Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Виховання як процес цілеспрямованого формування та розвитку особистості

Реферат: Виховання як процес цілеспрямованого формування та розвитку особистості

Мистецтво виховання має особливість, тобто майже всім вона здається справою знайомих зрозумілим, а іншим – навіть легким, і тим зрозуміліше і легше здається воно, ніж менш людина знайомий, теоретично чи практично.

К.Д. Ушинський.

Особистість людини формується розвивається внаслідок впливу численних чинників, об'єктивних і суб'єктивних, природних і громадських організацій, внутрішніх та зовнішніх, незалежних ЗМІ і які залежать від волі і потрібна свідомості людей, діючих стихійно чи відповідно до певним цілям. Причому людина не мислиться як пасивне істота, яке фотографічно відображає зовнішнє вплив. Він постає як суб'єкт свою власну формування та розвитку.

Цілеспрямоване формування та розвиток особистості забезпечує науково організоване виховання.

Сучасні наукові ставлення до вихованні як процесі цілеспрямованого формування та розвитку особистості склалися у результаті тривалого протиборства низки педагогічних ідей.

Вже період середньовіччя сформувалася теорія авторитарного виховання, що у різні форми продовжує існувати й нині. Однією з яскравих представників цієї теорії був німецький педагог І. Ф. Гербарт, який зводив виховання до управління дітьми. Мета цього управління – придушення дикої жвавості дитини, «яка кидає його з боку убік», управління дитиною визначає її поведінка батьків у цей час, підтримує зовнішній порядок. Приемами управління Гербарт вважав нагляд дітей, наказу.

Як висловлення протесту проти авторитарного виховання виникає теорія вільного виховання, висунута Ж. Ж. Руссо. Він його послідовники закликали поважати у дитини зростаючого людини, не стискувати, а всіляко стимулювати під час виховання природне розвиток дитини.

Радянські педагоги, з вимог соціалістичної школи, намагалися по-новому розкрити поняття «процес виховання», але з відразу подолали старі погляди з його сутність. Так, П. П. Блонський вважав, що є навмисне, організоване, тривале вплив в розвитку даного організму, що об'єктом такого впливу можуть бути будь-яке жива істота – людина, тварина, рослина. А. П. Пинкевич трактував виховання як навмисне планомірне вплив одну людину іншим задля розвитку біологічно чи соціально корисних природних властивостей особистості. Соціальна сутність виховання була розкрито на справді суворо науковій основі й у визначенні.

Характеризуючи виховання лише вплив, П. П. Блонський й О. П. Пинкевич ще розглядали його як двосторонній процес, у якому активно взаємодіють вихователі і воспитуемые, як організацію життя і забезпечення діяльності вихованців, накопичення ними соціального досвіду. Дитина у тому концепціях виступав політикою переважно як об'єкт виховання.

У. А. Сухомлинський писав: «виховання – це багатогранний процес постійного в духовному збагаченні й відновлення – і тих, хто виховується, і тих, хто виховує». Тут уже чітко яскравіше виділяється ідея взаємозбагачення, взаємодії суб'єкта і об'єкта виховання.

Сучасна педагогіка розмірковує так, що правове поняття процесу виховання відбиває непряме вплив, а соціальне взаємодія педагога і воспитуемого, їх та розвитку відносин. Цілі, що ставить собі педагог, виступають як певний продукт діяльності учня; Процес досягнення цього також реалізується через організацію діяльності учня; оцінка успішності дій педагога знов-таки виготовляють основі того, які якісні зрушення у свідомості та поведінці школяра.

Кожен процес є сукупність закономірних і послідовних дій, вкладених у досягнення певного результату. Головний результат виховного процесу – формування гармонійно розвиненою, суспільно активної особистості.

Виховання – процес двосторонній, що передбачає як організацію та влитися керівництво, і власну активність особистості. Проте, провідна роль цьому процесі належить педагогові. Доречно буде згадати про один примітному випадку із життя Блонского. Коли виповнилося років, представники преси звернулися до нього зі проханням - дати інтерв'ю. Одне з них запитав вченого, які проблеми його найбільше хвилюють у педагогіці. Павло Петрович подумав і додав, що їх перестає займати питання, що таке виховання. Справді, докладне з'ясування цього питання – справа дуже складна, бо вкрай ускладненим і багатогранним той процес, який свідчить про це поняття.

Передусім слід відзначити, що правове поняття «виховання» вживається найрізноманітніших значеннях: підготовка підростаючих покоління до життя, організована виховна діяльність й т. п. Зрозуміло, що у різних випадках поняття «виховання» матиме різний зміст. Цю відмінність можна особливо чітко виступає, коли говорять: виховує соціальне середовище, побутове оточення і чи виховує школа. Коли кажуть, що «виховує середовище» чи «виховує побутове оточення», то мають на увазі ззовні організовану виховну діяльність, бо повсякденне вплив, який мають соціально-економічні і побутові умови в розвитку процес формування особистості.

Інше значення має тут вираз «виховує школа». Воно чітко зазначає на спеціально організовану і свідомо здійснювану виховну діяльність. Ще До. Д. Ушинський писав, що на відміну від впливів середовища проживання і побутових впливів, мають найчастіше стихійний і ненавмисний характер, виховання у педагогіці сприймається як навмисний і спеціально організований педагогічний процес. Це зовсім на означає, що шкільне виховання відмежовується від впливів середовища проживання і побутових впливів. Навпаки, ці впливу він повинен максимально враховувати, спираючись з їхньої позитивні моменти, і нейтралізуючи негативні. Суть, проте, у тому, що як педагогічну категорію, як спеціально організовану педагогічну діяльність не можна змішувати з різними стихійними впливами і впливами, яких зазнає особистість у свого розвитку.

Але у чому полягає сутність виховання, якщо розглядати його як спеціально организуемую і свідомо здійснювану педагогічну діяльність?

Коли йдеться про спеціально організованою виховної діяльності, то зазвичай ця діяльність асоціюється з певним впливом, впливом на формовану особистість. Ось у деяких посібниках з педагогіки виховання традиційно окреслюється спеціально організоване педагогічне вплив на розвивається особистість з формування в неї визначених суспільством соціальних властивостей і якостей. А в інших роботах слово «вплив» як неблагозвучне та керівництво нібито асоціюється зі словом «спонука» опускається і сприймається як керівництво, чи управління розвитком особистості.

Проте, як перше, і друге визначення відбивають тільки зовнішній бік виховного процесу, лише діяльність вихователя, педагога. Тим більше що, саме собою зовнішнє виховне вплив який завжди веде до бажаного результату: він може викликати в воспитуемого як позитивну, і негативну реакцію чи ж повинні бути нейтральним. Зрозуміло, що тільки за умови, якщо виховне вплив викликає в особистості внутрішню реакцію (ставлення) і збуджує її власну активність у роботі собою, він справляє її у ефективне розвиваюче і яке формує вплив. Але саме це у наведених визначеннях сутності виховання замовчується. Не проясняється у ньому і питання, яким саме собою має бути це педагогічне вплив, який вона повинна мати, що часто дозволяє зводити його до різноманітних форм зовнішнього спонукання. Різноманітним проработкам і моралізуванню.

На ці вади на розкритті сутності виховання вказувала ще М. До. Крупська і відносила їх до впливу старої, авторитарної педагогіки. «Стара педагогіка, - писала вона, - стверджувала, що справа у впливі вихователя на воспитуемого… Стара педагогіка називала цей вплив педагогічним процесом й казала про раціоналізації цього педагогічного процесу. Передбачалося, у цьому вплив – цвях виховання». Такий підхід до педагогічної роботі вона мала як неправильним, а й суперечить глибинної сутності виховання.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3