Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Удосконалення збутової діяльності підприємств у складі НПКХ "Азовський Фермер"

Сторінка 6

1. Организуют товародвижение – транспортування і складування товару.

2. Стимулируют збут, поширюючи привабливі відомості про товар.

3. Налаживают і підтримують зв'язки з потенційними покупцями.

4. допрацьовують, сортують, монтують і упаковують товар.

5. Веде переговори, узгоджують ціни, і інші умови продажу.

6. фінансують функціонування каналу.

7. Збирають інформацію для планування збуту.

Всі ці функції поглинають дефіцитні ресурси, проте мають бути виконані. Якщо частина їхньої виконує виробник, його витрати відповідно ростуть, отже, ціни повинні прагнути бути вище. При передачі деяких функцій посередникам, витрати й ціни виробника нижче. Посередники у разі повинні стягувати додаткову оплату, щоб покрити свої витрати з організації робіт.

Канали розподілу різняться за кількістю складових рівнів. Рівень каналу розподілу – це будь-який посередник, який виконує той чи інший роботу з наближенню товару і право власності нею до кінцевого покупцю. Оскільки певну роботу виконує і виробник, і кінцевий споживач, вони також входять до складу будь-якого каналу. Протяжність каналу прийнято позначати за кількістю наявних у ньому проміжних рівнів.

Канал нульового рівня, званий також каналом прямого маркетингу, складається з виробника, котрий продає товар безпосередньо споживачам.

Одноуровневый канал включає у собі одного посередника.

Двухуровневый канал включає у собі двох посередників (оптові та роздрібні торговці).

Трехуровневый канал включає у собі трьох посередників. Дрібні оптовики купують товари у великих оптових торговців і перепродують їх невеликим підприємствам роздрібної торгівлі.

Існують канали і з велику кількість рівнів, але де вони зустрічаються рідше. Чим більший рівнів має канал розподілу, тим менше можливість контролювати його, але стабільніше ритм роботи виробника.

Прямий канал збуту у тому, що виготовлювач продає своєї продукції через відділ збуту чи через філії збуту безпосередньо споживачеві. Прямий канал збуту дозволяє виготовлювачу стеження з споживачем і тим самим, контролювати збут своєї продукції. І тут виключені торгові націнки і комісійне винагороду для торгових представників, і посередників.

Непрямой канал збуту то, можливо організований через торгівлю чи посередника. Канал збуту через торгівлю передбачає продаж виробником своєї продукції оптової чи роздрібній торгівлі. Роздрібна торгівля – це будь-яка діяльність із продажу товарів безпосередньо до споживачів їхнього особистого некомерційного використання. Оптова торгівля включає у собі будь-яку діяльність із продажу товарів тим, хто набуває його з метою перепродажу чи професійного використання.

Оптова торгівля – це продаж щодо великими партіями. У Росії її у діючих нині нормативні документи немає конкретного визначення поняття «оптової торгівлі» У цьому жодним нормативним документом не регламентований обов'язковий розмір мінімальної партії поставки, не установлено і Порядок розрахунків.

Світова практика виділила такі види оптової торгівлі:

· торгівля через оптову закупівельну мережу, до якої належить біржі, ярмарки, аукціони, оптові продовольчі ринки. Здійснює закупівлю врожаю сільськогосподарських культур, сировинних матеріалів та інших які підлягають складуванню товарів. Необхідно постійний нагляд за зміною кон'юнктури ринку (біржі, виставки, аукціони) зниження ризику, що з коливаннями цін;

· торгівля за прямими виробничим зв'язкам. Вона зазвичай з'єднує дві послідовні стадії виробничого процесу;

· оптової торгівлі сировиною і матеріалами. Цей вид оптової торгівлі своєю чергою включає у собі оптову торгівлю з централізованої доставкою товарів;

· оптової торгівлі із отриманням товарів у постачальника. Клієнт оптового торговця, роздрібний торговець чи великий споживач самостійно забирають товар;

· оптової торгівлі методом самообслуговування, зі сплатою готівкою до приймання і транспортування товару покупцем;

· оптової торгівлі зі стелажів.

Великі підприємства роздрібної торгівлі надають оптового торговцю торгові зали зі стелажами або площі на стелажах. Торговець власним коштом здійснює поточне наповнення стелажів, зазвичай, нескладними товарами забирає назад непродані товари.

Здебільшого, малі підприємства мають два напрями у реалізації своєї продукції. Першим і основним є малі перекупники – заготівельники, які свою ціну, з цін великого монополіста закупівельника і переробника. Вони отримують прибуток за різниці у цінах. Втрати виробника у цьому ланцюжку величезні. Без можливості зберегти отриманий врожай через брак складських приміщень та дочекатися вигідніших цін, виробник змушений збувати його за суто «символічним» цінами.

Другим шляхом збутової системи став бартер. Під бартером мається на увазі товарообмінна угода, що передбачає:

1) які конкретні товари обмінюватимуться;

2) визначених пропорцій обміну одного товару в інший (через домовленості ціни цих товарів);

3) терміни взаємних поставок.

Бартерная угода – операція з обміну певної кількості однієї чи кількох товарів на еквівалентну за вартістю (ціні) кількість іншого товару чи товарів (без використання грошової форми розрахунків). Особливість бартерного угоди в підписанні сторонами одного договору, у якому містяться повні домовленості про умовах цього виду угоди.

Обмін сільгосппродукції на добрива, запчастини для техніки і техніку є досить вигідною домовленістю у разі, якщо що виходить ціна на сільгосппродукцію не занижено, а ціна на продукт обміну не завищена. Насправді ж, обравши цей шлях збуту своєї продукції, виробник стикається з тієї ж самою проблемою заниження цін, не своєчасних постачання і низькою якістю продуктів обміну.

Виходом із ситуації стане лише комплекс заходів, що дає змогу реалізації принципу вигідного обміну при просуванні продукту від виробника до споживача.

У разі ринкової економіки плюралізм характерний як виробникам сільгосппродукції, але й самих організаційно-правових форм його реалізації. Так, крім названих вище договорів роздрібної купівлі-продажу та обміну, можливі й складніші угоди на збуті продукції, такі як продаж в товарно-сировинних біржах, і укладені тут договори - форвардні, ф'ючерсні, опціонні.

Форвардные угоди пов'язані з постачанням товару через якийсь термін на обумовлених учасниками угод умовах.

Ф'ючерсні угоди визначаються як угоди, укладені ні з метою купівлі або продажу товару, а страхування (хеджування) операцій із готівковим товаром або отримання під час перепродажу чи влітку після припинення угоди різниці від можливої зміни цін. Об'єкт ф'ючерсної угоди не товар, а біржовий контракт (ф'ючерс). Ф'ючерсні угоди сприяють вирівнюванню цін, оскільки зі своїми укладанням збільшується кількість скоєних операцій та зменшується коливання цін. Останнє позначається позитивно на стабілізації економіки.

Опціон – угоду з преміями. Сплата протилежному боці премії дає права купити чи продати товар по встановленої під час укладання угоди ціною будь-який день була в протягом певного періоду, або взагалі відмовитися від угоди без відшкодування збитків.

Товарна біржа – це організація, створює учасникам біржових посередників. Це самоврядну організацію, засновниками й де може бути промислові, сільськогосподарські, постачальницько-збутові, посередницькі і інші підприємства та молодіжні організації незалежно від форм власності і розташування, і навіть інші юридичних осіб. Створюються біржі на добровільних засадах з допомогою боргових вкладів засновників і членів товарної біржі. Шляхом квотування цін біржі виявляють реальні ціни на всі товар, що є орієнтиром під час укладання угод. Біржова торгівля здійснюється публічно й у певному постійному місці. Угоди біржі полягають через біржових посередників.


Схожі реферати

Статистика

1 2 3 4 5 [6] 7 8 9 10 11 12 13 14 15