Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Особистість і колектив

Реферат: Особистість і колектив

Оглавление

1 Запровадження

2 Теорія взаємовідносини особистість- колектив

2.1 Основний принцип людського спілкування

2.2 Особистість і велика група. Проблема взаємовідносин.

2.3 Проблема спільності у соціальній психології.

2.4 Проблеми соціальної психології.

2.5 Поняття єдності розвитку особи і психіки людини.

2.6 Поняття і структура малих груп у психології.

2.7 Типи конфліктам та їх характеристика.

3 Дитячий колектив

4 Вивчення міжособистісних взаємин у військовому колективі і діагностика нестатутного поведінки військовослужбовців.

4.1 Профілактика нестатутних взаємовідносин.

5 Список використовуваної літератури

Запровадження

Мета цього реферату - в экстремально-малом обсязі спробувати викласти характерні явища ,які виникають під взаємовідносинах особи і колективу. У виду величезний обсяг теми було вирішено після короткої теоретичної інформації привести аналіз двох найбільш поширених приклади з життя людини , у яких відносини особи і колективу грають важнеёшую роль.

Реферат логічно складається з трьох частин; перш-це уривки з класичної теорії психології. Тут вводяться засадничі поняття та засобами визначення , із якими оперує психологія щодо особистості , нашого суспільства та їхніх стосунків. Особливу увагу приділено поняттю малих груп , як найчастіше трапляється формі колективу.

Друга частина присвячена формуванню дитячого колективу та розвитку ньому дитини - що формується особистості. Цей тип колективу взятий невипадково , в таких межах відбувається активне пізнання дитиною довкілля , складаються перші взаємини з однолітками , формується власне поняття “колектив” , усвідомлення власного “Я” і становище власної особистості колективі.

Третя , остання частина , розповідає про Особливе , специфічному колективі - військовому , й стосунку обговорюються теж специфічні - нестатутні. Цей приклад дозволяє простежити взаємовідносини особи і колективу, у екстремальній , напряжённой обстановці.

Теорія взаємовідносини особистість- колектив

Основний принцип людського спілкування

Відносини в групах в міру їхнього перетворення на колективи за

кономерно змінюються. Спочатку бувають щодо без-

різними (люди й не знають чи слабко знають одне одного,

що неспроможні виразно належить друг до друга), потім можуть

стає конфліктними, а за сприятливих умов перетв-

ращаться в колективістські. усе це зазвичай відбувається поза

порівняно короткий час, протягом якого індивіди,

складові групу, що неспроможні змінитися як особистості. У

кожної людини є свої позитивні й негативні

риси, свої особливі чесноти та вади. Те, який своєї

стороною, позитивної чи негативною, він виступить у

взаєминах із людьми, залежить з посади цих покупців, безліч социаль-

ного оточення, від особливостей групи, до якої він увімкнули

в момент часу.

Відповідно до интеракционистской теорії особистість, будучи внутрішньо

щодо стійкою у базових властивості, зовні

може почуватися по-різному залежно від складаю-

щихся обставин. Помічено закономірність: чим ближче по

рівню свого розвитку група перебуває колективу, тим

сприятливіші умови вона створює для прояви промінь-

ших сторін у особи і гальмування того,что у ній є худий-

шего.И напротив,чем далі група з рівню свого розвитку

відрізняється від колективу та чим ближче вона до корпо-

рації, то більші можливості вона дозволяє для прояв-

ления у системі взаємовідносин гірших сторін особистості з од-

новременным гальмуванням кращих особистісних устремлінь.

Особистість і велика група. Проблема взаємовідносин.

У узагальненому вигляді розвиток особистості можна подати як

процес її входження до нову соціальне середовище і інтеграції в

ній. Етапи розвитку особистості відносно стабільній общ-

ности називаються фазами розвитку особистості: 1. _Фаза становле-

_ния особистості. . Передбачає активне засвоєння які у

спільності і оволодіння відповідними формами і средс-

твами діяльності. Принеся з собою у нову групу все, що

становить його індивідуальність, суб'єкт неспроможна осущест-

вити потреба проявити себе, немов особистість раніше, ніж ос-

воит які у групі нормы(нравственные, навчальні, про-

изводственные) і опанує тими приёмами і коштами дея-

тельности, якими володіють інші члени групи. 2. Порожда-

ется обостряющимися протиріччями між досягнутим резуль-

татом адаптації - тим, що суб'єкт став таких як все" в

групі і удовлетворяемой першому етапі потребою ін-

дивида в максимальної персоналізації. І на цій фазі наростає

пошук засобів і способів для позначення своєї индивидуаль-

ности, її фіксації. 3.Детерминируется протиріччями між

що склалися на предидущей фазі прагненням суб'єкта бути

ідеально поданих у інших своїми особливостями і зна-

чимыми йому відзнаками - з одного боку, і потребою

спільності прийняти, схвалити і культивувати лише ті демонс-

трируемые їм індивідуальні особливості, що їй импони-

руют, відповідають її цінностям, стандартам, сприяють

успіху спільної з з іншого боку.

Проблема спільності у соціальній психології.

Для індивіда, входить у групу, усвідомлення, принад-

лежности до неї здійснюється передусім через прийняття

цих характеристик, т.есть через усвідомлення факту деякою

психічної спільності коїться з іншими членами даної соціальної

групи. Можна сміливо сказати, що "кордон" групи сприймається

як кордон цієї психічної спільності. Головною суто психо-

логічного характеристикою групи служить наявність так назы-

ваемого "мы-чувства". Це означає, що універсальним прин-

ципом психічного оформлення спільності є розрізнення

для індивідів, які входять у групу, деякого освіти

"ми", на відміну іншого "вони". "Мы-чувство"

висловлює потреба отдифференцировать одну спільність від

інший і є своєрідною індикатором усвідомлення принад-

лежности до деякою групі. Специфіка социально-психологи-

ческого аналізу групи саме тут і виявляється: рассмат-

риваются виділені засобами соціології реальні социаль-

ные групи, але у них, далі, визначаються ті їх риси, кото-

рые разом роблять групу психологічної спільністю,

т.есть дозволяють кожному її члену ідентифікувати себе з

групою.

Проблеми соціальної психології.

Соціальна психологія користується визначенням особистості, до-

торое дає загальна психологія, з'ясовує, як, т.есть

насамперед у яких конкретних групах, особистість, з одного

боку, засвоює соціальні впливовості проекту та, з іншого боку,

як, у яких конкретних групах вона реалізує свою

соціальну сутність. Відмінність такий підхід від социологичес-

кого у тому, що вона виявляє, як

сформувалися ці социально-типические риси, чому од-

них умовах формування особистості вони проявилися у повної

мері, а інших виникли якісь інші социально-типические

риси всупереч приналежності особистості до певній соці-

альной групі. Більшою мірою, ніж у соціологічному подхо-

де, тут приймаються до уваги такі регулятори поведінки й

діяльності особистості, як і всі система міжособистісних отноше-

ний, усередині якої поруч із їх діяльнісною опосередкований-

ностью вивчається та його емоційна регуляція. Від общепсихо-


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4