Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

"Тарас Бульба" Н.В. Гоголя як історична повість: особливості поетики

Сторінка 2

Вогнем і мечем намагалася шляхта підкорити і ополя чить українському народові. Всюди в Україні насажда лася польська адміністрація. Вона грубо зневажала наці ональное гідність народу, ображала його религиоз ные вірування, культуру, звичаї. Польські шляхтичі на воднили Україну, «як черні хмари», за словами народної пісні. У 1588 року запроваджено так званий «земель ный кадастр», котрий закріпив право власності на зем лю лише над шляхтою і який забрав цього права у селян. В Україні утворилися величезні володіння польських магнатів. Вони захоплювали землі разом із проживавши ми ними людьми.

Селяни запекло пручалися панщине і рятувалися втечею на південь України, району Запоріжжя, що у XVI столітті осередком козацької вольниці. Сю так, в низов'я Дніпра, стікалися всі, хто «не приобыкли невільничій службе».[1]

Так виникло козацтво. Чудово сказав Гоголь: «Його вибило із народного грудях кресало бід». Презирство до багатства, сміливість, воля, неприборкана енергія, свобо долюбие, патріотизм — ось риси характеру них. «Тут було ті, — пише Гоголь в «Тарасі Бульбі», — які доти червінець вважали багатством». Бедняк, вчорашній раб, ставав не лише господарем своєї долі, а й людиною, несучим у собі відповідь ственность за долю всього народу.

І побутової уклад, і адміністративне пристрій, і характеру відносин між людьми — було зазвичай і своєрідно в Січі. То справді був озброєний ла герь. В ньому люди молоді й старші, але не матимуть сімей. У перервах між військовими походами він займався іноді землеробством, а найчастіше — мисливським і рыбо ловным промислом. Тут панувала сувора дисципліна, особливо у поході. Кожне земляцтво (курінь) віз главлялось виборним курінним отаманом, що під чинялся виборному головному начальнику Коша, чи про щины, — кошовому отаману. Такою була административ ное пристрій Січі. Запорозьке військо складався з полків, своєю чергою подразделявшихся на сотні мільйонів і де сятки. Вое командирські посади, до саме го гетьмана, що командував всім військом, були вибір ные. Озброєння козака складався з шаблі і рушниці. Кро ме того, запорізьке військо мало ще гармати.

На широких степових теренах виявлялися відвага і молодецтво козаків, їх мужність і бажання лайливих подвигів. Слава про ці подвиги поширювалася далеко за пре справами України. Присмирели татари, змушений був приборкати свої апетити турецький султан. Потужна Запо рожская Січ стала невдовзі своєрідною сторожовий за ставой на південних та південно-східних межах України. На своїх легких «чайках» запорожці сміливо перетинали морі та «шарпали» берега Оттоманської імперії і дваж ды підходили до її столиці — Константинополю. Вони дер потискали страхові татар і турків, безкарно колись гра бивших українські землі. Літописець Грабянка наводить цікаве вислів «солтана туркского»: «Коли окре стные панства намя повстають, я на обидве вуха сплю, йдеться про козаків мушу єдиним слухати»[2].

Стихийно яке утворилося низов'я Дніпра казаче ство створювало дедалі більше серйозну загрозу для польських феодалів. Спочатку вони ставилися до Запорізької Се чи більш-менш терпимо, розглядаючи її своє образну сторожову заставу від зовнішніх врагов—татар і турків. Але шляхта вони мали ілюзій стосовно можливих наслідків близького сусідства з казачест вом. Часті набіги запорожців на татар і турків стали джерелом додаткових занепокоєнь Польщі, опасавшейся дій у відповідь із боку султана й тарского хана. У 1541 року король Сигізмунд I видав грамоту, категорично яка забороняла набіги на «татар ские улуси» через загрозу кримського хана розпочати війну проти Речі Посполитої. Аби привабити зважується на власну сто рону верхівку козацтва і тим самим обезглавити саму Січ, шляхта вирішує створити привілейований шар серед козаків. На тому грамоті польський король пропонував князю Андрію Коширскому умовити частина ка заков записатись до реєстру, решту неслухняних «за горло имать і карати».

У роки XVI століття, при Стефане Батории, реєстр був остаточно закріплено. Але, які з ним пов'язані, зазнали краху. Подкуп шести тисяч ка заков і фактичне оголошення поза законом всієї основ іншої маси січовиків сприяли ще більшого ожесточе нию козацтва проти Польщі. Ухудшавшееся з каж дим роком становище українського селянства увеличи вало число швидких в Січі і став спричинить відкритим збройним сутичкам із Польщею.

Історія України кінця XVI й конкуренції початку XVII століття відзначено багатьма потужними повстаннями, выдвинувшими таких видатних діячів, як гетьман Косінський, На ливайко, Лобода, Тарас Федорович (Трясило), Гуня, Остраница. Останнє ім'я привертала собі особливе вни мание Гоголя. «Молодий, але сильний духом» Остраница згадується у «Тарасі Бульбі». Він очолив «несмет ную козацьку силу» із 8 двенадцатитысячных підлогу ков, під прапори яких стали прибулі від Чигири на і Переяслава, від Батурина і Глухова, від низов'я дніпровського та її верховий. У цій могутній раті, пі шет Гоголь, отборнейшим полком предводительствовал Тарас Бульба. Остраница мав стати героєм неза конченного історичного роману Гоголя «Гетьман».

З ім'ям Остраницы була пов'язана чудовий пе риод національно-визвольної боротьби України. Не скільки потужних ударів, які завдав Остраница Ніко гавкання Потоцькому, з'явилися однією з страшних час жений, яка козаків зазнала «Посполитое руше ние» до Хмельниччини. Побоюючись повного розгрому, шляхта заговорила про мир, і його ж сама впослед ствии порушила, зрадливо вбивши гетьмана Остраницу та її наближених.

Але боротьба тривала. Січ не складала зброї. Вона залишалася, по чіткому слову Гоголя, «свавільної Республікою», звідки розливалася «воля і козацтво всю Україну».

«Поєднуючи розумно хитрим і гострим щедрість і біс корыстие, козаки пристрасно люблять свободу; смерть предпо читають рабству, й у защищения незалежності часто повстають проти утискувачів своїх — поляків; в Ук раине не проходить семи чи осьми років без бунту», — так писав іноземний спостерігач, прожив більш цьому надцати років в Україні, польській службі, як старшого капіталу артилерії і королівського інженера, француз за національністю Гільйом ле Вассер де Боп лан[3]. Не справедливому свідкові вдалося у разі вірно підмітити розпал тієї великої борь б, яку вів українському народові проти своїх притес нителей.

Зображення цієї боротьби лягло основою «Тараса Бульби».

1.3 Історія створення повісті «Тарас Бульба».

Роботі Гоголя над «Тарасом Бульбою» передувало ретельне, глибоке вивчення історичних джерел. У тому числі слід назвати «Опис України» Бопла на, «Історію про козаків запорізьких» Мышецкого, руко писные списки українських літописів — Самовидця, Ве личко, Грабянки тощо. буд.

Але це джерела не задовольняли цілком Гоголя. Вони багато чого йому й бракувало: передусім характерних побутових деталей, живих прийме часу, істинного по нимания минулої доби. Спеціальні історичні ис прямування і літописі здавалися письменнику занадто сухі ми, млявими, й по суті мало допомагають художнику осягнути дух народної життя, характери, психологію людей. У 1834 році, пишучи до І. Срезневскому він гостро розумно зауважив, що це літописі, що створювалися за го рячему сліду подій, а «тоді, коли пам'ять поступилося місцем забуттю», нагадують йому «хазяїна, прибившего замок зі своєю стайні, коли коня вже були укра дены» (X, 299).

Серед джерел, які допомогли Гоголю у роботі «Тарасом Бульбою», була одна, найважливіший: на рідні українські пісні, особливо історичні пісні і думи.

Гоголь вважав українську народну пісню драго цінним джерелом для історика і поета, бажаючих «ви катувати дух минулого століття» і осягнути «історію на роду». З літописних і наукових джерел Гоголь чер упав історичні відомості, необхідні йому фактиче ские подробиці, що стосуються конкретних подій Думи і музика пісні ж давали йому щось значно більше сущест венне. Вони допомагали письменнику зрозуміти душу народу, його національного характеру, живі прикмети його від побуту. Він витягує зі фольклорній пісні сюжетні мотиви, по рій навіть цілі епізоди. Наприклад, драматична по звістка Мосии Шиле, потрапив в полон до туркам і далі обманувшем їх і вызволившем з ворожого полону всіх своїх друзів, навіяна Гоголю відомої укра инской думою про Самойле Кишке. Та й образ Андрія соз дано під безсумнівним впливом українських дум про від ступнике Тетеренке і зрадникові Саві Чалом.


Схожі реферати

Статистика

1 [2] 3 4 5 6