного основному змісту вони мали вирішувати державні питання раціонального господарювання. Та оскільки багате грецьке рабовласницьке господарство було складної виробничої системою, де відбивалися всі, які відбувалися суспільстві, ця наука неминуче торкалася і більше спільні проблеми: з яких господарських одиниць має полягати розумно побудоване держава; що не відношенні ці одиниці повинні обмінювати їхні товари; яку роль грають торгівля і гроші? Проблеми економічної науки у вигляді сформулював великий грецький філософ Аристотель, якого заведено вважати її засновником. Аристотель першим намагався розглянути економічні закономірності, панівні у суспільстві, висунув ідею різниці між потребительной і мінової вартостями товарів, висловив думка про перетворення грошей до капітал та т. буд.

Отже, ще Стародавню Грецію у економічній науці з'явилося двоє напрями досліджень: по-перше, це аналіз методів раціонального управління народним господарством і, по-друге, вивчення основних економічних закономірностей. Надалі перше напрям перетворилася на науку про раціональному управлінні діяльністю продуктивних одиниць рівня – від виробничого ділянки до економіки загалом. Другий напрямок дало початок економічної теорії – науці, що вивчає основні економічні закономірності сменяющих одне одного суспільно-економічних формацій. Обидва напрями економічної науки розвивалися і розвиваються у зв'язку між собою, їх спільність особливо помітна в дослідженнях, вкладених у вивчення економіки нашої країни в цілому.

У системі економічних наук чільне положення займає економічна теорія: вона лежить теоретичної й методологічною основою відновлення всього комплексу економічних наук. Застосування математичних методів у економіці почалося саме у теоретико-экономических дослідженнях.

Зазвичай, у ролі історично першої моделі громадського виробництва називають економічну таблицю Ф. Кене (1694 – 1774). У 1758 р. він опублікував перший варіант своєї «Економічною таблиці», другого варіанта – «Арифметическая формула» - опублікований 1766 року. До. Маркс високо оцінив таблицю Ф. Кенэ. «Це спроба, - писав Маркс, - зроблена на другий третини XIII століття, під час дитинства політичної економії, був у вищого рівня геніальною ідеєю, безперечно самої геніальною із усіх, які лише висунула до цього часу політична економія».

Представники буржуазної політичної економії вже з середини ХІХ століття у теоретичних дослідженнях починають використовувати усі більш і більше складний математичний апарат. До останнього тридцятиріччя ХІХ століття складається самостійне математичне направлення у буржуазної політичної економії.

Математична школа виникла рамках з так званого неокласичного напрями у політичної економії, головним змістом якого є теорія граничною корисності (маржинализм). У результаті розвиток неокласичного напрями проблеми соціально-економічної динаміки непомітно вибувають зі аналізу, поступово здійснюється перехід до загальним проблемам функціонування економічних систем, ринкових і цінових механізмів, реалізації принципу економічності і раціональності за умов досконалої конкуренції, умов приватного й загального рівноваги.

Родоначальником математичної школи вважається французький вчений Про. Курно (1801 – 1877). У 1838 р. вийшла книжка «Дослідження математичних принципів теорії багатства» (Про. Курно був відомим математиком, філософом, істориком і економістом).

Видными представниками математичної школи є Р. Госсен (1810 – 1859) у Німеччині, У. Джевонс (1835 – 1882) в Англії, Л. Вальрас (1834 – 1910) у Швейцарії, Р. Кассель (1866 – 1944) у Швеції, Ф. Эджворд (1845 – 1926) в Англії, У. Парето (1848 – 1923) Італії, У. Дмитрієв )1868 – 1913) у Росії.

Представники математичного напрями у буржуазної політичної економії досягли відомих успіхів у галузі математичного моделювання, у викритті низки об'єктивних закономірностей виробництва, обміну, і розподілу і споживання. У цьому слід зазначити важливість робіт російського економіста У. До. Дмитрієва. Його основну роботу зосередили «Економічні нариси. Досвід органічного синтезу трудовий цінності й теорії граничною корисності» була опублікована у 1904 року. У працях У, До. Дмитрієв передбачив ряд висновків, які згодом отримано У. Леонтьевым з урахуванням аналізу моделей «витрати – випуск». Зокрема, ці висновки важливі для підрахунку коефіцієнтів повних потребує матеріальних та трудових витрат. З іншого боку, прагнучи примирити трудову теорію вартості з теорією граничною корисності, що, природно, вдіяти не можна, він тим щонайменше поставив проблему співвідношення категорій вартості і корисності.

Родоначальники математичної школи розглядали математичні методи, математичне моделювання перетинів поміж елементами економічної системи як методи дослідження, ніж як методи викладу, ілюстрацій економічних положень цих та законів, отриманих інших шляхом. Переказ ж висновків, отриманих математично, можна буде говорити і звичайному мові, чи математичної формі, але не матимуть докази. Так, Л. Вальрас писав: «Дуже деякі нас у змозі прочитати «Математичні початку натуральної філософії» Ньютона чи «Небесную механіку» Лапласа, і тих щонайменше ми всі приймаємо на віру зроблене обізнаними людьми опис світу астрономічних явищ відповідно до Закону загального тяжіння. Чому точно так само не прийняти опис світу економічних явищ, зробленого відповідно до Закону вільної конкуренції».


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3