Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Герої і Натовп

Реферат: Герої і Натовп

1. Трохи про Ніколає Константиновиче Михайлівському

Перш ніж розглянути роботу про «Героях та натовп» цієї видатної російського вченого Миколи Костянтиновича Михайлівського (1842—1904), треба трохи розповісти про її особистість і соціологічних поглядах.

Постать.

М.К. Михайлівський був однією з зачинателів соціології нашій країні і з часом став загальновизнаним лідером суб'єктивної школи. Ось що писав звідси М. Ковалевського: " .в подготовлении російського суспільства до сприйняття, критики й самостійного побудові соціології, Михайлівському належить безсумнівно видатна роль"[1]

Про особисте життя М. Михайлівського, нащадка небагатого дворянського роду, багато ж добре відомо, вона сама залишив автобіографічні нотатки, були й дослідження учнів художника і. М. Михайлівський отримав вище природно-наукове освіту у гірському інституті (втім залишився без диплома, оскільки було вилучено з останнього курсу за в студентських заворушеннях). З 1864 р. починає літературну кар'єру як критик і публіцист спочатку у "Книжном Віснику", пізніше у "Вітчизняних записках" і після закриття справи до популярному журналі "Російське багатство"; з 1891 р. - редактор журналу. Журналізм наклав особливий відбиток на соціологічну систему Михайлівського та її манеру оформлення матеріалу. Про це ще говоритимемо особливо, що відзначимо ось що обставина.

Його публіцистика була насичена соціологічним змістом, мала форму невимушеній розмови з читачем і майстерно поєднувала науковий аналіз соціальних відносин, эзоповское тлумачення вітчизняної злоби обговорення черговий західноєвропейської наукової новинки і гострий випад проти будь-якого діяча російської мистецького середовища і ідеологічної життя. У цій манері працював, мабуть, лише Г.В. Плеханов.

Михайлівський як і ще російські інтелігенти - "шістдесятники" перебуває під інтелектуальним чарівністю М. Чернишевського, остаточно своєю духовною діяльності, він поважав його пам'ять, захищаючи від нападок консервативної критики, хоч і піддавав його доробок позитивістської ревізії. Він вступив у безпосередні відносини з революційними організаціями, що тривали аж до її смерті, проте вони йому завжди вдавалося майстерно приховувати і південь від влади, і загалом від всіх непосвячених. Як зазначив В.І. Ленін, він "будь-коли зрікався підпілля", яке боротьби з залишками кріпацтва і самодержавства була завжди "щирої та талановитої" “У. І. Ленін нещадно критикуючи політичні помилки Михайлівського, показуючи теоретичну неспроможність світогляду, тим щонайменше виділяв Михайлівського з либерально-народнических публіцистів, зазначаючи як його слабкості й помилки, а й історичні заслуги перед визвольним движением”[2].

З 90-х, коли марксизм став важливим течією суспільной думці у Росії, Михайлівський, який прийняв марксизму, дедалі частіше стає на позиції лібералізму. У цей час Михайлівський поведе жорстоку ідейну боротьбу з першими російськими марксистами, стверджуючи нежиттєздатність капіталізму у російських умовах і хоча продовжують проповідувати відживаючі народницькі погляди про "самостійності російської громади про особливих шляхах до социализму"[3].

Вплинув на молоде покоління Михайлівський стоїть у 80-ті роки, спочатку як співробітник, та був як і член редакції "Вітчизняних Нотаток". У цьому вся журналі він помістив всі свої найважливіші соціологічні і критичні статті: "Що таке прогрес?", "Герої і Натовп", "Теорія Дарвіна і громадська наука" тощо.

Авторитет Михайлівського серед молодий інтелігенції був величезним. Його праці ще за життя неодноразово перевидавалися в зборах творів (єдиного від росіян дореволюційних соціологів), склавши десять томів у тому варіанті.

Микола Костянтинович Михайлівський. “Хоча не написав жодного наукового монографії, ті соціально політичні есе, нариси, котрі друкувала прогресивна періодична печатку зробили його ім'я відомих актрис і виключно впливовим, особливо серед освіченою молоді. Породжував книжки, наприклад, «Герой і натовп», «Знову героя», «Знову про натовпі» - вони вважали собою збірники його публіцистичних робіт, що викликали найбільший резонанс”[4].

Про соціологічних поглядах.

Розглядаючи його соціологічні погляди зустрічаються відомі труднощі як зовнішнього, і внутрішнього порядку. Насамперед структуру його соціологічних поглядів не виявити з хронологічного порядку його найкращих робіт в міру їхнього появи у світло. Найчастіше він починав з кінця, з верхніх поверхів, не показавши фундаменту і спільного архітектурного плану всієї будівлі. Так було в однією з перших своїх соціологічних статей "Що таке прогрес?" (1869 р.) він надає свою відому "формулу прогресу, яка, якщо виходити із внутрішню логіку позитивістського конструювання соціологічною теорії у роки, повинні було б вінчати доктрину. Ось у ході подальшої реалізації і завершення концепцією він уточнював, переписував, давав різні тлумачення цієї формули. У цьому слід сказати розпорошеність суджень, посилок, висновків, розсіяних по сотням статей, рецензій, оглядів (чимало з яких були ним взагалі закінчено). Соціологічна концепція М. Михайлівського "ходом журналістської праці була розірвано на клаптики" (З. Южаков), сам автор кілька разів намагався зводити всі в струнке ціле, у єдиний трактат, але задум ні реалізований. Проте, це незручність спокутується ясністю викладу і незмінністю базових положень теорії протягом чверть століття. Сам М. Михайлівський не раз підкреслював, що підписатися під кожній із свої юнацькі статей. Далі йде відзначити вкрай суперечливого характер великий критичної і коментаторською літератури про неї (сьогодні - багато сотень найменувань).

У обговоренні його поглядів взяли участь представники всіх напрями у російської соціології: марксисти (У. Плеханов, У. Ленін. Б. Горев), неокантианцы (П. Струве, Б. Кистяков-ский), позитивісти всіх відтінків (М. Кареев, М. Ковалевського, Є. Де Роберти, З. Южаков, П. Лавров, Л, Оболенский, М. Рейнгардт та інші). Погляди Михайлівського вплинули на російську соціологію багатопланово й там, де було прав, де він, де зараз його помилявся. До речі, низку його ідей у наші дні видається життєвим, чому це уявлялося його критикам свого часу. Суперечки ішли різним питань, і постійно давалися альтернативні відповіді: хто ж саме Михайлівський - учений соціолог чи морализирующий публіцист? Його теорія належить до психологічної галузі позитивізму чи натуралістичною? Чи можна звести аж в його судження, або їх носять принципово мозаїчний характер? Феномены соціальної психології, їм чітко помічені, органічно вписуються в логіку його конструкції чи випадково? Разнообразность інтерпретує відповідей просто вражає. Щоправда, у перші десятиріччя XXв. з'явилися спроби систематичного викладу її переконання. Найкращі такі: доброзичлива належить Є. Колосову, а резко-полемическая З. Райскому і М. Бердяєву. Втім, і сам Михайлівський сприяв пістрявості оцінок, з його творів можна підібрати значну колекцію взаимозачеркивающих й навіть відверто суперечливих положень; ось тільки одна ілюстрація - водночас, у різних роботах він заявляв: "наукова соціологія мусить бути біологічної" і "як ніхто багато зробив боротьби з біологічними позиціями в соціології".

2. Про його роботі «Герої і натовп»

“Величезна начитаність у різних обла стях знання дозволяла йому черпати є дані і з біології, і з психології, і з політичної економії, і з криміналістики, і знаю ще звідки, а про літературу, критики й пуб лицистике, і далі дотепно зближувати категорії явищ, по-ви димому, одна одної вкрай віддалених, й остаточно узагальнювати ці негативні явища в формулах, які відкривали нові перспективи. Михайловский-критик завжди доповнювався Михайловским-творцом у сфері социо логии. Теорія Михайлівського, «Героїв та юрби», чудово розпочатий, але, шкода, що залишилося недописанным трактат. Додам ще що, зразком того, як ми критикували Михайлівського люди й не вірять, що б із Назарета могло вийти щось добре, може бути твердження одного критика, ніби автор запозичив основні ідеї цього свого трактату у Тарда. Проста хронологічна довідка показує, що Михайлівський на цілі вісім років надійшло попередив книжку Тарда «Закони наслідування». Книжка «Герої і натовп» Михайлівського, співаючи вилася друком в 1882 року, а книга Тарда лише 1890. У 1882 року це був тема нова, а трактування її цілком оригінальним залишається досі. Понад те: ознайомившись із теорією Тарда, Михайлівський зумів зі своїми, ширшим і плідної погляду поки зать, було недостатнього теоретично французького соціолога. «Ге рої і натовп» взагалі з перших за часом і дуже важливих досі за значенням трактатів у сфері колективної психоло гии, до котрої я, як і до психології індивідуальної, вабили його однаково, ще, і життєві, і літературні інтереси, а чи не одна відвернена соціологічна теория.”[5]


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6 7