Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Аудирование з урахуванням комунікативного підходу та місце в развивающем навчанні

Реферат: Аудирование з урахуванням комунікативного підходу та місце в развивающем навчанні

Зміст

Запровадження 3

ГлаваI. Теоретичні основи навчання і навчання аудированию

1.1 Развивающее навчання 6

1.2 Аудирование як вид мовної діяльності 15

1.3 Використання комунікативного підходу під час навчання аудированию 20

ГлаваII. Аудирование в розвиваючої системі навчання

2.1 Навчання аудированию на комунікативної платній основі у початковій школу із розвиваючої системою навчання 24

2.2 Аналіз підручника і вчителя на уроці (з погляду розвитку аудитивных навичок) 39

Укладання 46

Бібліографія 49

Додаток 51

Запровадження

Тема цього дослідження, аудирування на початковому етапі знають навчання, є одним із найактуальніших тим, у сучасної методиці навчання англійської мови, оскільки без аудирования неможливо мовленнєвий спілкування. Також у час широко розвивається методика викладання, і методи давно у минулому. Нині школи містах перейшли на методику навчання, кінцева мета – отримати гармонійно розвинену особистість. Оскільки освіту – те, що в людини по тому, як і забув, чому його вчили, стало важливо навчити дітей самим добувати важливу інформацію, а цього потрібні володіти механізмами логічного мислення. Природно методика викладання іноземних мов підпорядковується загальним вимогам шкільної освіти, і має стати визнаною частиною розвиваючої системи навчання.

Цей етап навчання обраний випадково, на погляд саме у початковому етапі знають складаються основи мовних навичок і умінь, що дозволяє: зробити використання аудирования найефективнішими і як мету, і як засіб щодо навчання іноземної мови.

Недооцінка аудирования може вкрай негативно зашкодити мовної підготовці школярів. Вивчення цього виду мовної діяльність у методиці недостатньо глибоке, та й термін «аудирування» використовують у методичної літературі порівняно недавно. Поняття аудирования включає процес сприйняття і розуміння звучала промови. Відомо також, що аудирування – дуже важкий вид мовної діяльності. Бо, що випускники шкіл мало володіють даним умінням ні секрет. Взагалі, аудирування як дію, що до складу усній комунікативної діяльності, використовують у будь-якому усному спілкуванні, підпорядкованому виробничим, громадським чи особистим потребам. Без оволодіння цим виглядом діяльності неможливо вивчити язик, і користуватися чужомовному промовою у тому рівні, необхідний на сучасному розвитку суспільства на.

Аудирование може бути до окремого виду комунікативної діяльності зі своїми мотивом, відбиваючим людській потребі чи характер своєї діяльності. Наприклад, під час перегляду фільму, телепередачі, користуванні Інтернетом, прослуховуванні радіопередачі тощо. Досить значного оволодіння аудированием як виглядом мовної діяльності як дозволяє, а й стимулює самостійний перегляд фільмів, і телепередач іноземною мовою, тому, що на даний час в багатьох є можливість слухати і дивитися такі телеканали як: “Cartoon network”, CNN, BBC, NBC, SKY TV і ще.

Звідси очевидна важливість та актуальність проблеми навчання аудированию. На думку Ляховицкого М. В основним засобом навчання мови є мовна середовище.

Предметом дослідження є процес аудирования на початковому етапі знають і знаходять способи навчання цьому різновиду мовної діяльності.

Мета цієї курсової роботи є підставою розглянути аудирування як як мету і засіб навчання мови, а й як навчання.

Завдання дослідження:

1) вивчити теоретичні основи навчання аудированию;

2) розглянути нові інтенсивні підходи до навчання аудированию;

3) розробити серію уроків по аудированию.

Методом ж дослідження цього питання вивчення психолого-педагогічної й методичною літератури.

У результаті цього дослідження ставили мета довести, що аудирування не тільки із основних засобів оволодіння мовою, а й засобом, що його розвитку гармонійно розвиненою особистості.

Глава I.

1.1. Развивающее навчання

Серед значної частини новацій, захлестывающих сьогодні школу, розвиваюче навчання (РВ) займає досить стабільна ситуацію і слід за одному з чільних місць за значимістю і пов'язаних із ним очікувань щодо якості освіти. Разом про те, теорія й технологія навчання далекі від завершення, особливо середнього і старшого ланки. Понад те, поняття «розвиваюче навчання» існує лише на рівні досить розпливчастого способу життя і трактується далеко ще не однозначно навіть фахівцями.

Одне з перших визначень цього поняття пов'язані з роботами піонерів у сфері навчання, насамперед із роботами В.В. Давидова: « .розвиток є відтворення індивідом історично сформованих типів роботи і відповідних здібностей, яке реалізується у процесі їх присвоєння. Тим самим було присвоєння (може бути уявити, як процес виховання і навчання у широкому значенні) є загальної формою психічного розвитку людини».

Сенс сказаного вище у майбутньому конкретизується шляхом виділення двох типів мислення: рассудочно-эмпирического і теоретичного. У цьому, як випливає з подальшого викладу, розвиваюче навчання зводиться до формування теоретичного мислення. Останнє визначається так: «Отже, теоретичне мислення має особливе зміст, не на змісту емпіричного мислення, - це область об'єктивно взаємозалежних явищ, складових цілісну систему. Без нього і за її межами ці негативні явища може бути об'єктом лише емпіричного розгляду.».

Є й прості формулювання цих понять.

Эмпирическое мислення - орієнтація на зовнішні, почуттєво що мисляться властивості. Узагальнення, коли вона виконується на матеріалі багатьох завдань, як і виходить з зовнішніх ознаках.

Теоретичне мислення - спосіб орієнтації, який би виділення загального при цьому класу завдань відносини (це перший, аналітичний рівень узагальнення). Використання загального способу і можливість виділити особливі форми цього загального відносини, тобто істотних відносин, необхідні побудови підкласів завдань запропонованого класу (змістовна угруповання вирішених завдань) - це рефлексивний рівень. Якщо додатково то вона може запропонувати умови завдання нового підкласу решаемого класу, тобто. здатний вивести особливе ставлення з загального, він входить у синтетичний рівень узагальнення.

Надалі, з розвитком технології РВ, першому плані вийшло ще одне поняття: навчальна діяльність. А освоєння навчальної діяльності, поруч із розвитком теоретичного мислення, стала однією з головних завдань РВ, по крайнього заходу лише на рівні початковій школи.

Інша трактування поняття розвиваюче навчання виходить з структурних уявленнях про знаннях людини.

Так, Н.І. Чуприкова стверджує, « .що диференціація пізнавальних структур і процесів становить провідне зміст розумового розвитку (Вернер, Уиткин), що розмежування в судженнях різних властивостей і стосунків становить ключовим моментом переходу від безпосередньо почуттєвого пізнання до абстрактного мислення…». І далі: «Центральне питання проблеми розумового розвитку полягає у виділенні субстрату розвитку, у визначенні те, що саме розвивається із віком і під час навчання. Сучасна психологія дозволяє вважати таким субстратом розвитку внутрішні когнітивні структури суб'єкта».

У багатьох робіт ступінь сформованості когнітивних структур прямо пов'язують із обдарованістю і інтелектом людини. Так, М.А. Холодна стверджує: « .засвідчили, що обдаровані діти так і дорослі мають більш багату базу знань, вона в них же в більшою мірою структурована і легкодоступна у плані можливої актуалізації». І далі: «З власного онтологическому статусу зрілий інтелект, отже, - це форма організації когнітивного досвіду, представленого у вигляді «накопичених» під час онтогенезу психічних структур, ступінь сформованості визначає структурні характеристики суб'єктивного простору інтелектуального відображення. Основне призначення інтелекту - побудова особливий репрезентацій того що відбувається, що з відтворенням об'єктивного знання про мир».


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6 7 8 9