Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

"Молода Росія" в романах И.С.Тургенева

Реферат: "Молода Росія" в романах И.С.Тургенева

Зміст

I. “Рудин”, “Дворянське гніздо”, “Напередодні”, “Батьки й діти” - твори, присвячені російської молоді.

I. “Рудин” - роман 1856 року

1. Тип Рудиных у Росії

2. Рудин як герой роману

3. Випробування Рудіна життям та її смерть

II. “Дворянське гніздо” - роман 1859 року

1. “Письменник має бути психологом, але таємним”

2. Нещастя як життям

3. Дійові особи роману

4. Виховання Лізи Калитиной

III. “Напередодні” - роман1860 року

1. Олена Стахова: її становлення у житті

2. Дмитро Инсаров - борець за волю своїй батьківщини

3. Велич ідеї - “звільнити батьківщину”

IV. “Батьки й діти” - роман 1862 року

1. Базаров - представник покоління

2. Становлення героя в Університеті

3. Ставлення до життя

4. Смерть Базарова

V. П.Ф.Якубович про зображенні “молодій Росії” в романах Тургенєва  

с. 3

с. 3

с.4

с.4

с.4

с.5

с.5

с.5

с.5

с.6

с.6

с.6

с.7

с.7

с.8

с.8

с.8

с.8

с.9

с.9  

У романах “Рудин” (1856), “Дворянське гніздо” (1859),”Накануне” (1860), “Батьки й діти” (1862) душевний склад Тургенєва проявився з особливою повнотою. Ці твори присвячені російської молоді, отже, становленню характеру й переконань, вибору життєвому шляху, осмисленню свого місця у життя, своє ставлення до рідному народові і людству й, звісно, любові: нею автор завжди відчуває знає своїх героїв. В усіх життєвих романах однак виникає тема взаємовідносини поколінь, що мала для Тургенєва найгостріше особисте значення і представлялася найважливішої для кожної сім'ї, суспільству, для людської культури загалом. На цілому його романи представляють собою художню історію “молодій Росії” другої половини ХІХ століття.

Письменнику був притаманний як постійний інтерес до молоді, а й найглибша серцева прихильність до неї. Автор начебто почувається у своїх молодих героїв приблизно таке, як і змальовується у його романі “Рудин” (1856).

Тургенєв відтворив тут ту духовну атмосферу, у якій склався вона сама як письменник і творча людина і яка завжди відчувалася у його образі, й у образі улюблених його.

Тургенєву, непримиренному противнику рабства, молодь була близькою як і найдинамічніша і радикальна частину майна товариства. Подібно всім мисливим людям Росії, письменник бачив необхідність реформування її на соціальну організації на засадах гуманізму, внесословного рівності людей перед законом, свободи економіки від насильства. Прихильником революційного перебудови Росії Тургенєв ніколи було. Свою думку з цього приводу висловив цитатою з “Капітанської доньки” О.С.Пушкіна: “Не доведи Боже бачити російський бунт, безглуздий і нещадний!”

Але Тургенєв розумів, і нетерпляче прагнення молоді до відновлення своєї країни, її обурення кріпацтвом, продажністю і сваволею влади, її біль за могутню державу, опинилася безсилою у позиційному захисті своєї відносної незалежності, як під час Кримської війни 1853–1856 рр.

Саме розпал Кримської війни виник письменником перший його роман – “Рудин” (1856)

“Поступаючись деяких інших твори г.Тургенева у мистецькій витриманості цілого, “Рудин” має стояти, за глибиною і гостроти змісту, їм охоплюваного, за силою і з самому характеру враження, їм виробленого, дуже висока,” - писав Н.А.Некрасов у своїх нотатках 1856 року.

Ідея цього роману – показати тип деяких людей, що стояли на чолі розумового й життєвого руху, поступово що охоплював дедалі більший кругом у кращої частині суспільства. З цих людей мали значний значення. Їх не поважати, попри всі їх недоліки. Їх ідеї було неможливо втілитися у життя лише тією причини, що ні був готовий ще підґрунтя їх здійснення. Негативну бік їх поглядів і первісність почуттів чудово показав Тургенєв. Не настільки очевидно і повно подана їм позитивний бік в типі Рудиных. Швидше за все, на думку Некрасова, “сталося це від того, що г.Тургенев, усвідомлюючи у собі дуже сильний співчуття до свого героя, побоювався захоплення, зайвої ідеалізації і через те іноді насильно намагався оцінювати нього скептично. Тому характер Рудіна справді менш чітко представлений, як багатьох інших характери тієї ж повісті”. Решта персонажів обкреслені майже бездоганно, а створення такої вдачі, як Лежнев, відкриває той бік в таланті Тургенєва, який “взагалі зустрічався у російських письменників останньої епохи”.

Розум, освіченість, красномовство Рудіна спочатку вражають читача. Її образ, манера тримати себе з “спокоєм і витонченої поштивістю викликає симпатію. Шляхетні ідеї героя полонять душу сімнадцятирічної Наталі Ласунской, дочки господині маєтку, де гостює герой. Вона має ясним розумом, сильним характером, чуйної душею і жадібно вбирає ідеї добра і пошук правди, проповідувані Рудиным. Її образ відкриває галерею чарівних жіночих образів – “тургенєвських дівчат”.

Рудин не витримує випробування любов'ю. Уже перший перешкода змушує її прийняти малодушне рішення: “скоритися”.

Рудин не зміг відстояти декларація про щастя, на любов, але витримав інші випробування: вдалося залишитися чесним бідняком, не розлучився зі своїми переконаннями і по останньої хвилини жадав діяльності, спрямованої на загальне, а чи не особистий благо. Життя їх була непотрібної. Гарячі промови Рудіна будили думку, хвилювали серця його молодих слухачів. “Добра слово – також справа”, - помічає одне із героїв.

Роман завершується сценою загибелі Рудіна. Він гине з стягом у руках на паризьких барикадах.

У “Рудине” і особливо у наступному тургеневском романі “Дворянське гніздо” вражає вражаюча тонкість у виконанні людської психології. Тургенєв думав, що й письменник може бути психологом, але таємним. Можна уявити, яке справив роман на сучасників письменника, читаючи лист М.Е.Салтыкова-Щедрина до П.В.Аннекову: “Я давно вже не був приголомшений, та що саме – не можу дати собі звіту”.

Нещастя діє людей різна, дивлячись за рівнем їхньої потужні мізки і моральних сил: одних воно вбиває, викликає апатію чи озлобляє. Можна вважати їх людьми зі слабкою волею чи слабким розумом (вважають себе нещасними обранцями, жертвами, переслідуваними фатальністю). До таких “жалюгідних, хворих людей” належать все герої Байрона та її послідовників. Інших ж людей нещастя піднімає і очищає. Воно є поштовхом, який змушує людини замислитися, “оглянути себе”. Після такої поштовху цих людей стають терпиміше решти, розуміють чужі страждання. Нещастя стає їм школою, придбаним досвідом. Тільки таких людей назвати “людьми міцними морально здоровими”. До таких людей належав Лаврецкий. Поки що можна боротися, не відступає, чи немає результату – скоряється з “мужнім гідністю”. Як писав Д.И.Писарев: “На особистості Лаврецкого лежить виразно позначена печатку народності”. Він, як російська людина, страждає подумки, здатний швидше тихому почуттю, тривалої тузі, ніж до бурхливим вибухів розпачу, пристрасті.

Всі дійові особи “Дворянского гнізда” повністю взяті з на той час, коли було написано роман, жоден з них обігнало свого століття. Це зауваження виявилося застосовним до особистостям Паншина і Лаврецкого. Але найяскравішим його підтвердженням є характер старої Лізавети Михайлівни Калитиной, “однієї з найбільш граціозних особистостей, коли-небудь створених Тургеневым”. Ліза – дівчина, багато обдарована природою; у ньому багато свіжої, незіпсованою життя, у ній “все щиро, непідроблено”.

Уява, налаштоване з дитинства розповідями набожною, але нерозвиненою няньки, і властиве кожній жіночій вразливою природі почуття отримали повне переважання над критичної здатністю розуму. Не вміючи аналізувати інших, Ліза неспроможна аналізувати і власної особистості, вважаючи це гріхом. У житті вона полишає будь-якої боротьби, з покорою приймає будь-яке нещастя, як справедливе покарання. “Ми обоє були покарані”, - каже вона Лаврецкому. Але “внаслідок чого?” - вона зміг відповісти, тим часом переконання її бо так, що Ліза визнає себе винною.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3