Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Аналіз критики чистої філософії

Реферат: Аналіз критики чистої філософії

План

Запровадження. 3

Глава I: Трансцендентальна естетика. 8

§1. Поняття апріорного в кантовской філософії. 8

§2. Загальні форми чуттєвості: простір та палестинці час. 14

§3. Явище і «річ у собі». 18

Глава II: Трансцендентальна аналітика. 22

§1. Розум – пізнання через поняття. 22

§2. «Чисті» поняття розуму – категорії. Три закону розуму. 29

Глава III: Трансцендентальна діалектика. 35

§1. Розум у сенсі Канта. Критика «раціональної психології». 35

§2. Критика «раціональної космології». Критика «раціональної теології». 41

Укладання. 48

Бібліографія: 51

Запровадження

Іммануїла Канта вважають родоначальником німецької класичної філософії – найбільшого й з найважливіших етапів світової у філософській думці. Постать Канта, про його життя помізкувати важливо, оскільки тільки він їх філософів, котрим зв'язок їх філософії та його життя нерозривний. Життя Канта – які він роботи, він не бачить інший біографії, крім історії його вчення. Для Канта зв'язок його життя та її вчення важлива ще й тому, що він прямо говорив: питання людині – головний у філософії. Що є людина, і чого він призначений – основний проблемний стрижень всієї кантовской філософії. І тож необхідно знати, що саме людина створив вчення, сконцентрована навколо теми людини.

Іммануїл Кант народився 22 квітня 1724 року у Кенігсберзі в Пруссії у ній ремісника, працю якого вважався у Німеччині вважався цілком почесним, гідним людини заняттям. У сім'ї панував дух пиетизма. Термін «пієтизм» означає життя й сімейну мораль, певного типу: передусім богопочитание, богобоязливість, внутрішню релігійність. Народжений у сім'ї Кант стане ні пастором, ні теологом, але зберіг вірність цінностям пиетического свідомості – таких як висока моральність, чесність, скромність, шанобливе ставлення до інших людей та його праці, гідність особистості. З впливів, яким він піддавався у юності і який впливали протягом усього його життя, слід особливо виділити вплив його матері: «Ніколи не забуду своїй матері. Вона виплекала у мене перші зародки добра, відкрила моє серце враженням природи, вона пробудила розширили мої уявлення, і його повчання надавали постійне спасенне вплив життя». Це сказано Кантом на схилі літ.

Слід зазначити, що з дитинства майбутній філософ вирізнявся слабким здоров'ям. Болючий, начебто приречений смерть дитина вижив. І те, прожив довге життя, розробивши собі суворий режим, якого точно дотримувався протягом усієї життя. Кант зробив себе, й у воно - унікальне.

Про упорядкованості, розміреності життя Канта ходять легенди. Він робив виключно за годинах. Кажуть, що коли і Кант жид в Кенігсберзі, з його регулярним прогулянкам сусіди перевіряли годинник. «Зовнішня життя Канта текла розмірено і одноманітно, то, можливо, навіть монотонніше, ніж в людей роду занять. Цього не скажеш життя внутрішньої, про його духу. Тут відбувалися дивовижні звершення, народжувалися сміливі ідеї, міцніли, брали єдиноборство коїться з іншими, гинули чи мужніли у боротьбі. Думка скиталась по континентах, спрямовувалася за земні межі, намагаючись досягти кордонів універсуму, думку проникала вглиб людської душі, стреляясь пізнати сама себе. Думка жила напружено і драматически».[1]

Ще університеті Кант захоплювався філософією, що стала нього життєвим інтересом. Жити йому означало працювати.

Розвиток Канта як філософа починається з його про природничонаукових робіт, а точніше, з спроб зрозуміти підстави природознавства, побудувати свого роду філософію природознавства. У 70-80-х роках Канта приваблюють не тільки не стільки природничонаукові, практично цікаві сюжети. Він починає шукати і обгрунтовувати нових шляхів у філософії, її фундаментальні підстави. З 1770 року письменницька діяльність Канта, крім незначних відступів, була присвячена винятково систематичного викладу вчення, розвиток якого становило роботу всього життя, і якого вона сама дав ім'я критичної філософії. Минуло ще аж десять років, як Кант оприлюднив теоретичне обгрунтування свого навчання у своїй праці. «Критику чистого розуму» Кант опублікував двох виданнях: перше – в 1781 року, друге – в 1787 року. «Критика чистого розуму» належить до великих творів філософії, зміст і смисл яких завжди залишаються невичерпними.

Предмет мого дослідження та є цю роботу – «Критика чистого розуму» Іммануїла Канта. Значення і актуальність «Критики» переоцінити неможливо, це – головна книга німецької філософії, велику подію історія світової філософії, соціальній та історії людської цивілізації. Багато в чому висловлені Кантом ідеї, й думки стосуються як філософії, а й науку й культури загалом. «Кант висловлює судження, які причетні до деяких вічним вимірам людського духу, і людської культуры.»[2] Тому серед кантівські думок можна знайти «вимір», притаманне сьогодення, відкрити щось нове, цікаве, може бути актуальним в наші дні. Кант зачіпає проблеми, що є загальнолюдськими, порушує питання, які завжди стояти перед людством. «І що живі люди, які хочуть наблизитися творчого процесу, до того часу поки деякі кантовские питання й відповіді ними будуть дуже интересными».[3] Не втрачає своє значення і питання «Критики» - як можна чисте, внеопытное знання. Діяльність він розпадається втричі питання. Як можлива математика? Як можливо природознавство? Як можлива метафізика як науки? Звідси три розділу «Критики чистого розуму»: Трансцендентальна естетика, Трансцендентальна аналітика і Трансцендентальна діалектика. Відповідно розділах, головними предметами роздумів Канта стають чуттєвість, розум і.

Мета моєї роботи – аналіз основних ідей «Критики чистого розуму».

Завдання:

· розглянути вчення про чуттєвості чи Трансцендентальную естетику;

· проаналізувати вчення про розумі – Трансцендентальную аналітику;

· вивчити вчення про розумі – Трансцендентальную діалектику.

Структура роботи:

Вона складається з запровадження, трьох глав, які відповідають розділам «Критики чистого розуму», ув'язнення й бібліографії.

Передмова до «Критиці чистого розуму» починається з й з Френсіса Бэкона: «Про собі самому ми мовчимо, але щодо предмета, про який мова, хочемо, щоб люди вважали їх думкою, а справою і було переконане у цьому, що саме закладаються підстави задля будь-якої секти чи теорії, а користі й гідності людського…»

Свого часу Бекон виступив із критикою схоластичного розуму і життєвого розуму, з вимогам відобразити мертві догми і глибоко закорінені забобони, перевіряти на досвіді всі положення, які претендують істинність (« Істина – дочка часу, а чи не Авторитета»). Кант бачив себе продовжувачем цього починання. Він розповідає, що у філософії постійно має місце суперечка між догматиками і скептиками. Але це суперечка двох крайнощів, адже догматизм і скепсис – односторонні підходи до проблеми пізнання, отже невірні. Були й люди, які були готові ні догматиками, ні скептиками, - «индифферентисты», тобто ті, кому були байдужі загальфілософські проблеми. «Очевидно, - пише Кант, - що це байдужість є результатом не легкодумства, а зрілої здібності судження ХХ століття, який має наміру більше обмежуватися мнимим знанням і жадає від розуму, що він знову завів найважче зі своїх занять – за самопізнання заснував б суд, який би підтвердив справедливі вимоги розуму, з другого боку був би у стані усунути всі неосновательные претензії – не шляхом наказу, а спираючись на вічні і незмінні закони самого розуму. Такий суд не що інше, як критика найчистішого разума».[4]


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11