Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Проблеми та стан страхового сектора економіки в Росії

Реферат: Проблеми та стан страхового сектора економіки в Росії

Страхування у Росії має давню історію. На початку сучасності російському страховий ринок функціонувало кілька десятків страхових компаній, зокрема і закордонних, що надавали страхові послуги з усіх відомих тоді видам страхування. Більше 100 років тому вони, 1894 року, тобто. раніше, ніж у багатьох інших промислово розвинених країн, було засновано і російський відомство страхового нагляду.

Починаючи з 20-х нашого століття й під кінець 80-х, у зв'язку з зміною суспільно-політичного ладу, система страхування була монополізована, а відомство страхового нагляду скасували. У цей час страхуванням займалися органи державного страхування, головним напрямом діяльності яких неможливо було страхування населення, оскільки за умов існування державної власності коштом виробництва страхування майна підприємств у державної страхової організації вважалося недоцільним. Наприкінці 40-х років було створено страхувач Інгосстрах, що мало мережу дочірніх компаній, і представництв там реалізації страхування у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Економічні реформи, які у Росії, створили реальні передумови в організацію нової виборчої системи страхування. Сталися радикальні зміни у питаннях державного регулювання страхової справи: наприкінці 1992 року було прийнято перший російської історії закону про страхуванні, у лютому 1992 року освічена служба з нагляду за страхової діяльністю. Рішення першочергові завдання зі створення правових і соціальних організаційних основ регулювання страхової діяльності створило нових умов

страхових компаній.

Нині у Росії зареєстровано понад 2700 страхових компаній, їх близько 70 з участю іноземного капіталу. Відповідно до законодавства, будь-яка страхової компанії вправі здійснювати всі види страхування, крім 500 компаній, які проводять обов'язкове і добровільне медичне страхування, яким інші види страхової діяльності заборонені.

Проте наявність значної частини страхових фірм зовсім на говорить про велику ємності російського страхового ринку.

Переважна більшість страховиків має статутним капіталом, не перевищують 500 млн крб. (близько 100 тис. дол.).

Причиною цього було те, що в першому етапі страхові компанії створювалися, переважно, у вигляді суспільств, із обмеженою відповідальністю шляхом поєднання приватного капіталу фізичних осіб. У міру розширення обсягу операцій такі страховики випало недолік власних фінансових ресурсів, поповнити які можна двома шляхами - або з допомогою капіталізації одержуваної прибутку, або залучаючи зовнішніх інвесторів. Проте страхова діяльність перестав бути високоприбуткової, особливо у початковий період функціонування фірми, при цьому наявність конкурентів змушує використовувати гранично припустимі низькі ставки страхових тарифів, у останнім часом багато страховики або перетворюються на відкриті акціонерні товариства, чи іншим

чином приваблюють зовнішніх інвесторів. Одночасно збільшується кількість компаній, які припинили своє своєї діяльності.

У цілому нині розвиток російського страхового ринку відбувається досить динамічно, спостерігається стійкий щорічний приріст надходження страхової премії. Разом про те, обсяги операцій російських страховиків поки що незначні. Найбільші компанії зібрали 1997 року від 200 до 700 млрд крб., чи від 40 до 150 млн дол. страхових внесків. Загалом в ринку надходження страхових внесків становить близько 21 трлн крб. страхових внесків (майже п'ять млрд дол.), або "майже в 3 рази більше, ніж торік року. Страхові виплати склали 15,8 трлн крб. (близько 3,5 млрд дол.), що у 3,3 рази більше, аніж у попередньому року. Слід зазначити, що стосовно високих темпів приросту обсягу надходжень пояснюються зокрема інфляційними процесами.

Представляють певний інтерес основних напрямів діяльності компаній. Останнім часом структура операцій російських страховиків виглядає так:

обов'язкові види страхування, але це, переважно, обов'язкове медичне страхування, склали 28% всіх надходжень;

найбільша питома вага займає добровільне особисте страхування - 53% надходжень;

частку страхування майна, і відповідальності припадає близько 19% всіх операцій.

Значну питому вагу операцій добровільного особистого страхування за умов високої інфляції може здивувати, а то й враховувати, що переважно це наслідок популярності короткострокових видів страхування життя.

Що ж до страхування майна, і відповідальності, те причини низького рівня розвитку цих видів страхування кілька. Перша, і, очевидно, головна, - недостатні можливості потенційних клієнтів. Друга - відсутність мотивів для укладення договорів страхування. Великі промислові підприємства, пройшовши етап приватизації, лише починають виявляти інтерес до страхування свого майна. А основна маса підприємців немає достатніх стимулів і задля забезпечення своєї страхової захисту.

Найменш розвиненим у Росії є ринок страхування населення. Наявні вільні кошти люди зберігають себе вдома, конвертувати в тверду валюту, або, в у крайньому випадку, зберігати у трилітрові банки.

Збереження у трилітрові банки можна буде, оскільки дохід, отриманий такого розміщення, за законодавством, податком у фізичної особи не оподатковується.

Отже, за умов дуже великих потенційні можливості російського ринку страхових послуг потреби національної економіки та населення якісних страхових послугах не задовольняються. Основне тягар витрат за ліквідацію наслідків природних і техногенним катастрофам лягає на його до державного бюджету.

А страхування доки стало невід'ємною частиною що розвивається ринку.

Певною проблемою є розвиток перестрахувального ринку: обсяг операцій зареєстрованих у Росії близько тридцяти професійних національних перестрахувальників невеликий (сума прийнятої ними на перестрахування премії вбирається у 1% від обсягу що збираються премії за прямим страхуванню). Обмеженість операцій перестрахувальників переважно пояснюється недоліком досвіду та можливостей. Прямі страховики воліють перестраховувати ризики друг в одного шляхом своєрідного "обміну", або користуватися послугами іноземних перестрахувальників, що таїть у собі певну небезпеку, оскільки діяльність іноземних перестрахувальників перебуває сьогодні в поза сферою державного регулювання.

Істотним на заваді підвищення рівня та культури страхування є брак страхових фахівців, особливо у області актуарних розрахунків, риск-менеджмента, страхового права, аудиту у сфері страхування.

У разі затяжного перехідного періоду ситуація у області підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів страхового ринку залишається складної. Здається, однією з кроків у вирішенні справжньої проблеми було б консолідація зусиль страховиків.

Успішне розвиток страхової справи неможливо за умов національної самоізоляції, без використання апробованого міжнародного досвіду.

Багато моделі і рішення, розроблені в розвинених країнах у області страхування та її регулювання, знайшли собі практичне застосування й у російської дійсності. Директиви ЄС з умовам ліцензування страхової діяльності, котрі встановили класифікацію видів страхової діяльності з страховим ризикам і об'єктах страхування, диференційовані вимоги до розміру статутного капіталу страховиків, залежать від виду гаданої страхової діяльності, і навіть: спеціальний план рахунків бухгалтерського обліку для страховиків, враховує особливості страхової діяльність у частини, що з формуванням страхових резервів і визначенням фінансових результатів; вимоги до дотриманню маржі платоспроможності (solvency margin) страховиків; правила розміщення активів страховиків; положення про формуванні технічних резервів стали підвалинами розробки тих нормативних документів, застосовуваних нині у Росії.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3