Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Удосконалення збутової діяльності підприємств у складі НПКХ "Азовський Фермер"

Реферат: Удосконалення збутової діяльності підприємств у складі НПКХ "Азовський Фермер"

ОГЛАВЛЕНИЕ

Запровадження …………………………………………………………………… 4

1. Техніко-економічна характеристика підприємств

у складі НПКХ «Азовський фермер» …………………………………. 8

1.1. Коротка історична довідка ………………………………… 8

1.2. Характеристика готової продукції …… . 16

1.3. Характеристика організаційно-технічного рівня …… 18

1.4. Динаміка основних техніко-економічних показників у 2000-му – 2002 рр. ……………………………………………………… 19

1.5. Основні завдання, які стоять перед малими підприємствами

з перспективи …………………………………………………… 22

2. Збутова діяльність як економічна категорія і

основні шляхів удосконалення збутової

діяльності підприємств ……………………………………. 24

2.1. Збутова діяльність, її суть і значення …………. 24

2.2. Система показників збутової діяльності ……………… 35

2.3. Основні шляхів удосконалення збутової

діяльності ……………………………………………………… 41

2.4. Значення вдосконалення збутової роботи і вплив в основні техніко-економічні

показники підприємств ……………………………… 62

3. Розробка заходів із вдосконаленню

збутової діяльності …………………………………………………. 65

3.1. Оцінка рівня збутової діяльності ………………… . 65

3.2. Организационно-технические заходи щодо вдосконаленню збутової діяльності ………………. 66

3.3. Визначення економічного ефекту від вдосконалення збутової діяльності ……………… 71

Висновки та пропонування ………………………………………………… 72

Список інформаційних джерел …………………………………… 76

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

У XXI столітті успіхи розвитку, як у світовому співтоваристві, і у Росії багато в чому залежати від цього, наскільки людство зможе працювати ефективно і масштабно використовувати позитивний досвід, накопичений попередніми поколіннями.

Мале підприємництво в сільгоспвиробництві має сприяти задоволенню потреби у продовольстві, а харчової й переробної промисловості, у сировину. Основні галузі сільського господарства – рослинництво і тваринництво.

Різкий перехід до ринкової економіки викликав великі зміни у сільське господарство Росії. Істотну трансформацію перетерплюють організаційну структуру агропромислового комплексу (АПК), систему управління, земельні відносини, принципи діяльності економічної системи загалом. Перехід на ринкові умови сприяв насамперед розвиткові різної форми власності в агропромисловий комплекс: селянські (фермерські) господарства, сільські виробничі кооперативи, великі сільськогосподарські виробники – радгоспи і колгоспи, різні акціонерні товариства й інші. Радикальна лібералізація економіки останніми роками і самоусунення з її держави, демонтаж і неконструктивна заміна управлінської, фінансової, кредитної, цінової, податкової та інших систем сприяли загострення давніх і появу нових проблем. Через війну має місце дворазовий спад виробництва сільськогосподарської продукції і на значні втрати населенням реальних доходів. У аграрної сфері виник п'ятикратний диспаритет ціни сільськогосподарську і промислову на користь промислові товари. Специфіка сільського господарства обумовлює вивчення аграрних економічних взаємин у умовах переходу галузі до ринків, взаємодії сільського господарства коїться з іншими сферами матеріального виробництва з урахуванням кооперації і агропромислової інтеграції.

Аналіз аграрного сектора передбачає вивчення продуктивних зусиль і виробничих відносин, їх взаємодії і взаємозумовленості сільському господарстві для виявлення тенденцій розвитку і підвищення ефективності, вивчення організації діяльності сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм, зокрема кооперативних, і навіть виявлення чинників, що обумовлюють оптимальне співвідношення попиту й пропозиції сільськогосподарський продукцію.

Одночасно виявляються способи їх досягнення мети, розв'язання цілком конкретної завдання.

У сільське господарство Росії постійні проблеми. Врожай низький – у фермерів проблеми відшкодування витрат. Є гарний врожай – знову проблеми: ціни на всі ринку на селянську продукцію знижуються, селяни що неспроможні відшкодувати виробничі витрати.

Третій рік поспіль у Росії високий врожай, від цього, за даними Інституту аграрного маркетингу 2002 року близько 80 % селянських господарств Росії межі банкрутства.

У 2002 року 1 тонна продовольчу пшеницю над ринком стоїть від 1400 рублів до 2700 карбованців, залежно від якості. Аналітики всіх рівнів одностайні у думці – ці ціни катастрофічно низькі.

За даними тієї самої Інституту аграрного маркетингу, ринку можна й вигідно продати, маючи партію зерна (або інший сільськогосподарської продукції) від 1000 тонн, а краще понад 50 відсотків 000 тонн. Таку партію ні колективні господарства, ні тим паче селянські господарства, не об'єднавшись, зібрати що неспроможні.

Тому, партії на продаж формують тредеры (у разі зернові), або якщо перекласти російською мову – перекупники.

За даними Общенациональной асоціації організації фінансової взаємодопомоги частка сільськогосподарських товаровиробників цінується готового продукту протягом останніх 40 років у Євросоюзу знизилася з 60 % до 15 %. У Росії її вона також низька. І якщо Європі це наслідок те, що зростає врожайність, зменшується собівартість виробництва, зменшується % сільських трудівників, то Росії через недосконалість ринків, цінової газової політики держави.

За даними проекту «TACIS» «Підтримка розвитку незалежних інститутів оптової торгівлі в АПК Росії, в % відношенні від продажу одиниці виробленої продукції, ситуація таке:

- сільськогосподарські підприємства – 28 %;

- посередники (перекупники) – 24 %;

- переробники – 16 %;

- упаковка, імпортні інгредієнти тощо. – 7 %;

- роздрібна торгівля – 11 %;

- держава (податки) – 14 %.

За оцінками аналітиків, гроші посередники щорічно заробляють приблизно 17,2 мільярда доларів, вкладаючи у своїй трохи більше 2 мільярдами доларів, з продажу селянської продукції.

Щоб ці гроші залишилися в селян, необхідно:

1. Об'єднання селянських господарств районному ознакою в збутової кооператив на формування великих партій зерна (наприклад, при НПКХ, «Азовський фермер» організувати збутової кооператив ЗАТ).

2. Об'єднання кооперативів районних до кооперативу обласного рівня (наприклад, «Фермерський торговий дім» при обласної АККоР).

3. Організація країни справжньої статистики із сільського господарства, моніторингу, які давали б рекомендації по специфіці ринку, що сіяти, і скільки (нині пшеницю ми сіємо через те, щоб із високих трибун заявити про високому зборі хліба).

4. Цінова політику держави – організувати «хлібні інтервенції» над листопаді-грудні, коли хліб у селян вже скуплен по сміхотворними цінами, а серпні-вересні, відразу після збирання.

5. Збільшення кількості експортованої продукції до інших держав з 5-7 мільйонів тонн зараз, до 12-14 мільйонів тонн, освоюючи такі ринки як: Японія, Південну Корею, Таїланд, Індонезія, Іран, Ірак тощо.

Такі шляхів удосконалення збутової діяльності підприємств (але тільки). Не вирішивши цих питань, селянин не зможе працювати він, раніше врожай «відбирало» держава, тепер ринок та прибуток «крадуть» перекупники.

1. ТЕХНИКО-ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ У СОСТАВЕ НПКХ «АЗОВСЬКИЙ ФЕРМЕР»

1.1. Коротка історична довідка

Розвиток будь-якого суспільства на своїх витоках починався з ставлення до землі. Ще Київської Русі розвиток феодальної земельної власності полягала у зростанні вотчинного землеволодіння. Вотчина – це землеволодіння феодалів. Основними формами вотчин IX – XI сторіччях не були князівські і боярські землеволодіння, і з кінця XI століття стало розвиватися монастирське землеволодіння.

Земля забезпечує гроші на прожиття людства й одержання доходу. У XIII століття з єдиною метою розкладки та збору данини виникла потреба враховувати кількість землі – основний дохідної статті російських князівств. Підвищення ролі політичне значення земельної власності сприяло посиленню структурі державної влади. Держава намагалося впливати насамперед для формування й використання землеволодінь. На Русі до середини XVII століття практично сформована феодальне землеволодіння і завершено процес створення кріпацтва з панщинної і оброчної системою ведення господарства. Відповідно до Указом Петра I (1714) «Про припинення розподілу землеволодінь на вотчини й маєтки» вводиться нове поняття – «нерухома власність» чи «маєток». Поміщики отримали право власності на грішну землю, причому з правом повного та необмеженого розпорядження нею. Для зміцнення феодального землеволодіння і охорони його від роздрібнення і розмелювання було видано Указ «Про єдиноспадкуванні в нерухомих имуществах». У цьому, землеволодіння мусили переходити у спадок лише з синів поміщика.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15