Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Удосконалення збутової діяльності підприємств у складі НПКХ "Азовський Фермер"

Сторінка 7

Біржа є організований оптовий ринок, у якому торгівля здійснюється за встановленим правилам як гласних прилюдних торгів. Особливість її у тому, що торгівля виробляється замінними товарами, яких немає тільки може бути біржі, а навіть ще розпорядженні власника.

Биржевую торгівлю здійснюють брокери, є членами товарної біржі: безпосередньо від імені і поза свої гроші, від імені і завдяки клієнта, від імені клієнта власним коштом. Члени товарної біржі, які є брокери, беруть участь у біржову торгівлю через брокерів з урахуванням договору із нею, через організовувані ними брокерські контори, безпосередньо – лише за торгівлі фізичним товаром, виключно власним коштом і зажадав від своє ім'я, без права на біржове посередництво. Право відвідин біржових зборів відвідувачі зобов'язані вносити річну плату у встановленому розмірі, а разові відвідувачі – разову. Біржа допускає до торгів певні товари, які називаються біржовими. В кожній біржі є класифікації своїх товарів.

Біржова угода вважається яка є з її реєстрації. Покупець, який отримує біржі контракти продукції, виплачує біржі спеціальний фіксований збір кожну угоду.

Для посередництва під час укладання угод запрошуються біржові маклери. Вони ставляться до персоналу біржі і паралельно ведуть галузеві секції і реєструють усне згоду брокерів на укладання угод.

На цьому етапі розвитку підприємств і особливо розвитку збуту – цю можливість перестав бути аж надто близько застосовувану.

Реальнішою можливістю, підвищення цінової газової політики у сфері збуту, може бути договір контрактації. Саме з даному договору може бути лише що сільськогосподарська продукція. Цей договір отримав свій відбиток у «Федеральної цільової програмі стабілізації та розвитку агропромислового виробництва, у Російської Федерації на 1996 – 2000 роки». У цьому особливо обумовлена необхідність забезпечення авансової оплати продукції рослинництва, яка поставляється сільськогосподарськими товаровиробниками для державних потреб, у вигляді 50 % вартості обсягу поставок за договорами контрактації, використовуючи при цьому власні і бюджетні гроші засоби споживачів (покупців) продовольства з федеральних і регіональних фондів.

2.2. Система показників збутової діяльності

Класичним вважається таке визначення збутової діяльності: збут – це сукупність економічних відносин, що складаються у сфері обміну щодо реалізації товарів, продукції, робіт чи послуг.

Отже, збут може існувати як і умовах ринкової економіки, і у умовах планової економіки. Різниця полягатиме у цьому, що за умови ринкової економіки збут відбувається безпосередньо між виробником і покупцем, а умовах планової економіки той процес опосередковується участю держави.

У найрозвиненіших країнах у галузі сільського господарства участь держави продовжує залишатися на істотному рівні, відмінному від рівня державного участі у галузях в промисловості й торгівлі. Проте, економічна свобода учасників процесу істотно ширше – виробник сам вибирає склад парламенту й структуру випущеної сільськогосподарської продукції, постачальників матеріально-технічних ресурсів немає і ціну реалізації, а покупець сам вибирає постачальників.

Збутова діяльність функціонує з урахуванням єдиних економічних законів. Як основних їх вирізняються такі:

· закон вартості – відповідно до яким продукція реалізується з урахуванням витрат з створення, але з тієї вартості, у якій покупець оцінює задоволення відповідних потреб;

· закон економії ресурсів – передбачає постійну вдосконалення якості продукції з одночасним зниженням рівня витрат. Порушення цієї закону обумовлює неможливість повноцінного дію Закону вартості;

· закон рівноваги, відповідно до яким за інших рівних умов обсяг товарів та послуг, запропонованих на продаж, врівноважується платоспроможним попитом потенційних покупців. Інакше кажучи, ринок обумовлює такі обсяги виробництва, щоб у будь-якій час потреби відповідних покупців були задоволені повному обсязі, причому по прийнятним покупцям цінами.

Усі розмаїття ринків, які у сільське господарство, можна поєднати у наступні чотири групи:

1-ша група – сільськогосподарські ринки (ринки відповідно сільськогосподарської продукції);

2-га група – ринки матеріально-технічних ресурсів як на сільського господарства;

3-тя група - ринки сфери послуг;

4-та група – ринки сфери торгівлі (маркетингових послуг).

Ринок матеріально-технічних ресурсів забезпечує сільськогосподарські підприємства необхідної технікою і материально-производственными запасами задля забезпечення сільськогосподарського виробництва. У цьому ринку можна назвати чотири основних сегмента:

· ринок сільськогосподарських машин і європейських механізмів;

· ринок матеріально-виробничих запасів (паливо, енергія, промислове сировину й матеріали);

· ринок мінеральних добрив;

· ринок кормів для тваринництва.

Три перших сегмента є зовнішніми – продукція, що реалізується цих ринках, виробляється поза сільськогосподарській артілі.

Ринок кормів виникає всередині галузі. Покупцем виступає тваринництво, а продавцем – рослинництво. Понад те, за умов здійснення комплексного виробництва сільськогосподарської своєї продукції великих спеціалізованих підприємствах (комбінатах) він може взагалі відсутні.

На ринку сфери послуг сільськогосподарські підприємства забезпечуються послугами, необхідні забезпечення виробничого процесу. Серед цих послуг можна назвати:

· інформаційні (включаючи послуги зв'язку);

· консалтингові (адвокатські послуги);

· науково-дослідні (включаючи елітне семено-водство);

· технічні (у разі, коли сільськогосподарське підприємство використовує технічні потужності спеціалізованих підприємств);

· ветеринарні;

· меліоративні;

· пошукові і землевпорядні та інші.

Ринок сфери торгівлі виникає і тоді, коли сільськогосподарське підприємство не реалізує продукцію самостійно, а вдається до послуг спеціалізованих торгових організацій. У цьому ринку, можуть опинятися такі види послуг:

· послуги дилерських і дистриб'юторських організацій;

· послуги підприємств оптової і роздрібної торгівлі;

· послуги підприємств комунального харчування;

· послуги підприємств переробки.

На сільськогосподарських ринках підприємство самостійно реалізує отриману продукцію. Відмова від послуг ринку сфери торгівлі то, можливо обумовлений відсутністю цьому регіоні відповідних організацій, але найчастіше причиною цього є бажання сільськогосподарського підприємства уникнути прямих і вмененных матеріальних втрат, пов'язаних з оплатою таких послуг, ні з втратами на реалізаційних цінах.

Сільськогосподарські ринки поділяються на :

· ринки продукції рослинництва;

· ринки продукції тваринництва;

· ринки продукції переробки.

З огляду на потреб процесів виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції, підприємства аграрного сектора змушені брати участь у діяльності більшої частини з перелічених ринків. Це участь вимагає додаткових організаційних змін і матеріальних витрат, пов'язані з їх здійсненням. Споживачі й українські підприємства діють ринку продовольства, і над ринком ресурсів.

На ресурсному ринку підприємства виступають як покупці – за попиту, а споживачі продуктів як власники ресурсів немає і постачальники – за пропозиції.

На ринку продовольства вони змінюються місцями: споживачі продуктів стають покупцями, тобто виступають за попиту, а підприємства займають місце продавців, тобто виступають за пропозиції.


Схожі реферати

Статистика

1 2 3 4 5 6 [7] 8 9 10 11 12 13 14 15