Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Близнецовый метод в психогенетике

Реферат: Близнецовый метод в психогенетике

Запровадження

Психогенетика – порівняно нова самостійна наукову дисципліну. Основне завдання психогенетических досліджень вивчення причини походження індивідуальних розбіжностей з'ясування ролі спадкових і средовых чинників, що у основі разючого несходства людей із найбільш різноманітним характеристикам (швидкість реакції, пам'ять, успішність навчання, рівень інтелекту тощо.).

Як у решти напрямах психології в психогенетике використовуються різноманітні експериментальні методи вивчення реакцій та правильної поведінки, але не тоді психогенетических досліджень особливо гостра питання надійності отриманих результатів. Тобто існує ціла потреба надійного поділу результатів впливу генотипу та довкілля на реакції досліджуваного об'єкта.

Основи методу близнецовых досліджень

Як відомо, в багатьох ссавців щодо одного позначці народжується більше дитинча. Це з тим, що під час овуляції відбувається дозрівання кількох яйцеклітин одночасно. В окремих видів тварин та в людини при овуляції зазвичай дозріває лише однієї яйцеклітина і, отже, народжується лише одне дитинча. Проте і винятку – одночасно не дозрівають і запліднюються дві і більше яйцеклітин. І тут народжується два (чи більше) дитинчат, а тат як вони тривають із різних запліднених яйцеклітин (зигот), їх називають дизиготными близнюками (ДЗ)[1]. Причому завжди дизиготні близнюки мають одного батька. Якщо у період овуляції мала контакти з кількома чоловіками то не виключено у якій народжені ДЗ матимуть різних батьків.

Нерідко при заплідненні єдиною дозрілої яйцеклітини на початкових стадіях розвитку зигота ділиться на частини. Це зумовлює народження про монозиготных близнюків (МОЗ). Оскільки МОЗ походять із однієї зиготи, всі вони всі мають однакову генетичний набір, що визначає їх зовнішню схожість. Іноді поділ ембріонів відбувається неповністю і цього народжуються звані сіамські близнюки.

При народженні близнюків можливі чотири різні варіанти співвідношення оболонок плоду:

· близнюки мають роздільні амнионы, хорионы і плаценти;

· близнюки мають роздільні амнионы, хорионы і загальну плаценту;

· близнюки мають роздільні амнионы і спільні хоріон і плаценту;

· близнюки мають загальні амнион, хоріон і плаценту.

Для ДЗ близнюків характерні лише 2 перших типу, при народженні МОЗ близнюків можуть спостерігатися чотири типу співвідношення плодных оболонок.

Частота народження близнюків у різних популяціях різна, але це різниця виникає у основному рахунок різниці в частоті народжень ДЗ близнюків, тоді як частота народження МОЗ близнюків переважають у всіх популяціях приблизно постійна. Кількість народжених МОЗ і ДЗ близнюків можна приблизно визначити використовуючи найпростіший спосіб. МОЗ близнюки завжди одностатеві, тоді як ДЗ близнюки народжуються одностатевими і двостатевими з однаковою імовірністю. Отже, частота народження ДЗ близнюків дорівнює подвоєною частоті народження різностатевих двійнят. А частота народження МОЗ близнюків відповідно різниці між частотою народження всіх близнюків і частотою народження ДЗ близнюків.

Оскільки МОЗ близнюки розвиваються з однієї зиготи, всі вони генетично ідентичні і всі спостережувані розбіжності у фенотипах повинні прагнути бути пов'язані тільки з впливом середовища. Тому з першого погляду здається, що з здобуття права накинути у якої міри мінливість ознаки визначається генетичними чинниками, досить встановити рівень подібності МОЗ близнюків. Це було б справедливим у разі, ессли б із народженням МОЗ близнюки було б розлучені й виховувались у різних середовищах. Але у більшості випадків такого бути не є і близнюки виховуються лише у середовищі. Тож обліку впливу загальної середовища як контролю використовують пари ДЗ близнюків. На ДЗ близнюків чинник загальної середовища чи діє у тієї ж мері, як і МОЗ близнюків, але загальних генів у ДЗ близнюків приблизно двічі менше. Отже рівень генетично обумовленого подібності у ДЗ близнюків може бути нижче, ніж в МОЗ близнюків.

Близнецовый метод було запропоновано Ф. Гальтоном в 1865 року, але остаточна розробка його основ було проведено Р. Сіменсом в 1924 року. Семенс розробив надійний спосіб діагностики зиготности (метод полисимптомного порівняння), який базується оцінці подібності та відмінності близнюків за цілою низкою параметрів. Кожен параметр окремо Демшевського не дозволяє винести судження про зиготности близнюків, але використання комплексу параметрів дає змогу провадити надійніший діагностику. Крім цього запропонував використовувати як об'єкта досліджень як МОЗ близнюків, а й ДЗ близнюків. Принципи, закладені Р. Сіменсом основою близнецового методу не зазнали скільки-небудь докорінних змін до нашого часу.

Близнецовый метод у "класичному варіанті полягає в ще кількох припущеннях.

По-перше, передбачається рівність середовищ для партнерів, мов в парах МОЗ, і парах ДЗ близнюків. І тут якщо якщо мінливість ознаки повністю визначається середовищем, те й МОЗ і ДЗ близнюки повинен мати за цією ознакою однаково високі внутрипарные кореляції близькі до 1,0. Якщо ж мінливість ознаки повністю залежить від генотипу, то коефіцієнт кореляції групи МОЗ близнюків може бути близький до 1,0, а групі ДЗ близнюків приблизно дорівнює 0,5 (тобто. ступеня кревності ДЗ близнюків, схожості їх генотипу).

По-друге, передбачається відсутність систематичних різниці між близнюками і одиночнорожденными. У зворотному разі результати близнеццовых досліджень не можна переносити на популяцію загалом. Також повинно бути систематичних різниці між самими типами близнюків.

Принцип оцінки тієї ролі середовища проживання і генотипу за даними, отриманим близнецовым методом зрозумілий з Рис. 1. У верхню частину Рис. 1 показані чинники які реєструються в близнецовом експерименті (загальна середовище, различающаяся середовище, ковариация генотипу та органічного середовища, експериментальна помилка). Генотип і загальна і различающаяся середовище є латентні (неявні) перемінні не обчислювані безпосередньо під час експерименту. У частині малюнка наведено параметри, безпосередньо обчислювані під час експерименту (показники інтелекту, швидкість реакції тощо. першого і другого близнюків). Лінії позначають вплив латентних змінних на студійовані характеристики.

Як очевидно з малюнка, кореляція між членами МОЗ і ДЗ пар може визначатися генотипом і загальної середовищем. Якщо загальна середовище однакова членам МОЗ і ДЗ пар близнюків, то порівняння внутрипарного подібності МОЗ і ДЗ близнюків дозволяє їм отримати інформацію про про роль генотипу та середовища в варіативності исследуемоц характеристики.

Рис. 1 Генетичні і середовищні чинники, що визначають подібність близнюків, які виховуються разом.

Якщо положення про рівність средовых умов розвитку МОЗ і ДЗ близнюків порушується, то оцінки компонент фенотипической дисперсії (наследуемость, дисперсії ефектів загальної площі і различающейся середовища) спотворюються. Таке спотворення може статися часом:

1) Средовые умови можуть збільшувати внутрипарное подібність МОЗ близнюків. Підкреслення подібності оточуючими можуть призвести до появи додаткового (негенетического) подібності між членами МОЗ пари близнюків. Це суперечить прийнятому допущенню про рівність загальних середовищ для МОЗ і ДЗ пар, оскільки для ДЗ пар подібне підкреслення подібності менш характерно. Що стосується вивчення ознаки слабко залежить від спечифических особливостей середовища (наприклад – психофізіологічних характеристик) похибка невелика. Але якщо ознака чутливий до подібного роду особливостям близнецовой середовища, то близнецовый метод малопридатна щодо його вивчення оскільки порушується принципу рівності середовищ і загальна середовище вноситиме більший внесок у подібність МОЗ близнюків, ніж у подібність ДЗ близнюків.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3