Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Музика у Радянський і пострадянський періоди

Реферат: Музика у Радянський і пострадянський періоди

ЗАПРОВАДЖЕННЯ.

Темою мого реферату стала музика СРСР 1917-1941-х рр., і навіть закономірності й особливо її історії. Протягом багато часу музика була найбільш загальнодоступним про популярним виглядом сучасного мистецтва. Нещодавно проведені групою американських фахівців соціологічні засвідчили, що найбільше фізіологічне впливом геть людини надає саме музика.

Вплив музики на чоловіки й її соціальну значимість даної багато усвідомили вже у ХІХ столітті. Російський поет, прозаїк і музикознавець В.Ф.Одоевский, одне із образованнейших людей свого часу, писав: «Музика є справжнє вираз внутрішнього почуття нашого часу й найближче щодо нього, ніж обрис і слово». Російський Фауст, як називали Одоевского близькі друзі, визнав музику чільним жанром мистецтва, «вище живопису та літератури».

У цьому, що божественної музики здатна проводити людини, сьогодні є сумнівається ніхто. Відомо чимало спроб поставити його на службу тим чи іншим силам. Приклад цього може бути дуже примітний указ гітлерівського командування під час Другої Першої світової, ухвалений із метою приборкання завойованих країн і придушення національно-патріотичних почуттів населення цих країн. У ньому, зокрема, говорилося: «І хоча нікому неприходить на думку передавати підкореним народам на радіо дані з їх колишньої історії. Передавати слід музику і на лише музику». Музика, за задумом німецьких генералів, виступала у ролі сокири, подрубающего дерево культури і самосвідомості. Зрозуміло, музика не звичайна чи, тим паче, патріотична, а спеціально підібрана загарбниками знищення національної свідомості скореного народу.

Останнім часом наукових досліджень сучасному російському музики почали дуже актуальні. Вивчення музичного мистецтва Росії, безсумнівно, допомагає усвідомлення соціального стану та проблем, що стоїть перед ній. Та і зворотний: неможливо вже напевне зрозуміти сучасній музиці Росії, не приймаючи до уваги ті чи інші соціальні зміни, які у країні за останні два десятиліття.

У його рефераті вирішила відсунути другого план історичні персоналії, які якесь (інколи дуже істотне) впливом геть сучасну російську музику; навпаки, у моїй роботі пріоритет надаватимуть не особистостям, а подій, які формували к4ультуру, зокрема і до музичної, СРСР й Росії. Однією із завдань, поставлених мною у тому рефераті, буде аналіз соціального життя країни у 1980-х рр. і на музичну культуру суспільства. Також у завдання моєї роботи належить вивчення рок-музики та її характерних ознак у радянській рок-культурі.

Л.Н.Толстой вважав музику стенограмою стану душі, то повний огляд музичної культури країни вважатимуться стенограмою стану цілого держави. Взагалі, по переважанню будь-якого музичного жанру, й за розмаїттям музичних течій у певному країні світу можна скласти цілком точну картину соціальної і політичною цього держави. Музика може у залежність від почуттів , які неможливо передати словами, а можна лише усвідомити при прослуховуванні.

ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ РАДЯНСЬКОЇ МУЗЫКАЛЬНОЙ КУЛЬТУРИ

1917-1920

«Велика Жовтнева соціалістична революція відкрила нову еру історії людства — еру катастрофи капіталізму і затвердження комунізму. Соціалізм восторжествував Країною Рад, здобув вирішальні перемоги у країнах народної демократії, став практичним справою мільйонів людей, прапором революційного руху робітничого класу усього світу».

Всемирно-исторической перемогою Жовтневої революції відкрилася нова ера й у розвитку світової культури. У суворих умовах перших років революції та громадянської війни молода Радянська республіка початку будівництво соціалістичної культури й мистецтв.

Искусство—народу. У 1918 року Ленін був у розмові з До. Цеткін визначив завдання мистецтва - у суспільстві: «Мистецтво належить народу. Він повинен йти своїми найглибшими походить з саму товщу широких трудящих мас. Він повинен бути зрозуміло цим масам і люблять ними. Він повинен об'єднувати почуття, думку й волю цих мас, піднімати їх. Він повинен будити у яких художників України та розвивати їх».

Письменники, й поети, митці й музиканти мали виховувати народ своїм мистецтвом на кшталт беззавітну відданість для пролетарської революції та ненависті до старого світу насильства, й рабства.

Революція зробила все скарби культури й мистецтв надбанням трудящих. Широко розкрилися для народу двері палаців, музеїв, театрів, концертних залів. Сюди прийшли незвичні глядачі та слухачі: -робітники і селяни, червоногвардійці і матроси. «Новий глядач виявилося надзвичайно театральним; він приходив до до театру не мимохідь, і з трепетом і очікуванням чогось важливого, небаченого. Він ставився щодо актора із якоюсь зворушливим почуттям».

Своє мистецтво несли народові і видатні музикантів-виконавців. На той час в концертах часто виступали перед самої

Перші декрети про музику. Важливе значення становлення нової музичної культури мали перші декрети Радянського уряду. Так, 12 липня 1918 року під підписом У. І. Леніна було видано Декрет про націоналізації консерваторій.

«Рада Народних Комісарів ухвалює: Петроградская і Московська консерваторії переходять у відання Народного Комиссариата по з освітою рівних із усіма вищими учебны-ми закладами правах із знищенням їх залежність від Російського музичного суспільства. Усі майно і інвентар цих консерваторій, необхідні і пристосовані з метою державного музичного будівництва, з'являються народної державної власністю».

У наведеному документі привертають увагу слова «державне музичне будівництво». Це означало, що у історії розвиток музичної культури було визнано справою загальнонародним і турботу про нього взяла він соціалістичну державу.

19 грудня 1918 року Леніним було підписано другий Декрет— про націоналізації всіх приватних музичних підприємств, зокрема театрів, і нотних видавництв. Так було покладено край матеріальної залежності композиторів від приватних видавничих фірм.

Ставлення художньої інтелігенції до революції. Подвлиянием революційних подій відбувався процес ідейного розмежування серед художньої інтелігенції. «Перед вогненним обличчям Жовтня розгубилися значні верстви інтелігенції, нездатна зрозуміти, що саме нового несе на життя робітничий клас, і відхитнулися від революції. Але всі краще, що у нашої інтелігенції — в літературної, зокрема,— пішло з революцією».

Передові музыкально-общественные діячі — виконавці, композитори, пов'язані і демократичними традиціями російської музичної класики, також почали набік революції; А. Глазунов, М. Ипполитов-Иванов, Р. Гліер, З. Василенко, А. Кастальский, А. Гедіке, М. Гнесин, М. Мясковський, Б. Асафь' ївши, Б. Яворський та інші.

Першими директорами радянських консерваторій були А. Глазунов (Петроград), М. Ипполитов-Иванов (Москва), Р. Гліер (Київ); Народну хорову академію очолив А. Кастальский, видатний майстер хорового мистецтва, вдумливий дослідник російського народної творчості.

Перед збирачами і дослідниками пісенного фольклору, які у царської Росії в становищі ентузіастів-одинаків, тепер відкрилося широке полі діяльності. У тому числі може бути М. П'ятницького, А. Кастальского, А. Листопадова, Н.Леон-товича, Д. Аракишвили, У. Гаджибекова, А. Затаевича. З захопленням віддають свої сили улюбленій справі музичного освіти й музичного освіти М. Ипполитов-Иванов, Р. Гліер, Б. Асафьєв, М. Брюсова, А. Кастальский, Б. Яворський, М. Гнесин, З. Василенко, М. Мясковський, Л. Миколаїв, А. Оссовський, Ф. Блуменфельд, До. Ігумнов, А. Гольденвейзер, З. Фейнберг, Р. Нейгауз та інші. Слід назвати також У. Андрєєва, керівники оркестру народних інструментів.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6 7 8