Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Історія розвитку Олімпійських ігор

Реферат: Історія розвитку Олімпійських ігор

«Немає нічого шляхетніші сонця,

що дає стільки світла, і тепла. Так

і усі прославляють ті змагання,

величніше немає нічого, - Олімпійські гри.»

Пиндар

Цей вислів давньогрецького поета Піндара, написані дві тисячі тому, незабутими по сьогодні. Не забуті оскільки Олімпійські змагання, проводились світанку цивілізації, хто продовжує жити у пам'яті людства.

Немає ліку міфам – один прекраснішого іншого! – про виникнення Олімпійських ігор. Почетнейшими родоначальниками їх не вважають богів, царів, правителів катастрофи та героїв. Встановлено з очевидною безперечністю одне: відома нам Олімпіада з давнини відбувалася 776 р. до нашої ери.

Кожні Олімпійські гри перетворювалися на свято для народу, свого роду конгрес для правителів і філософів, конкурс для скульпторів і поетів.

Дні олімпійських урочистостей – дні загального світу. Для древніх еллінів гри були інструментом світу, облегчавшим переговори між містами, сприяло порозуміння та зв'язку між державами.

Олімпіади звеличували людини, бо Олімпіади відбивали світогляд, наріжним каменем якого було культ досконалості тіло, ідеалізація гармонійно розвиненого людини – мислителя і атлета. Олимпионику – переможцю ігор – співвітчизники віддавали почесті, яких удостоювалися боги, у тому честь створювалися пам'ятники за життя, складалися хвалебні оди, влаштовувалися бенкети. Олімпійський герой минав рідного міста на колісниці, одягнений у пурпур, увінчаний вінком, в'їжджав не через звичайні ворота, а ще через пролам в стіні, який у той ж дня зашпаровували, щоб олімпійська перемога увійшла у місто та будь-коли полишала його.

II

1 Центром олімпійського світу давнини був священний округ Зевса в Олімпії – гай уздовж ріки Алфей при впадання у неї струмка Кладей. У цьому вся чудово містечку Еллади майже триста раз влаштовувалися традиційні загальгрецькі змагання на честь бога-громовержця. Вітри іонічного моря турбували могутні сосни і дуби на вершині пагорба Кронос. У його підніжжя розкинулася заповідну територію, тишу якої разів у чотири роки порушувало олімпійське торжество.

Така Олімпія, колиска ігор. Про її колишньому велич нагадують нині не безмовні руїни. Свідчення античних авторів, статуї і изображенния на вазах і монетах відтворюють картину Олімпійських видовищ.

Біля священної Олімпії виріс згодом однойменний містечко серед апельсинових і оливкових гаїв.

Нині Олімпія – типове провінційне містечко, живе туристами, що стікаються до олімпійським руїнам з усього світу. У ньому геть усі олімпійське: від назви вулиць та готелів до страв в тавернах і сувенірів в незліченних лавченках. Достопримечателен ж вона своїми музеями – археологічним і олімпійським. Якби ці скарби сивої давнини, можна було б без жалю залишити містечко, перейти кам'яний місток через струмок Кладей, з іншого боку якого – заповідна Олімпія. Нічим не примітний вхід в священну гай. Під ногами почорнілий мармур щаблів так плити священного черепашнику. Варто простягнути руку, і доторкнешся до галузі дикої оливи, який нагороджували голову Олімпіоніка. Над головою простягли свої крони могутні сосни і дуби. А вище – блакить неба, під шатром якого тут були спорудили величні споруди. На жаль, їх пожаліли ні землетрусу, ні розливи річок, ні час. Але як вражають ці останки колишньої величі!!!

Своєю понині збереженої славою Олімпія повністю зобов'язана Олімпійських ігор, хоча проводилися вони лише разів у чотири роки і тривали лічені дні. У перервах між іграми стояв пусткою величезний стадіон, розташований неподалік, в улоговині у пагорба Кроноса. Зарастали травою бігова доріжка стадіону і окаймлявшие арену відкоси пагорба і насипів, служили трибуною для глядачів. Не лунав стукіт копит і гуркіт ваблених кіньми колісниць на сусідньому іподромі. Немає тренованих атлетів на оточеній стоями просторого майдану гимнасия й у монументальному будинку палестри. Не чулися голосу у леонидайоне – готелі для почесні гості.

Зате під час Олімпійських ігор тут вирувало життя. Десятки тисяч які прибувають атлетів і гостей вщерть заповнювали грандіозні на той час спортивні споруди. Їх ансамбль за складом основу мало відрізнявся від сучасних спортивних комплексів. У ті далекі часи на Олімпіадах выявлялся лише переможець окремими видах змагань – Олимпионик. Говорячи мовою, хто б фіксував абсолютні досягнення атлетів. Досконалість місць змагань тому мало кого цікавило. Усіх більше займала обрядова сторона свята, присвяченого Зевсу.

Як відомо, давньогрецьку історію із певною ступенем достовірності відображає міфологію. Одне з поетичних міфів Давньої Греції розповідає у тому, як виник олімпійський стадіон. Якщо прислухатися до цієї легенді, його засновником був Геракл із Криту. Приблизно о 17 в. до зв. е. Він його чотири брата висадилися на Пелопоннесском півострові. Там у пагорба з могилою титану Кроноса, за переказами переможеного у боротьбі сином Зевса, Геракл на вшанування свого батька над дідом організував змагання відносини із своїми братами з бігу. І тому на майдані біля підніжжя пагорба він відміряв відстань 11 стадій, що відповідало 600 його ступнях. імпровізована бігова доріжка довгою 192 м 27 див і стала основою майбутнього Олімпійського стадіону. Протягом трьох століть саме у цієї примітивною арені далеко ще не регулярно проходили гри, названі пізніше Олімпійськими.

Поступово Олімпіади здобули визнання всіх демократичних держав розташованих на Пелопоннесском півострові, а до 776 р до зв. е. придбали общегреческий характер. Саме з цим дати почалася традиція увічнювати імена переможців.

Переддень урочистого відкриття Ігор поблизу стадіону березі річки Алфей розлягався древній наметове містечко. Сюди крім безлічі шанувальників спорту рвалися і торговці різними товарами, власники розважальних закладів. Так ще давні часи турбота підготовку до ігор утягувала в організаційні справи найрізноманітніші соціальні верстви населення Греції. П'ять днів офіційно тривав Грецький фестиваль, присвячений прославляння фізичної сили та єдності нації, поклоняющейся обожненої красі людини. Олімпійські гри з мері зростання популярності кіноклубів впливали на центр Олімпії – Альтиса. Більше 11 століть у Олімпії проводилися загальгрецькі гри. Схожі ігри відбувалися та інших центрах країни, але й одні їх було неможливо рівнятися з Олімпійськими.

2 Один із чудових легенд минулого розповідає про богоборце і захисника людей Прометея, який викрав вогонь з вогонь з Олімпу і приніс їх у тростину й навчив смертних користуватися ним. Як говорять міфи, Зевс повелів Гефесту прикувати Прометея до Кавказької скелі, пробив йому груди списом, а величезний орел щоранку прилітав клювати печінку титану, він було врятовано Гераклом. Не сказання, а історія свідчить у тому, що у інших містах Еллади існував культ Прометея, а його честь проводилися Прометейи – змагання бігунів з палаючими смолоскипами.

Постать цього титану залишається нині однією з яскравих образів в Грецької міфології. Вислів «прометеев вогонь» означає прагнення високим цілям у боротьбі і зла. Хіба хоча б сенс вкладали древні, коли біля трьох тисячоліть тому запалювали Олімпійський вогонь в гайку Альтиса?

Під час літнього сонцестояння учасники змагань, і організатори, прочани і прості уболівальники віддавали почесті богам, запалюючи вогонь на вівтарях Олімпії. Переможець змагань з бігу удостоювався почесті запалити вогонь для жертвопринесення. У відблисках цього вогню відбувалося суперництво атлетів, конкурс художників, полягала угоду про мир посланцями від міст і народів.

Саме тому було відновлено традиція зажжения вогню, а згодом і доставки його доречно проведення змагань.

Серед олімпійських ритуалів особливої емоційністю забарвлена церемонія зажжения вогню в Олімпії і доставки його за головну арену ігор. Це з традицій сучасного Олімпійського руху. За хвилюючим для подорожжю вогню країнами, і навіть – іноді- континенти, з допомогою телебачення можуть спостерігати мільйони людей.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4