Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Аналіз бюджетного дефіциту за 1990-1996 роки

Реферат: Аналіз бюджетного дефіциту за 1990-1996 роки

1. Запровадження

Ви вже як майже тринадцять років є нашій країні таке явище, як бюджетний дефіцит. Він увірвався наша життя разом із прихованої інфляцією, першими підвищеннями цін, антиалкогольними кампаніями й іншими принадами останнього етапу розвиненого соціалізму. Але заради справедливості слід відзначити, усе це стало логічним наслідком сімдесятирічного розвитку: неефективною економіки, роздутого военно-проышленного комплексу, незадоволеного особистого попиту. Усе, це остаточному підсумку, особливо в спробах косметичного реформування системи, і мало привести нас інфляцію і бюджетному дефіциту. У цьому роботі мені хотілося б б висвітлити причини розміри бюджетного дефіциту період із 1990 по 1996 роки, бо як у макроекономічному політиці, яку проводив СРСР і у протягом останніх тринадцяти років можуть виділити чотирнадцять етапів (у цій роботі докладно будуть освітлені близько десятка) і відмінності між ними визначаються, перш всього діями їхніх головних авторів - керівників органів влади різного рівня, які відігравали певну роль її формуванні та здійсненні тій чи іншій макроекономічної політики у цій роботі відповідні етапах підходи до аналізу дефіциту окреслити іменами осіб, які подавали для цієї підходи найбільший вплив. Наприкінці реферату мені хотілося б докладніше зупинитися на бюджетному дефіциті 1995-96 років, а розпочати цю роботи з короткої історії питання: макроекономічної політики радянського уряду у період із 1985 по 1990 рік. І закінчуючи запровадження, як можливість перейти до більшості роботи гадаю необхідним підкреслити ось що.

Вирішальним чинником провалу всіх спроб фінансову стабілізацію фактично по липень 1996 року були політичні причини - відсутність серед керівників вищих органів структурі державної влади розуміння необхідності, і навіть бажання і готовність проводити жорстку антиінфляційну політику (йдеться про справи, та не словах). Найважливіші органи структурі державної влади, разом з президентом, парламент, уряд, Центральний банк, своїми діями неодноразово завдавали найтяжкі удари по стабілізаційної політиці. Більшість які мали місце спроб фінансову стабілізацію, отже, і зниження рівня бюджетного дефіциту відрізнялися відсутністю комплексного характеру, непослідовністю і краткосрочностью. Чимало існували до 1995 року стабілізаційних пакетів не передбачав повного збалансування бюджету, припинення прямого й опосередкованого кредитування економіки центральним банком остаточної зупинки високої інфляції.

2. Розвиток макроекономічної ситуації до 1990-1991 років

Протягом з лишком десятиліть - з часу закінчення Другої світової війни до другої половини 1960-х років - економіка СРСР перебувала у стані відносного макроекономічного рівноваги. Консервативна політика не допускала появи значного дефіциту бюджету навіть у разі гострого браку фінансових ресурсів, а щодо високих темпів зростання забезпечували владі отримання фінансових ресурсів, достатніх реалізації пріоритетних проектів. Проте істотне уповільнення темпів економічного зростання в другої половини 1960-х років помітно звузило фінансову базу радянського керівництва при помітному зростанні амбіційності його намірів (підгодівля “братніх” режимів, створення ядерної зброї нової генерації тощо.). початку 1970-х років збільшення дефіциту фінансових ресурсів в усі більшою мірою став покриватися шляхом збільшення кредитування економіки з боку банківської системи.

Натомість що розпочалася 1985 року антиалкогольна кампанія призвела до зменшення продажів алкогольних напоїв як наслідок, - до значного зниження надходжень податку з обороту. До того ж здійснення програми “прискорення” і переозброєння машинобудівного комплексу мало своїм результатом помітне збільшення бюджетних витрат. Отже вже у 1985 року, очевидно за повоєнні роки консолідований бюджет СРСР зведений дефіцит 2,4 % ВВП[1] ( додаток 1).

Економічна політика уряду М. Горбачова - М. Рижкова у наступні роки призвела до подальшого збільшення розриву між бюджетними статками і видатками. З 1986 року підприємствами отримали право залишати у своєму розпорядженні дедалі більшу частину прибутку, значно зменшило відрахувань до бюджету. Пригода в 1986 року падіння світових нафтових цін та інші енергоресурси призвело до додатковому скорочення бюджетних доходів. У той самий час ліквідація наслідків катастрофи зажадало нових урядових витрат. Дефіцит консолідованого бюджету дорівнював 6,2 % ВВП[2].

Перехід до інституціональним реформам 1988 року за збереження м'якої бюджетної політики означав подальшу дестабілізацію макроекономічної ситуації. Найбільш значимими подіями у цій вервечці стали ухвалення закону про підприємство, либерализовавшего політику області виплати зарплати, дозвіл підприємствам встановлювати договірні ціни, початок корпоративного руху. У тому ж року уряд підвищив знизили сільськогосподарський продукцію за збереження колишніх роздрібних цін, що автоматично збільшило обсяг бюджетних субсидій. Додаткові витрати були викликані землетрусом Вірменії та збільшенням мінімальної пенсії на 25 % . величина дефіциту піднялася до 9,2 % ВВП і близько в таких межах зберігалася до 1991 года[3].

У грудні 1988 року Політбюро цк кпрс обговорювало питання бюджетного дефіциту і дійшли застосуванню рестриктивных фінансових заходів. Проте воно, ні уряд СРСР не виявилися готові взяти себе відповідальність за непопулярні рішення. Уряд М. Рижкова неодноразово збиралося посилити бюджетну політику, але й разу цього зробило. Щоразу охоплений макроекономічним популізмом, воно відступало, не наважуючись розпочати здійсненню хворобливих рішень щодо зменшенню витрат і дефіциту. Невыполненным залишилося публічну обіцянку прем'єра підвищити ціни на всі хліб у травні 1990 року.

Для фінансування бюджетного дефіциту активно використовувалися кредитні ресурси Держбанку СРСР. Їх чистий приріст відсотках ВВП зросла з 2,8 % ВВП 1986 року до 14,1 % 1990-го году[4].

3. Бюджетний дефіцит й відчуття міри з його подоланню що за різних урядах

3.1. Стабилизационная політика та бюджетний дефіцит при У. Павлове (грудень 1990 року - березень 1991 року)

Розпочавши до обов'язків прем'єр-міністра у грудні 1990 року.) У. Павлов відразу відразу почав стягування програми, в основних рисах підготовленої коли він був посаді голови Госкомцен і міністром фінансів СРСР, усе ж програми, за проведення якої зміг наважитися М. Рижков.

Здійснення стабілізаційного пакета У. Павлова мало обмежені і дуже короткострокові макроекономічні наслідки. Одночасно стабілізаційна політика У. Павлова носила відверто антидемократичний характері і, як наслідок, не знайшла підтримки суспільства. Грошова реформа завдала серйозного удару довірі до карбованця, і навіть до союзного уряду й безпосередньо до прем'єра, так плюс остаточна перемога керівництва Російської Федерації у боротьбі російські підприємства означала кінець стабілізаційних зусиль союзного уряду. Недолік фінансових ресурсів союзного бюджету можна було виконати лише за допомогою кредитної емісії. Конкуренція двох влади призвела до того, що сукупний дефіцит російського бюджету та взагалі частини союзного бюджету, приходившегося завезеними на територію Росії, 1991 року, за нашою оцінкою, становив 31,9 % російського ВВП. Дефіцит профінансовано кредитів Держбанку СРСР і за Центральний банк Росії.

Підсумовуючи усе вищенаведене, можна дійти невтішного висновку , що фінансову кризу 1985-1990 років було викликаний як що передувала амбіційної політикою керівництва СРСР, і популістською політикою уряду М. Горбачова - М. Рижкова.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3