Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Фізіологія фізичних вправ

Реферат: Фізіологія фізичних вправ

Зміст

1. Класифікація фізичних вправ…………………… … 3

2. Навантаження і відпочинок як взаємозалежні компоненти процесу вправи…………………………………………………………… 4

3. Характеристика тренувальних нагрузок………………….….5

4. Обсяг і інтенсивність навантаження……………………………… 8

5. Типи інтервалів відпочинку……………………………………… 10

6. Список використаної літератури………………………… .11

1. Класифікація фізичних вправ

Характер впливу фізичної тренування на організм залежить, передовсім від виду вправ, структури рухового акта. У оздоровчої тренуванні розрізняють три основних типи вправ, які мають різної виборчої спрямованістю:

1 тип -- циклічні вправи аеробного спрямованості, які сприятимуть розвитку загальної витривалості;

2 тип -- циклічні вправи змішаної аэробно- анаеробної спрямованості, розвиваючі спільний державний та спеціальну (швидкісну) витривалість;

3 тип -- ациклические вправи, що б силову витривалість. Проте оздоровчим і профілактичним ефектом щодо атеросклерозу і серцево-судинних захворювань мають лише вправи, створені задля розвиток аеробних можливостей та загальної витривалості. (Це становище особливо підкреслюється рекомендацій Американського інституту спортивної медицини.) У зв'язку з цим основу будь-який оздоровчої програми для таких людей середнього і літнього віку мають складати циклічні вправи, аеробного на- правленности (До. Купер, 1970; Р. Хедман, 1980; А. Виру, 1988,идр.).

Дослідження Б. А. Пироговой (1985) показали, що вирішальний чинник, визначальним фізичну працездатність людей середнього віку, є загальна витривалість, що оцінюється за величиною МПК . Залежно від характеру енергозабезпечення все циклічні вправи діляться чотирма зони тренувального режиму (рис. 9).

1. Анаэробный режим--скорость бігу вище критичної (вище рівня МНЮ, зміст молочної кислоти (лак тата) у крові сягає 15--25ммоль/л. У оздоровчої тренуванні немає.

2. Змішаний аэробно-анаэробный р е ж і м -- швидкість між рівнем ПАНО і МПК, лак- тат крові -- від 5 до 15 ммоль/л. Періодично можна використовувати добре підготовленими бігунами у розвиток спеціальної (швидкісної) витривалості під час до змагань.

3. Аэробный режим--скорость між аэробным порогом і низькому рівні ПАНО (2.0--4.О ммоль/л). Використовується у розвиток й підтримки рівня загальної витривалості.

4. Відновлювальний режим--скорость

нижче аэробного порога, лактат менше 2 ммоль/л. Використовується як засіб реабілітації після перенесених захворювань.

Крім оздоровчої тренування, заняття фізичної культурою мають включати навчання основам психорегуляции, загартовування і масажу, і навіть грамотний самоконтроль і регулярний лікарський контроль. Тільки комплексний підхід до проблем масової фізкультури може забезпечити ефективність занять для докорінного по-ліпшення здоров'я населення , отже, і фізичних якостей .

У середньому і похилому віці і натомість збільшення обсягів вправ у розвиток загальної витривалості і гнучкості знижується потреба у .навантаженнях скоростно-силового характеру (за повної виключення швидкісних вправ). З іншого боку, у .осіб старше 40 років вирішальне значення набуває зниження чинників ризику ІХС (нормалізація холестеринового обміну, артеріального тиску і дотримання сили-силенної тіла), що можна лише за виконанні вправ аеробного спрямованості на витривалість. Отже, основний тип навантаження, вживаний у оздоровчої фізичну культуру, -- аэробные циклічні вправи. Найбільш доступними цінами й ефективним є оздоровчий біг. У зв'язку з цим фізіологічні основи тренування розглядатимуться з прикладу оздоровчого бігу. Що стосується використання інших циклічних вправ зберігаються самі принципи дозування тренувальній навантаження.

2. Навантаження і відпочинок як взаємозалежні компоненти процесу вправи

У принципі так систематичності і послідовності відбивається необхідність системного чергування фізичні навантаження відпочинку. Вочевидь, що ефективної може лише таку систему, що забезпечує постійну взаємозв'язок між окремими заняттями. Невеликі навантаження чи тривалі інтервали відпочинку між заняттями не призводять до розвитку тренованості. Занадто великих навантажень і короткі інтервали відпочинку між заняттями можуть призвести до перевищення адаптаційних можливостей організму, що до перетренированности. Навантаження і відпочинок повинні чергуватися те щоб кожне наступне заняття проходило “слідами” попереднього, поглиблюючи і закріплюючи позитивні фізіологічні зрушення. Отже, послідовністю дискретних тренувальних занять створюється безперервність тренувального процесу.

На занять із фізичного виховання обсяг навантажень та його частота переважно залежать від міри тренованості, особливостей організму, віку і її статі котрі займаються.

Послідовність занять різного спрямування може мати багато варіантів. Систематичне використання неадекватних можливостям організму навантажень різного спрямування, крім зниження зростання тренованості, тягне у себе, зазвичай, і можливість отримання травм.

Принцип поступовості передбачає необхідність нарощування величини навантаження на організм з урахуванням послідовної реалізації дедалі складніших рухових завдань (вправ), планомірного збільшення обсягів і інтенсивності тренувальних навантажень зі зростанням функціональних можливостей організму.

Постепенность збільшення навантажень є гарантом розвитку тренованості. Постепенность ускладнення развивающе-тренирующих впливів відбивається у динаміці фізичні навантаження. Постепенность може виявлятися й у регулярної зміні самого складу вправ і умов його виконання. Зміна параметрів навантаження і під час вправ призводить до появи волнообразности їх динаміки.

Оптимальна частота занять для початківців -- 3 рази на тиждень. Більше часті тренування можуть призвести до перевтомі і травм опорно-рухового апарату, оскільки відбудовний період після занять люди середнього віку збільшується до 48ч. Збільшення кількості занять у підготовлених любителів оздоровчого бігу до 5 разів на тиждень недостатньо обгрунтовано, оскільки додатковий приріст МПК у разі дуже незначний або взагалі немає. Зменшення кількості занять до двох на тиждень значно менш ефективно й можна використовувати тільки до підтримки досягнутого рівня витривалості (але її розвитку). У цьому можливо зниження інтенсивності навантаження до нижнього -краю -- зі збільшенням тривалості заняття.

Цікаві дані щодо оптимальної частоти занять отримані Е.А.Пироговой (1985). При порівнянні ефективності 2-, 3- і 5-разовых занять із 30 хв (з інтенсивністю 60 % МПК) виявлено, що поліпшення низки функціональних показників більш виражено при трьох тренуваннях, аніж за п'яти. Погіршення деяких показників діяльності серцево-судинної системи при 5-разовых тренуваннях пояснюється лише тим, у цьому разі заняття частково проходять і натомість неповного відновлення, тоді як із 3-разовых тренуваннях організм має б6льшие змогу відпочинку і відновлення. У зв'язку з цим рекомендації деякими авторами про необхоимости. щоденних (разових) тренувань в оздоровчому бігу позбавлені підстав. Проте за зменшенні інтенсивності навантаження нижче оптимальної (наприклад, при тренуванні в оздоровчої ходьбі) частота занять мусить бути щонайменше 5 разів на тиждень.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3